Ухвала суду № 543297, 20.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20.02.2007№К-7328/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І.  ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі:            Міненко О.М.

за участі представника відповідача: БольшаковоїК.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на рішення Господарського суду м.Києва від03.12.2004 та постанову Київського апеляційного господарського суду від01.06.2005 по справі№28/301

за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронафтосервіс»

до                    Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

про                 визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від25.06.2004 №00025232303/3.

Рішенням Господарського суду м.Києва від03.12.2004, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від01.06.2005 по справі№28/301 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Відповідач (далі-ДПІ) подав касаційну скаргу яка обґрунтована тим, що суд невірно застосував норми матеріального права, зокрема що при її прийнятті порушені норми матеріального права, а саме: пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також не взяв до уваги приписи п.12 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від30.05.1997 №165, Наказу МВС від11.01.1999 №17. Тобто Скаржник зазначає, що з аналізу вказаних норм вбачається, що ідентифікаційний код на печатках є обов'язковим елементом щодо СПД. І таким чином вважає, що використання печаток, на яких відсутній ідентифікаційний код (номер) підприємства (приватного підприємця)-продавця, не дає покупцю права на податковий кредит.

А тому враховуючи все зазначене в касаційній скарзі, просить судові рішення скасувати.

Позивач (далі-ТОВ) заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп.7.2.1.п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

І податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (пп.7.2.3. п.7.2 ст.2 цього Закону).

Як встановлено судами - ДПІ провела планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ за період із 30.11.2001 по 30.06.2003 та склала Акт перевірки від25.12.2003 №237/23-3/31607646, і на підставі якого 25.06.2004 прийнято податкове повідомлення-рішення №00025232303/3, яким визначено суму податкового зобов’язання по ПДВ у сумі 135093грн. (90062грн. основного платежу та 45031грн. штрафних (фінансових) санкцій) за порушення пп.7.2.1 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.12, п.18 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від30.05.1997 №165. А саме відсутнє заповнення граф 6,7 у податкових накладних №025107, №026876-026878 та податкової накладної №72, яка завірена печаткою без коду ЄДРПОУ ТОВ, що здійснило поставку товару, із чого зроблено висновок про заниження ТОВ ПДВ в 2002 році на суму 90062грн., в тому числі у серпні 2002року на суму 32415грн., у вересні 2002року на суму 16275грн., у листопаді 2002року на суму 41372грн.

Також суди встановили, що придбаний у ТОВ«БМСТрейдінг» товар у 2002році підтверджується накладними, платіжними дорученнями (вт.ч.ПДВ) та податковими накладними (належним чином переоформлені). Позивачем ці дії відображені в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) вказані накладні по датах їх отримання, а ПДВ у сумі 73786,70грн. віднесено до податкового кредиту.

При цьому також на проданий товар у вересні2002року СУРЗАСУ«Орггазремавтоматика» на загальну суму 97650,77грн. виписано податкову накладну від20.09.2002 №72 (вт.ч.ПДВ16275,13грн.), яка відображена Позивачем в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) по даті її отримання, що також підтверджено копіями платіжних доручень.

А на противагу заперечень Скаржника, судами встановлено, що в податкових деклараціях з ПДВ ТОВ«БМСТрейдінг» за серпень2002року та листопад2002року підприємством відображені податкові зобов'язання по ПДВ.

СУРЗАСУ«Орггазремавтоматика» виписало на адресу Позивача податкову накладну №72 від20.09.2002 на суму 97650,77грн. (вт.ч.ПДВ16275,13грн., та відобразило її у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: або дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто зустрічними перевірками не встановлені порушення при сплаті податкових зобов'язань з ПДВ продавцями товарів (робіт, послуг) –СУРЗАСУ«Орггазремавтоматика» та ТОВ«БМСТрейдінг», договори та податкові накладні не визнані недійсними.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на пп.7.4.5 п.7.4 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суди визначились з висновком про правомірність дій Позивача при розрахунку ПДВ.І вірно визначились, що таким чином, висновки Відповідача про те, що Позивачем порушені вимоги пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а саме занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 90062грн. у 2002році) є невірними, а тому до Позивача не може бути застосована відповідальність за порушення положень даної статті.

А оскільки згідно Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Таким чином, законодавець встановив вимоги до податкової накладної, а також міри відповідальності в разі її відсутності. Тобто, недоліки в заповненні податкової накладної, виявлені ДПІ в результаті перевірки Позивача не робили накладні недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні могли бути підставою для висновку судів, зробленого в результаті оцінки всіх доказів при ідентифікації контрагентів Позивача та при достовірності підтвердження фактичності здійснення господарських операцій і сплати ПДВ із сум договорів.

Відповідно аналізуючи наведені норми Закону України «Про податок на додану вартість», які спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування норм матеріального права, встановлено, що суди попередніх інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли рішення і постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права, які не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від03.12.2004 та постанову Київського апеляційного господарського суду від01.06.2005 по справі№28/301 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді                                                                         А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров