Ухвала суду № 54325439, 09.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/4883/15-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц/774/2222/К/15 Дехта Р.В.

Категорія № 59 (І) Доповідач - Барильська А.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Ляховської І.Є., Зубакової В.П.

секретар: Маслова К.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» в особі Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 21 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» в особі Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» про стягнення заборгованості по стипендії,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» в особі Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» (далі навчальний заклад) та просив суд стягнути з відповідача на його користь не нарахованої та не виплаченої соціальної стипендії за період з березня 2013 року по грудень 2014 року в розмірі 26 502 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що у серпні 2011 року він був зарахований на 1 курс навчального закладу 1 рівня акредитації Гірничий технікум Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» на денну форму навчання, за рахунок коштів державного бюджету, спеціальність «Технологія підземної розробки корисних копалин».

6 березня 2013 року позивач надав до навчального закладу довідку про те, що його батько працює шахтарем та має стаж підземної роботи більш ніж 15 років.

Не зважаючи на надану довідку, навчальний заклад з березня 2013 року стипендію в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, відповідно до ст.5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», йому не виплачував.

За період з березня 2013 року по грудень 2014 року навчальний заклад заборгував позивачу стипендію на загальну суму 26 502,00 гривень, яку не виплатив до теперішнього часу.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» в особі Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» на користь ОСОБА_2 суму грошових коштів в розмірі 26502 (двадцять шість тисяч п'ятсот дві) гривні 00 копійок в якості заборгованості по стипендії за час навчання та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 265 гривень 02 копійки.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.

Зокрема, апелянт посилається на те, що позивач, відповідно до ст. 51 Закону України «Про освіту» має право на стипендію. Стипендії у Державних вищих навчальних закладах призначаються відповідно до порядку, встановленого Постановою Кабінету Міністрів №882 від 12 липня 2004 року «Питання стипендіального забезпечення».

Судом не взято до уваги, що відповідно до п.п.6 п.6. Постанови Кабінету Міністрів України № 882 від 12 липня 2004 року «Питання стипендіального забезпечення» стипендії передбачені тільки для студентів, які навчаються за гірничими спеціальностями, батьки яких загинули або стали інвалідами внаслідок отримання травм на виробництві, професійного захворювання під час роботи на вугледобувних підприємствах.

Суд, на думку апелянта, не звернув уваги, що Законом України «Про державний бюджет» гарантовану виплату за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, не зазначено. У прикінцевих положеннях Бюджетного Кодексу зазначено, що норми стаття 5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

При винесенні рішення суд посилався на рішення Європейського суду з прав людини по справі «Кечко проти України», але судом не було враховано той факт, що в справі «Кечко проти України» мова йшла про невиплату надбавки до заробітної платні, заробітна платня та стипендія це зовсім різні речі, з юридичної точки зору, а тому регулюються різними законами та підзаконними актами.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом № 55-у від 31.08.2011 року позивача ОСОБА_2 з 01 вересня 2011 року було зараховано до Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» за денною формою навчання за рахунок коштів державного бюджету, по спеціальності «Технологія підземної розробки корисних копалин».

06 березня 2013 року до Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» позивачем надано довідку, видану ПАТ «Кривбасзалізрудком» про те, що батько позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4, 1975 року народження, станом на 06 березня 2015 року має стаж роботи на підземних роботах з повним робочим днем на видобуванні залізної руди 16 років 2 місяці та 1 день, що підтверджується відміткою посадової особи коледжу (а.с. №7).

Не зважаючи на надану довідку, навчальний заклад з березня 2013 року стипендію в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, відповідно до ст.5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», позивачу не виплачував, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 26 502 грн.,

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2, посилався на те, що у зв'язку з тим, що стаж роботи його батька у підземних умовах праці складає більше 15 років, йому передбачено виплату соціальної стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб відповідно до ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Однак, соціальна стипендія відповідачем не нараховувалася і не виплачувалася, розрахунок з позивачем при закінченні ним навчального закладу за період з березня 2013 року по червень 2014 року здійснено не було.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову та стягнув суму не нарахованої та не виплаченої стипендії відповідно до вимог ст. 5 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Згідно ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», шахтарі, що мають стаж підземної роботи не менш як три роки, діти, батьки яких мають стаж підземної роботи не менш як 15 років, діти шахтарів, які загинули внаслідок нещасного випадку виробництві, шахтарів-інвалідів І та II групи зараховуються поза конкурсом за особистим добором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2013 року становить 1147 грн., а з 01 грудня 2013 року - 1218 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2014 року становить 1218 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача перед ОСОБА_2 по виплаті стипендії за період з березня 2013 року по червень 2014 року становить 26 502, 00 грн.

Даний розрахунок відповідачем не оспорюється, що підтверджує його правильність, оскільки згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для виплати ОСОБА_2 стипендії відповідно до ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, висновків суду не спростовують.

Так, посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань на виплату студентам стипендій у розмірі прожиткового мінімуму згідно зі ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» не можуть бути взятими до уваги, оскільки згідно вимог вказаної норми виплата зазначених стипендій не поставлена в залежність від наявності на це коштів у бюджеті чи кошторисі навчального закладу, в якому навчається студент.

Вищевикладеним спростовується й посилання відповідача на те, що дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» залежить від встановленого Кабінетом Міністрів України механізму нарахування та виплати стипендій.

Крім того, посилання в апеляційній скарзі на те, що питання призначення, нарахування та виплати соціальних стипендій регулюються постановою КМУ № 882 «Питання стипендіального забезпечення» від 12.07.2004 року, відповідно до п.6 Порядку призначення та виплати стипендій наведений виключний перелік осіб, які мають право на отримання соціальної стипендії, з якого вбачається, що відповідач не потрапляє до категорії осіб, яким передбачено нарахування соціальної стипендії, колегією суддів до уваги не беруться з огляду на наступне.

Положення, визначені в Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882, щодо розміру стипендій не можуть бути застосовані до розглядуваного випадку, оскільки пізніше прийнятим Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці», який має вищу юридичну силу по відношенню до зазначеної постанови, встановлено інший більш високий рівень стипендій для категорії студентів з числа дітей шахтарів.

Положеннями ст. 5 ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та Законами України «Про Державний бюджет України» на 2013-2014 роки гарантовано зазначеним студентам право на навчання за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів з наданням місць для проживання в гуртожитках на час навчання, також на одержання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму. Даний закон не призупинявся та діє до теперішнього часу.

Доводи апеляційної скарги, що посилання суду першої інстанції на рішення Європейського суду з прав людини по справі «Кечко проти України», не стосується даних позовних вимог, та регулюються іншими підзаконними актами, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки це не призвело до неправильного вирішення спору та не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.

Вирішуючи спір,суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені, не обґрунтовані, а тому немає підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а рішення суду повинно бути залишено без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» в особі Гірничого коледжу Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 21 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: В.П. Зубакова

І.Є. Ляховська