Ухвала суду № 54325354, 08.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/382/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження 22ц/774/2294/К/15 суддя Чайкіна О.В.

Категорія - 32 (І) Доповідач - Бондар Я.М..

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Зубакової В.П. ,Соколан Н.О.,

за участі: секретаря - Маслової К.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, згідно із вимогами ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічними засобами, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворювання, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі ПАТ "ІнГЗК") та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Фонд) про відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що за період роботи з 01.04.1988 року по 05.10.1992 року та з 01.08.1994 року по 09.07.2008 року, він працював за професією машиніст екскаватора на підприємстві відповідача. В результаті тривалої праці в тяжких умовах позивач отримав професійне захворювання та за висновком МСЕК йому встановлено стійку втрату працездатності в розмірі 50% повторно з черговим переоглядом.

Вважає, що у зв'язку з стійкою втратою професійної працездатності йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він визначив в сумі 100000,00 грн., які просив суд стягнути з кожного відповідача по 50000,00 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 серпня 2015 року позовні вимоги до Фонду, залишено без розгляду за заявою представника позивача.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 серпня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, на користь позивача з ПАТ «ІнГЗК» стягнуто 30000,00 грн. моральної шкоди. Крім того, стягнуто з ПАТ «ІнГЗК» на користь держави судовий збір 250,00 грн.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «ІнГЗК», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, поставив питання про зміну рішення суду в частині розміру стягнутої моральної шкоди, зменшивши цей розмір до 5000,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що згідно виписок з історії хвороби ОСОБА_1, перші ознаки професійного захворювання позивача виявлено в 2007 році, проте він свідомо продовжував працювати і таким чином погіршив стан свого здоров'я. Таким чином, на думку відповідача, судом не враховано вину самого ОСОБА_1 у завданні шкоди його здоров'ю. Також представник відповідача зауважив на тому, що згідно матеріалів справи 50 % втрати працездатності позивачеві встановлено повторно на період з в травні 2013 року та призначено черговий переогляд на квітнень 2015 року. Проте доказів проходження переогляду на момент розгляду справи позивачем не надано, отже в матеріалах справи відсутні докази стану здоров'я позивача. Крім того, вважає, що позивач повинен був надати суду особисті пояснення з приводу завданої йому моральної шкоди. Поміж тим, зазначив, що сума моральної шкоди, визначена судом до стягнення не відповідає принципам розумності та справедливості.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 01.04.1988 року по 05.10.1992 року та з 01.08.1994 року по 09.07.2008 року за професією машиніст екскаватору (а.с.8-10). 09.07.2008 року позивача було переведено в енергетичний цех підсобним робочим на дільницю реабілітації інвалідів. Звільнився позивач з ПАТ «ІнГЗК» 09.10.2012 року за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію.

Згідно довідки МСЕК від 12.04.2012 року ОСОБА_1 первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності (а.с.15-16), при цьому при повторних переоглядах 20.05.2013 року (а.с.17-18) та 25.05.2015 року (а.с.88-89) первинно встановлений відсоток втрати працездатності не змінювався, черговий переогляд призначено на квітень 2017 року.

Пунктами 16, 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10.02.2012 року встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання є робота ОСОБА_1 впродовж 18 років в умовах вібрації на підприємстві ВАТ «ІнГЗК» (а.с.11-14).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України та виходив з обов'язку відповідача її відшкодувати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У зв'язку з працею ОСОБА_1 в шкідливих умовах праці, зокрема в умовах вібрації, тобто порушенням керівництвом підприємства, де працював позивач ст. 153 КЗпП України, якою передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Доводи апеляційної скарги щодо обізнаності позивача про шкідливі умови праці та свідомого продовження працювати на підприємстві відповідача, не беруться колегією суду до уваги, оскільки даний факт не позбавляє відповідача обов'язку як власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів проходження позивачем чергового переогляду в 2015 року, спростовуються матеріалами справи, а саме довідкою МСЕК від 25.05.2015 року (а.с.88-89).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не заслухавши особистих пояснень позивача, розглянув справу за його відсутності не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України участь у судовому засіданні є правом сторони, а не обов`язком.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, у відповідності до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, істотність вимушених змін в його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.

У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: