Ухвала суду № 54325293, 18.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/514/14-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/1624 /К/15 інстанції - Чайкін І.Б.

Категорія 43 ( 1 ) Доповідач - Барильська І.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.,

секретар: Маслова К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 09 червня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа - виконком Жовтневої районної у місті ради відділ опіки та піклування про вселення, усунення перешкод в користуванні майном, визначення порядку користування житлом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_7, служба у справах дітей виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа - виконком Жовтневої районної у місті ради відділ опіки та піклування про вселення, усунення перешкод в користуванні майном, визначення порядку користування житлом.

В обґрунтування позовних вимог позивач за основним позовом ОСОБА_3 зазначив, що він є основним квартиронаймачем неприватизованої квартири АДРЕСА_2. В 2006 році шлюб між позивачем за основним позовом ОСОБА_3 та відповідачем за основним позовом ОСОБА_4 було розірвано, від шлюбу вони мають дочку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. Колишня дружина зі своєю дочкою ОСОБА_5 знялися з реєстрації у спірній квартирі, в якій залишились проживати позивач ОСОБА_3 та його дочка ОСОБА_8, але згодом в дану квартиру знову переїхали проживати ОСОБА_5, яка в 2013 році народила дочку та колишня дружина, які проживають на даний час в квартирі без реєстрації.

На даний час позивач створив нову сім'ю, йому потрібне житло для проживання з новою родиною, але відповідачі відмовляються надати можливість позивачу за основним позовом ОСОБА_3 проживати за даною адресою.

Уточнивши позовні вимоги 01.10.2014 року позивач за основним позовом ОСОБА_3 просив суд вселити його та малолітню ОСОБА_3 у спірну квартиру, усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_2, шляхом виселення з вказаної квартири відповідачів за основним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_2 , виділивши відповідачу за основним позовом ОСОБА_8 кімнату розміром 12,9 кв.м., виділити позивачу за основним позовом ОСОБА_3 у користування кімнати розміром 13,1 кв.м. та 12, 7 кв.м., кухню, ванну кімнату, санвузол та коридор залишити у спільному користуванні.

У листопаді 2014 року відповідач за основним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_7, служба у справах дітей виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона зареєстрована та проживає за адресою : АДРЕСА_2. У 2006 році її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розлучилися, після чого батько ОСОБА_3 забрав свої особисті речі та виїхав із квартири, з реєстраційного обліку він не знімався, відомостей стосовно свого місця мешкання протягом 8 років від нього не було. Після від'їзду ОСОБА_3 в квартирі залишилися проживати ОСОБА_2А її мати ОСОБА_4 та сестра ОСОБА_5.

У 2009 році після досягнення ОСОБА_2 повноліття її мати ОСОБА_4 та сестра ОСОБА_5 зареєстрували своє місце проживання за іншою адресою. З часу від'їзду ОСОБА_3 комунальні платежі вони сплачували за можливістю, в тому числі й ті, що нараховуються на відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 та його дочку ОСОБА_3, яку відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 зареєстрував у спірній квартирі у 2010 році

В зв'язку з цим, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просила суд позбавити ОСОБА_3 та ОСОБА_6 права користування житловим приміщенням, за адресою АДРЕСА_2.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 листопада 2014 року зустрічний позов ОСОБА_2 об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_3

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа - виконком Жовтневої районної у місті ради відділ опіки та піклування про вселення, усунення перешкод в користуванні майном, визначення порядку користування житлом задоволено частково.

Вселено ОСОБА_3 та малолітню ОСОБА_6 в квартиру АДРЕСА_2 В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_7, служба у справах дітей виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач за основним позовом ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Зокрема, на її думку, суд першої інстанції, в порушення вимог ч.2 ст. 222 ЦПК України, не надіслав на її адресу протягом 5 днів копію рішення суду, також її не було належним чином повідомлено про судове засідання, яке відбулось 09.06.2015 року .

Судом не взято до уваги, що квартира є неприватизованою, позивач за основним позовом ОСОБА_3 з 2006 року у спірній квартирі не проживає, його речей в квартирі не має, а тому вважає, що при розгляді даної справи судом повинно бути застосовано норми ЖК України

На думку апелянта, суд першої інстанції не звернув до уваги, що ОСОБА_2 з 15 років не спілкується зі своїм батьком ОСОБА_3, допомоги на її утримання він не надавав, а тому апелянт вважає не етичним, з боку ОСОБА_3 знаходитись в квартирі, речі в якій були придбані за кошти її матері ОСОБА_4, на даний момент в квартирі немає нічого, щоб належало позивачу за основним позовом ОСОБА_3

Крім того, внаслідок того, що вона не має змоги працювати, оскільки доглядає за дочкою, яка є інвалідом з народження, всі кошти як на операції, так і на продукти харчування та комунальні послуги, сплачує її мати та бабуся.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач за основним позовом ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, як законне та обгрунтоване ,на його думку.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_3 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи згідно ч.5 ст. 76 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_4 належним чином повідомлена про час розгляду справи, не з`явилась в судове засідання, надала заяву про відкладення розгляду справи. Однак, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки до заяви не додано доказів поважності причин неявки в судове засідання, зазначені в ній причини не можна визнати поважними, зважаючи на те, що відповідач за основним позовом ОСОБА_4 була завчасно, 07.10.2015 року повідомлена про час та місце розгляду справи на 18.11.2015 року (а.с. 215). Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлена про час розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, доказів поважності причин неявки не надала.

Виходячи з положень ч.3 ст. 27 ЦПК України, ст. 303 -1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та ст. 67 ЦПК України щодо строків процесуальних дій, а також, зважаючи на вимоги ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку позивача ОСОБА_3 та відповідачів за первісним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Судом встановлено,що відповідно до ордеру № НОМЕР_1 від 24.03.1987 року позивач за основним позовом ОСОБА_3 є основним квартиронаймачем неприватизованої квартири АДРЕСА_2, яка відповідно до рішення виконавчого комітету Жовтневої райради виділена на сім`ю із 4-х чоловік: позивача за основним позовом ОСОБА_3, відповідача за основним позовом ОСОБА_9, сина ОСОБА_3, дочку ОСОБА_10 (а.с. 169)

В 2006 році шлюб між позивачем за основним позовом ОСОБА_3 та відповідачем за основним позовом ОСОБА_4 було розірвано, від шлюбу вони мають дочку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до довідки КП «ЖЕО № 31» в даній квартирі зареєстровані квартиронаймач, позивач за основним позовом, ОСОБА_3, дочка ОСОБА_3, дочка, відповідач за основним позовом, ОСОБА_2, онука ОСОБА_7 (а.с. 168)

Звертаючись з позовом, ОСОБА_3 посилався на те, що відповідачі перешкоджають йому проживати в квартирі, тим самим порушуючи його права, передбачені чинним законодавством.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за основним позовом не доведено факту перешкоджання позивачу з боку ОСОБА_4 і ОСОБА_5, позивач за основним позовом з поважних причин не проживає у спірній квартирі, тому не втратив право користування нею і підлягає вселенню. Щодо визначення порядку користування квартирою, суд виходив з недоведеності позовних вимог в цій частині. Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції посилався на відсутність доказів не проживання ОСОБА_3 понад шість місяців без поважних причин.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог про визначення порядку користування житлом не оскаржено, а тому відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., судом апеляційної інстанції не переглядається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу України, ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Статтею78 ЖК України встановлено, що тимчасово відсутній наймач зберігає права і несе обов'язки за договором найму жилого приміщення.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 зі змінами «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вказано, що у справах про визнання наймача або членів його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ордеру № НОМЕР_1 від 24.03.1987 року позивач за основним позовом ОСОБА_3 є основним квартиронаймачем неприватизованої квартири АДРЕСА_2, яка відповідно до рішення виконавчого комітету Жовтневої райради видавалась на сім`ю із 4-х чоловік: позивача за основним позовом ОСОБА_3 відповідача за основним позовом ОСОБА_9, сина ОСОБА_3, дочку ОСОБА_10 (а.с. 169)

Відповідно до довідки КП «ЖЕО № 31» в даній квартирі зареєстровані позивач за основним позовом ОСОБА_3, дочка позивача за основним позовом ОСОБА_6, відповідач за основним позовом ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_11. (а.с. 168)

В 2006 році шлюб між позивачем за основним позовом ОСОБА_3 та відповідачем за основним позовом ОСОБА_4 було розірвано, що свідчить про наявність між ними неприязних стосунків. Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_7 не доведено, що відповідач має інше житло.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 у 2010 році зареєстрував у спірній квартирі свою дочку від іншого шлюбу ОСОБА_6, що також підтверджує той факт, що позивач за основним позовом ОСОБА_3 не втрачав зв'язок із спірною квартирою та своє право користування нею.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, відповідач за основним позовом ОСОБА_2 перешкоджає позивачу за основним позовом ОСОБА_3 проживати у спірній квартирі, користуватися спірною квартирою, невизнання ОСОБА_2 права ОСОБА_3 також підтверджується заявленим нею позовом..

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання позивача за основним позовом ОСОБА_3 таким, що не проживає у квартирі АДРЕСА_2, без поважних причин, у зв`язку з чим, підстави, передбачені ст. 71,72 ЖК України для задоволення позову про визнання його таким, що втратив право користування спірною житловою площею, відсутні. Суд першої інстанції встановивши, що позивачу за основним позовом ОСОБА_3 відповідачем за основним позовом ОСОБА_12 чиняться перешкоди у користуванні спірною квартирою, правомірно вселив позивача за основним позовом ОСОБА_3 і його малолітню дочку ОСОБА_3, яка зареєстрована у спірній квартирі з 2010 року та набула право користування нею, оскільки відповідно до ч.4 ст. 29 ЦК України місце її проживання є місце проживання її батьків, зокрема позивача за основним позовом ОСОБА_3

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_3, як на підставу для задоволення позову, посилався на норми ЖК України, оскільки спірна квартира є неприватизованою та перебуває у державному житловому фонді, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що спірні правовідносини регулюються нормами ЖК України, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 з 15 років не спілкується зі своїм батьком ОСОБА_3, допомоги на її утримання він не надавав, а тому апелянт вважає не етичним з боку ОСОБА_3 знаходитись в квартирі, речі в якій були придбані за кошти її матері ОСОБА_4, колегією судді до уваги не беруться, оскільки втрата між сторонами сімейних відносин не впливає на право користування спірною квартирою позивачем з урахуванням того, що він в ній зареєстрований.

Порушення судом норм процесуального права на які посилається апелянт, а саме порушення вимог ч.2 ст. 222 ЦПК України вчасне не направлення на її адресу судом протягом 5 днів копії рішення суду, не належне повідомлення про час та місце слухання справи, яке відбулось 09.06.2015 року, не можуть бути підставою для скасування законного рішення, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги, про те, що кошти на операції її дитини і на продукти харчування та комунальні послуги сплачує її мати та бабуся, не є підставою для скасування законного та обгрунтованого рішення.

Вирішуючи спір,суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені, не обґрунтовані, а тому немає підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а рішення суду повинно бути залишено без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: І.Є. Ляховська

Л.В. Михайлів