Рішення № 54325284, 18.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/1007/15-ц 22-ц/774/2103/К/15

Справа № 212/1007/15-ц Головуючий у 1-ій інстанції

№ провадження 22/ц/774/2103/К/15 Шум Л.І.

Категорія 27 (III) Доповідач - Митрофанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Митрофанової Л.В.

суддів: Братіщевої Л.А., Соколан Н.О.

при секретарі: Петренко К.І.

за участю: відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3;

представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - Чурілова Дмитра Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 серпня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення зобов'язань за кредитним договором та договором поруки, -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2015 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", який є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення зобов'язань за кредитним договором та договором поруки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 15000 гривень згідно кредитного договору №439-пк-2006 від 07.06.2006 року, зі сплатою по процентній ставці 0,0001 відсотків річних за користування кредитом та на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності. Строк повернення кредитних ресурсів, згідно з п. 3.2. кредитного договору 07.06.2009 року. Своїм підписом ОСОБА_2 засвідчив, що ознайомлений з умовами кредитного договору, графіком погашення заборгованості, розміром процентів за користування кредитними ресурсами, відповідальністю за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором. Таким чином Відповідач погодився з його умовами.

Одночасно з кредитним договором з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банком було укладено договір поруки: №439-пп-2006 від 07.06.2006 року з ОСОБА_5

Внаслідок невиконання відповідачами договірних зобов'язань за кредитним договором та договорами поруки банку завдано шкоди, яка станом на 01.02.2011р. складала 25357,22 грн., і тому банк був змушений звернутися з відповідною позовною заявою до суду, де рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10.08.2012 року та Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.09.2013 року позовні вимоги Банку були задоволені частково, а саме стягнуто солідарно ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість у розмірі 7421, 34 грн. а також судовий збір в сумі 229,40 та 120,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Обов'язок боржника сплачувати проценти, комісії та пені за користування кредитом припиняється лише при повному погашенні заборгованості за кредитним договором, чого ані боржником, ані поручителями зроблено не було. А тому, на думку позивача, відповідачі зобов'язані сплатити за користування кредитом з 01.02.2011 р. по 05.01.2015 р. заборгованість у розмірі 42860,08 грн., яка складається з:

-7064,50 грн. - сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії;

-35795,58 грн. - пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, комісії.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 серпня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість завдану порушенням зобов'язання, у розмірі 42860,08 грн., за період - 02.02.2011 року по 05.01.2015 року яка складається з 7064,50 грн. - сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії та 35795,58 грн. - пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, комісії.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір - 428,60 грн.

В апеляційній скарзі відповідачі ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів посилаючись на те, що судом першої інстанції не враховано, що заборгованість по тілу кредиту була погашена повністю, позивач не повідомив відповідачів про застосування неустойки, не враховано, що дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_6, не давала письмової згоди на укладення кредитного договору та до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) не застосовано строку позовної давності в один рік.

Також судом не враховано, що існує рішення між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, у звязку із чим провадження у справі повинно необхідно було закрити, не враховано, що за вказаним рішенням із заробітної плати ОСОБА_5 проводяться відрахування.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.06.2006 року між ВАТ "Банк „Фінанси і Кредит" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 439-пк-2006, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти в сумі 15 000 гривень, зі сплатою 0,0001 відсотків річних за користування кредитом. Позичальник згідно п.3.3 вказаного договору, зобов'язався щомісячно, в термін з 01 по 20 число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 416,67 грн. відповідно до графіку і повністю повернути кредит не пізніше 07 червня 2009 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту, 07.06.2006 року між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 439-пп-2006, відповідно до якого останній зобов'язався нести солідарну відповідальність перед банком за своєчасне і повне виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 439-пк-2006 від 07.06.2006 року, в тому числі щодо сплати основного боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплату комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків. Свої зобов'язання по договору кредиту ОСОБА_2 не виконав, внаслідок чого станом на 01 лютого 2011 року у нього утворилася загальна заборгованість у розмірі 25357,22 грн., в тому числі прострочена заборгованість по кредиту - 1623,34 грн., прострочена заборгованість по комісії - 2550,00 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 16508,75; пеня за несвоєчасне погашення комісії - 4675,13 грн., яка була стягнута з відповідачів солідарно рішенням суду від 10.08.2012 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за кредитним договором не припинились, тому позивач відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України продовжував нарахувати відсотки та інші витрати, передбачені кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст.525, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Приписами ч.1 ст.553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов'язку та відповідає за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не передбачено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається що ОСОБА_2 не виконав повністю свої зобов'язання за кредитним договором перед позивачем, поручитель ОСОБА_5 також не вчиняв дії по сплаті заборгованості позичальника перед банком, тому виникла заборгованість по процентам, комісії та пені.

Розмір заборгованості по процентам, комісії та пені підтверджуються розрахунком позивача (а.с.5,6), яка за період з 01.02.2011 року по 05.01.2015 року, становить 42860,08 грн., та складається з: 7064,50 грн. - сума простроченої заборгованості по щомісячній комісії; 35795,58 грн. - пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, комісії.

Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість по тілу кредиту була погашена повністю а позивач не повідомив відповідачів про застосування неустойки колегія суддів не може прийняти до уваги з огляду на наступне.

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань.

Дострокове присудження до виконання основного зобов'язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).

Із наданої суду апеляційної інстанції відповідачами копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2014 року слідує, що відповідачами погашена сума боргу в розмірі 7770 грн. 74 коп., тобто відбулось фактичне задоволення вимог позивача за кредитним договором.

Із розрахунку заборгованості позивача (а.с.5,6) слідує, що нарахування комісії та пені за користування кредитом припинено в листопаді 2014 року, тобто з моменту фактичного задоволення вимог позивача за кредитним договором.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів штрафних санкцій за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_6, не давала письмової згоди на укладення кредитного договору колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки в даному випадку кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов`язків для іншого з подружжя, а лише для позичальника, як сторони договору.

Крім того, вказане посилання в апеляційній скарзі вже було предметом розгляду судом апеляційної інстанції (а.с.16,17).

Також не погоджується колегія суддів із доводами апеляційної скарги стосовного того, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) не застосовано строку позовної давності в один рік, оскільки як вбачається із розрахунку позивача (а.с.5,6) штрафні санкції нараховані саме за рік з моменту фактичного задоволення вимог позивача за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що існує рішення між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, у зв'язку із чим провадження у справі повинно необхідно було закрити, спростовуються тим, що дострокове присудження до виконання основного зобов'язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що рішенням із заробітної плати ОСОБА_5 проводяться відрахування не можуть бути підставою для скасування законного рішення, оскільки вказаний факт має бути врахований державним виконавцем при виконанні рішення.

На підставі вище наведеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних виходячи з того, що зобов'язання за кредитним договором не припинились.

Разом з тим, погоджуючись з обґрунтованістю позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів 7064,50 грн. - суми простроченої заборгованості по щомісячній комісії, колегія суддів звертає увагу на вимоги ч.3 ст. 551 ЦК України і вважає за можливе застосувати її у даній справі до вимог про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 35795,58 грн. - пені за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, комісії.

Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи, що згідно розрахунку по кредиту, заборгованість за тілом кредиту складає 7770,74 грн., а нарахована пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 35795 грн. 58 коп., що значно перевищує цю суму, суд, виходячи з засад цивільного судочинства, а саме, розумності та справедливості, а також майнового стану відповідачів, їх платоспроможності, крім того беручи до уваги, той факт, що відповідачами суду надано копію постанови про закінчення виконавчого провадження, вважає можливим на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням всіх обставин справи - зменшити розмір пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором до суми простроченої заборгованості по щомісячній комісії, а саме - до 7000 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача, становить 14064 грн. 50 коп. (7064,50 грн. + 7000 грн.).

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 428,60 грн. (а.с.2). Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, на користь позивача з відповідачів в рівних частинах підлягає стягненню судовий збір в розмірі 142 грн.70 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 серпня 2015 року змінити в частині розміру пені за прострочення заборгованості, комісії, стягнутої солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства "Банк" Фінанси та Кредит», зменшивши її з 35795 (тридцяти п'яти тисяч сімсот дев'яносто п'яти) грн. 58 коп. до 7000 (семи тисяч) грн.

Зменшити загальний розмір заборгованості, стягнутий солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства "Банк" Фінанси та Кредит» з 42860 (сорок дві тисячі вісімсот шістдесят) грн. 08 коп. до 14064 (чотирнадцять тисяч шістдесят чотири) грн. 50 коп.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 серпня 2015 року змінити в частині порядку та розміру стягнення з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Фінанси та Кредит" розміру судового збору та стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Фінанси та Кредит" в рівних частинах судовий збір у розмірі 142 (сто сорок дві) грн. 70 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: