Ухвала суду № 543252, 27.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-7567/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27лютого2007 року                                                                                                    м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Сергейчука О.А., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 р.

у справі № 7/385 господарського суду Миколаївської області

за позовом Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Миколаєві

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.03.2005р. позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Центральної МДПІ у м. Миколаєві від 29.10.2004р. № 0000692301/4 про визначення ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» податкового зобов‘язання за платежем з податку на прибуток у сумі 216606,00 грн., в т.ч. 139425,00 грн.- основний платіж, 77181, 00 грн. – штрафні санкції., задоволено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано посиланням на встановлений факт визначення позивачу, який з травня 2002 року перебуває на консолідованій сплаті податку на прибуток, податкового зобов‘язання з зазначеного платежу без врахування результатів перевірок фінансово-господарської діяльності 17 з наявних 23 філій позивача, що призвело до неповного з‘ясування всіх фактичних обставин господарської діяльності ДП «Миколаївський облавтодор», а відтак і помилкового донарахування останньому спірної суми податкового зобов‘язання.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2005р. рішення господарського суду Миколаївської області від 31.03.2005р. змінено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.10.2004р. № 0000692301/4 в частині визначення позивачу податкового зобов‘язання з податку на прибуток за ІІ квартал 2002 року та ІІ квартал 2003 року у сумі 2976,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 8956,50 грн.; в іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована посиланням на підпункт 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при перевірці правильності оподаткування позивачем суми дивідендів, нарахованих на акції АКБ «Трансбанк» у ІІ кварталі 2002р. та ІІ кварталі 2003 р. у сумах 5487,00 грн. та 4431,00 грн. відповідно. Щодо позовних вимог про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов‘язання з податку на прибуток у сумі 204673,50 грн., в тому числі 136449,00 грн. – основний платіж, 68224,50 грн. – штрафні санкції, то рішення суду апеляційної інстанції вмотивовано невідповідністю дій позивача по формуванню валових витрат за рахунок витрат за ІІ - ІVквартали 2003 року у сумі 427684,00 грн. - на утримання бази відпочинку «Дорожник», за 2003 рік у сумі 23907,00 грн. – на оплату праці робітників бази відпочинку «Дорожник», в тому числі 17139,00 грн. – на виплату заробітної плати, 6768,00 грн.- на нарахування страхового внеску, вимогам підпункту 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 «Про оподаткування прибутку підприємств». Висновок суду першої інстанції про необхідність визначення ДП «Миколаївський облавтодор» податкового зобов‘язання залежно від даних податкового обліку 23 філій позивача спростований судом апеляційної інстанції встановленим фактом ведення позивачем узагальнювального обліку доходів і витрат філій.

В касаційній скарзі ДП «Миколаївський облавтодор» просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2005р. та залишити в силі рішення господарського суду Миколаївської області від 31.03.2005р., вважаючи, що судом апеляційної інстанції порушено пункт 8 Порядку складання розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 10.02.2003р. № 68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2003р. за № 182/7503.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірного правовідношення, консолідована фінансова звітність - фінансова звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці; при цьому фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Встановлення чинним законодавством вимоги щодо складання відповідним платником податків консолідованої фінансової звітності з урахуванням показників фінансово-господарської діяльності платника податків разом з його відокремленими структурними підрозділами, в т.ч. філіями, одночасно означає обов’язок платника податків, який обрав консолідовану форму сплати податку, вести бухгалтерський та податковий облік всієї юридичної особи загалом.

Вказана законодавча вимога кореспондується також з пунктом 8 Порядку складання розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 10.02.2003р. № 68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2003р. за № 182/7503, в редакції наказу від 10.02.2003р., яким встановлено, що з метою визначення суми консолідованого податку на прибуток платник податку веде узагальнювальний облік валових витрат та амортизаційних відрахувань філій відповідно до порядку їх нарахування, встановленого Законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що перевіркою /акт від 24.05.2004р. № 720/175/23-01/31159920/ виявлено порушення позивачем підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону, що діяла у ІІ кварталі 2002р. та у ІІ кварталі 2003 р., при оподаткуванні суми дивідендів, нарахованих на акції АКБ «Трансбанк» у ІІ кварталі 2002 року у сумі 5487,00 грн. та у ІІ кварталі 2003 року у сумі 4431,00 грн.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 згаданого Закону валовий доход включає доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Встановивши, що позивач не здійснював операції, передбачені підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак, що доходи, отримані позивачем у ІІ кварталі 2002р. та у ІІ кварталі 2003 р. у зазначених сумах, не є доходами з цих операцій, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про невідповідність податкового повідомлення-рішення Центральної МДПІ у м. Миколаєві від 29.10.2004р. № 0000692301/4 в частині визначення ДП «Миколаївський облавтодор» податкового зобов‘язання з податку на прибуток у сумі 2976,00 грн. правильному застосуванню зазначеної норми матеріального права.

Водночас відповідно до підпункту 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 цього ж Закону юридичні особи - резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу валового доходу (крім постійних представництв нерезидентів).

З огляду на вищевикладене, дивіденди, нараховані на акції АКБ «Трансбанк» та отримані позивачем у ІІ кварталі 2002р. та у ІІ кварталі 2003 р. у загальній сумі 9918,00 грн. не змінюють базу оподаткування з податку на прибуток позивача.

Перевіркою також виявлено, що позивач включив до складу валових витрат витрати у сумі 427684,00 грн. на утримання бази відпочинку «Дорожник» /ІІ - ІVквартали 2003 року /, у сумі 23907,00 грн. - на оплату праці робітників цієї ж бази відпочинку / І - ІVквартали 2003 року /.

Відповідно до підпункту 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації): клубів і будинків культури, в разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів).

Підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Враховуючи положення наведених норм, висновок суду апеляційної інстанції про неправомірне збільшення позивачем складу валових витрат за 2003 рік на загальну суму 451591,00 грн. є законним та обґрунтованим.

Правильним є і висновок суду апеляційної інстанції щодо визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення в частині застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 8956,50 грн. з урахуванням суми податкового зобов‘язання, щодо якої позов задоволено, виходячи з вимог підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Доводи касаційної скарги не спростовують висновок суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 р.– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                               Усенко Є.А.

Судді                                                                                                            Бившева Л.І.

                                                                                                                      Костенко М.І.

                                                                                                                      Сергейчук О.А.

                                                                                                                      Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

Суддя                                                            Усенко Є.А.