Вирок № 54322482, 27.11.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.11.2015 Справа №607/9221/15-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Ломакіна В.Є.

за участю секретаря Репетівської В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження № 12015210010000788 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_8, неодруженого, працюючого помічником машиніста електровоза в локомотивному ДЕПО м. Тернополя, раніше не судимого;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Гульовської О.Г., захисника ОСОБА_3 та обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2015 року, близько 23:00 год. у обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які перебували у приміщенні квартири АДРЕСА_1, разом із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 виник злочинний намір направлений на відкрите викрадення чужого майна із застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи умисно з корисливих мотивів і з мотивів незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, досягнувши згоди між собою на вчинення грабежу шляхом нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень та викрадення його майна, при цьому розраховуючи на допомогу один одного, підійшли ззаду до ОСОБА_7, який проходив біля ЗОШ № 20, що вул. Братів Бойчуків в м. Тернополі.

Надалі, 18 лютого 2015 року, близько 23 год. 20 хв., ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2, перебуваючи на спортивному майданчику неподалік ЗОШ № 20, що по вул. Братів Бойчуків в м. Тернополі за попередньою домовленістю про вчинення грабежу, згідно якої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняють активні дії спрямовані на нанесення потерпілому ударів з метою його дезорієнтації задля забезпечення швидкого викрадення майна потерпілого застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, наніс кулаком лівої руки удар в область потилиці ОСОБА_7, від чого останній обернувшись, почав захищатися, проте одразу ж до них підбіг ОСОБА_2, який розмістившись з лівого боку від потерпілого завдав останньому удар кулаком правої руки в область голови, а саме в нижню щелепу, з лівої сторони обличчя, проте ОСОБА_7 встояв на ногах. Надалі, ОСОБА_1 діючи за попередньо домовленістю із ОСОБА_2 разом почали наносити удари ОСОБА_7 в область голови та тіла. Від нанесеної кількості ударів ОСОБА_7 впав на коліна та згорнувся «клубком». Продовжуючи свої злочинні дії, об'єднані єдиним умислом, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 почали наносити удари ногами по тілу ОСОБА_7, який лежав на землі.

Щоб отримати меншої фізичної шкоди ОСОБА_7 сидячи на колінах, прикрив голову руками, а ОСОБА_2 відкрито викрав з лівої кишені куртки, в яку був одягнутий ОСОБА_7 його паспорт громадянина України та зв'язку ключів, які цінності в грошовому вигляді для потерпілого не становлять. В цей момент ОСОБА_1, відкрито викрав з правої кишені куртки, в яку був одягнутий ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Apple Iphone 4», модель «А1332», ІМЕІ: 013127008467405, вартістю 1800 грн. з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар», яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, на рахунку якої було 9 гривень.

Із викраденим майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з місця вчинення злочину втекли, чим спричинили ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 1 809 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, погодившись з усіма обставинами викладеними в обвинувальному акті, доповнити нічого не може. У вчиненому він щиро розкаюється, просить його суворо не карати, обіцяє в подальшому злочинів не вчиняти. Шкоду завдану потерпілому ОСОБА_7 відшкодував в повному обсязі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, погодившись з усіма обставинами викладеними в обвинувальному акті, доповнити нічого не може. У вчиненому він щиро розкаюється, свій вчинок оцінює негативно, просить його суворо не карати, обіцяє в подальшому злочинів не вчиняти. Шкоду завдану потерпілому ОСОБА_7 відшкодував в повному обсязі.

Крім власного визнання вини, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю погодилися зі всіма доказами у провадженні, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували їх винуватість у вчиненні злочину, згідно повідомлень про підозру та обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

Зясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, зясувавши правильність розуміння обвинуваченими зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також розяснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, який не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліках в лікарів нарколога, психіатра не перебуває, характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали, його вік, обставини, які помякшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, відшкодування шкоди потерпілому. Обставин, які обтяжують покарання, та підстав для застосування ст. 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому, суд не вбачає.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч.2 ст. 186 КК України обвинувачення, у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання, на думку суду, зможе виправити обвинуваченого та попередити вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, оскільки виправлення останнього можливе без відбування покарання.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст. 75 КК України, суд, взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину та розкаявся у вчиненому, відшкодував завдану шкоду.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Також суд, приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, який не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліках в лікарів нарколога, психіатра не перебуває, характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали, його вік, обставини, які помякшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, відшкодування шкоди потерпілому. Обставин, які обтяжують покарання, та підстав для застосування ст. 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому, суд не вбачає.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч.2 ст. 186 КК України обвинувачення, у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання, на думку суду, зможе виправити обвинуваченого та попередити вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк, оскільки виправлення останнього можливе без відбування покарання.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст. 75 КК України, суд, взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину та розкаявся у вчиненому, відшкодував завдану шкоду.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_2 в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 застосований ухвалою слідчого судді від 13 травня 2015 року у вигляді домашнього арешту скасувати після набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 застосований ухвалою слідчого судді від 13 травня 2015 року у вигляді особистого зобовязання скасувати після набрання вироком законної сили.

По справі є судові витрати за проведення товарознавчої експертизи №6/151/15 від 20 квітня 2015 року в розмірі 306,90 грн., які суд вважає слід стягнути з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях по 153,45 грн. (сто пятдесят три гривні 45 копійок) в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Речові докази: паспорт громадянина України на імя ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, серія НЮ 2323351, звязка із трьох ключів та електронного ключа, до яких прикріплено металевий брилок у вигляді кросівка, мобільний телефон марки «Apple Iphone 4», модель «А1332», ІМЕІ: 013127008467405, які повернуті потерпілому ОСОБА_7 залишити у його розпорядженні, після набрання вироком законної сили.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.

Зобовязати ОСОБА_1, відповідно до ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді обмеження волі на строк 4 (два) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.

Зобовязати ОСОБА_2, відповідно до ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_1, у виді домашнього арешту скасувати після набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_2, у виді особистого зобовязання скасувати після набрання вироком законної сили.

Стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_2 судові витрати за проведення товарознавчої експертизи №6/151/15 від 20 квітня 2015 року в розмірі 306,90 грн., в рівних долях по 153,45 грн. (сто пятдесят три гривні 45 копійок) в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Речові докази: паспорт громадянина України на імя ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, серія НЮ 2323351, звязка із трьох ключів та електронного ключа, до яких прикріплено металевий брилок у вигляді кросівка, мобільний телефон марки «Apple Iphone 4», модель «А1332», ІМЕІ: 013127008467405, які повернуті потерпілому ОСОБА_7 залишити у його розпорядженні, після набрання вироком законної сили;

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя В.Є. Ломакін