Ухвала суду № 543121, 01.03.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-9140/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                         01 березня 2007 року                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Павлушко Р.С.,

за участю:

представника позивача – Бабаскіна А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2005 року

та постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 06 липня 2005 року

у справі№ 2-25/5739-2005

за позовом Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Крим»

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2005 року СЗАТ «Агрофірма «Крим» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень № 0000382630/0 та № 0000372630/0 від 11 жовтня 2004 року.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 березня – 04 квітня 2005 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 липня 2005 року, позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення – рішення ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим № 0000372630/0 та № 0000382630/0 від 11 жовтня 2004 року. Стягнуто з ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим на користь СЗАТ «Агрофірма «Крим» 85, 00 грн. державного мита та 188, 00 грн. витрат на інформаційне – технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 липня 2005 року, а в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами було встановлено, що ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим було проведено позапланову комплексну документальну перевірку з питань дотримання податкового законодавства при нарахуванні та сплаті акцизного збору та податку на додану вартість СЗАТ «Агрофірма «Крим» за липень 2004 року, за результатами якої складено акт № 222/27/03759754/26 від 06 жовтня 2004 року.

На підставі акту ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим винесло податкове повідомлення – рішення № 0000372630/0 від 11 жовтня 2004 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 10927, 20 грн., у тому числі 9106, 00 грн. основний платіж та 1821, 20 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення № 0000382630/0 від 11 жовтня 2004 року, яким визначено податкове зобов’язання з акцизного збору в сумі 54633, 50 грн., у тому числі 45528, 50 грн. основного платежу та 9105, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлені порушення ст. 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», що виявилось, на думку податкового органу, у застосуванні СЗАТ «Агрофірма «Крим» заниженої недіючої ставки акцизного збору у розмірі 0,25 грн. за 1 л, в результаті чого був донарахований акцизний збір на 45528, 50 грн., та, як слідство, порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого був донарахований податок на додану вартість на 9106 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» № 1801-ІV від 17 червня 2004 року набрав чинності з 01 липня 2004 року, а тому позивач правомірно 22 квітня 2004 року сплатив 77000, 00 грн. акцизного збору платіжним дорученням № 310 згідно з ставками, встановленими Законом України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», на момент сплати. Крім того, суд першої інстанції, обґрунтовуючи неправомірність донарахування акцизного збору, і як слідство, податку на додану вартість, а також застосування фінансових санкцій, посилався на те, що Закон України «Про державний бюджет на 2004 рік» згідно з положеннями п. 20 ст. 2 Бюджетного кодексу України не є законом про оподаткування і ним не можуть бути змінені ставки податків і зборів відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», в тому числі ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої.

Суд апеляційної інстанції, погодившись з рішенням суду першої інстанції, виходив з того, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 -13 вересня 2004 року, яке вступило в законну силу 05 травня 2005 року, зобов’язано Регіональне управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контрою за виробництвом та обігом підакцизних товарів в Автономній Республіки Крим продати позивачу марки акцизного збору за ставкою 0,25 грн. за 1 л, що були сплачені платіжним дорученням № 495 від 04 вересня 2004 року. Посилаючись на те, що відповідно до абзацу п’ятого ч. 20 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» акцизний збір сплачується підприємствами вторинного виноробства при придбанні марок акцизного збору на суму, розраховану із ставок акцизного збору на готову продукцію, вироблену з цих виноматеріалів чи сусла, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не міг та не повинен був знати про зміну у майбутньому ставки акцизного збору Законом України «Про державний бюджет України на 2004 рік» № 1801-ІV від 17 червня 2004 року, а тому правомірно застосував ставку, що діяла на момент розрахунку і сплати.

Колегія суддів погоджується з висновками суддів про правомірність застосування позивачем ставки у розмірі 0,25 грн. за одиницю виміру продукції, яка діяла на момент розрахунку і сплати, враховуючи те, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 17 червня 2004 року № 1801-IV не розповсюджується на правовідносини, які виникли до дати набрання ним чинності, тобто до 01 липня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2005 року та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 липня 2005 року – без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 липня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                         Суддя - доповідач:      (підпис)      Л.І. Бившева

                         Судді:                            (підпис)      М.І. Костенко

                                                                 (підпис)      Н.Є. Маринчак

                                                                 (підпис)      Є.А. Усенко

                                                                 (підпис)      Т.М. Шипуліна                     

                    З оригіналом згідно

                              Суддя                                                                 Л.І. Бившева