Рішення № 54311646, 23.11.2015, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/9350/14-ц

провадження № 2/361/258/15

23.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

23 листопада 2015 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Петришин Н.М.,

за участю секретаря: Масловської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Броварське АТП-13209» до ОСОБА_1, третя особа Броварська міська рада Київської області, про усунення перешкод у користуванні службовим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Броварське АТП-13209» про визнання права власності на майно за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в :

До суду надійшов зазначений позов Публічного акціонерного товариства «Броварське АТП-13209» (далі ПАТ «Броварське АТП-13209»), в обґрунтування якого зазначено, що підприємству на праві власності належить гуртожиток по вул. Оболонська, 45 в м. Бровари, Київської області. Даний факт підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. 15 червня 2010 року ОСОБА_1, отримав ордер за № 21 на кімнати № 14, 15 у вказаному гуртожитку, загальною площею 33,1 кв.м., у цих кімнатах разом з відповідачем проживає його родина.

Згідно поверхового плану гуртожитку кімнати № 14, 15 знаходяться на першому поверсі, біля службового кабінету коменданта гуртожитку, загальною площею 33,1 кв.м. За допомогою колишнього коменданта гуртожитку ОСОБА_2, ОСОБА_1 з родиною незаконно зайняли службове приміщення кабінету коменданта гуртожитку, а саме, кімнату площею 3.3 кв.м. ( помічена в поповерховому плані та експлікації під цифрами 6-4) та переобладнали її для своїх побутових потреб.

На даний час зазначене службове приміщення утримується ОСОБА_1, який використовує його для проживання родини, чим створює перешкоди у використанні цього приміщення за його цільовим призначенням, а саме для організації роботи коменданта гуртожитку. Також ОСОБА_1 не здійснюється оплата за користування цими приміщеннями.

Керівництвом ПАТ «Броварське АТП-13209» було запропоновано звільнити спірне приміщення до 12.05.2014 року, однак, відповідач продовжує там проживати.

У звязку з викладеним, позивач просить усунути перешкоди у користуванні спірним приміщенням, шляхом виселення з нього відповідача разом із родиною.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2015 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Броварське АТП-13209» про визнання права власності на майно обєднано в одне провадження із первісними вимогами.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 посилається на те, що спірні приміщення зайняті та переобладнані ним з дозволу ПАТ «Броварське АТП-13209» ще тоді, коли він вселився з родиною в даний гуртожиток у 1997 році. З того часу позивач здійснює оплату за користування спірним приміщенням.

Отже, спірним приміщенням ОСОБА_1 добросовісно володіє уже більше 17 років, тому просить визнати за ним право власності на це нежитлове приміщення за набувальною давністю.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні доводи позову підтримав та просив задовольнити позовні вимоги. Проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позовних вимог та просив задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Представник третьої особи Броварської міської ради Київської області у судове засідання не зявився, направивши письмові пояснення, де вважає, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню. Також просив слухати справу за його відсутності.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.08.2014 року вбачається, що Публічному акціонерному товариству «Броварське автотранспортне підприємство-13209» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 07.03.2006 року виконкомом Броварської міської ради, на праві власності належить комплекс, куди також входить гуртожиток. ( а.с. 118 ).

Згідно копії ордеру №21, виданого 15.06.2010 року, вбачається що він виданий ОСОБА_1 на заселення в кімнати №14,15, площею 33,1 кв.м. в гуртожиток по вул. Оболонській №45 у м. Броварах. При цьому до складу сімї належать: ОСОБА_1, ОСОБА_5 - дружина, ОСОБА_6 донька, ОСОБА_7 син, ОСОБА_8 онучка. ( а.с. 5).

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 гуртожиток, з 09.09.1998 року. ( а.с. 131, 133).

До матеріалів справи додано акт, складений комісією 20 січня 2015 року про те, що ОСОБА_1 відмовляється добровільно звільнити зайняте службове приміщення (кладова) 3,3 кв.м. ( а.с.119).

Згідно поповерхового плану гуртожитку кімнати 14, 15 розміщені на першому поверсі біля службового кабінету коменданта. Приміщення №5 позначено на експлікації внутрішніх площ яка кладова.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5, дружина відповідача, у судовому засіданні пояснила, що їх сімя вселилась до гуртожитку в 1997 році, де їм дали дві кімнати. Також пояснила, що фактично користувались ще спірною кладовою, за яку оплачували комунальні послуги. Пояснила, що користуються кладовою з 1997 року, однак офіційного дозволу щодо користування цим приміщенням з боку керівництва підприємства не отримували.

Свідок ОСОБА_9, який працює в ПАТ «Броварське АТП-13209» пояснив, що в актах він ставив свій підпис. Також додав, що вхід у кладову, де знаходились різні речі, був зі сторони кабінету коменданта.

Свідок ОСОБА_10, яка з липня 2011 року займається розрахунком нарахуванням квартплати за проживання в гуртожитку, пояснила, що до березня 2013 року за відповідачем було закріплено 31, 4 кв.м. площі гуртожитку, а також приміщення загального користування, куди належить кухні, туалети, кладові.

Свідок ОСОБА_11, комендант гуртожитку з 2013 року, пояснила, що попередній комендант не передавала жодних документів, а дружина відповідача відмовилась звільняти спірне приміщення, про що було складено акт.

Свідок ОСОБА_12, яка також працює на підприємстві, підтвердила, що про обставини, свідком яких вона була, складено акт, який вона підписала.

За змістом ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 3 ст.116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

З огляду на викладені обставини вбачається, що відповідач правомірно користується приміщеннями кімнат №14,15, однак, стороною відповідача не надано жодних доказів правомірності користування спірним приміщенням №5. Також із пояснень учасників процесу та свідків встановлено, що відповідачем спірне приміщення переобладнано, влаштовано вхід до кімнати №5 ( 107 у новому технічному паспорті) гуртожитку та використовується для проживання разом із кімнатами №14,15.

Отже, враховуючи зазначені вище обставини, на думку суду, до даних правовідносин для захисту прав власності позивача необхідно застосувати норми ст. 116 ЖК України.

Таким чином, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надавши обєктивну оцінку зібраним доказам по справі, враховуючи те, що стороною відповідача не надано жодних доказів правомірності користування спірним приміщенням, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо усунення позивачу перешкод у користуванні службовим приміщенням шляхом виселення відповідача із такого приміщення. Водночас вимоги про виселення ОСОБА_1 із родиною задоволенню не підлягають, так є неконкретизованими.

Зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 18 Житлового кодексу України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, означених власником.

За змістом ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно розяснень, наданих у п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність субєктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обовязків. Позивач, як незаконний володілець, протягом усього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Разом з тим, ОСОБА_1, який є користувачем кімнат у гуртожитку, відомо було кому на праві власності належить гуртожиток, а відповідно і спірне приміщення, а тому знав про відсутність у нього підстав для набуття права власності.

Більше того, стороною позивача за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 користується спірними приміщенням більше 10 років. При цьому, покази лише одного свідка, за відсутності будь-яких письмових доказів, не можуть бути належним підтвердженням вищезазначених обставин.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 209, 213-215ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Броварське АТП-13209» задовольнити частково.

Усунути перешкоди Публічному акціонерному товариству «Броварське АТП-13209» у користуванні «службовим нежитловим приміщенням» №5 кладова, яке знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Оболонська №45, шляхом виселення ОСОБА_1 із зазначеного приміщення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М. Петришин