Ухвала суду № 54307073, 03.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/15534/13-к

Номер провадження 11-кп/775/271/2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015р. колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Залізняк Р.М.,

суддів Чепура О.М., Половинкіна Б.О.

при секретарі судового засідання Гуляєві М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Артемівську Донецької області апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 18.03.2014р. за кримінальним провадженням №12013050390003103, яким обвинуваченого

ОСОБА_1, 05.04.1963р.н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, який не працює, неодруженого, раніше судимого, який мешкає у АДРЕСА_1, зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_3,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначено остаточне покарання у виді 9 (девяти ) років позбавлення волі,

за участю прокурора Павлової А.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 18.03.2014р. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років; на підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком приєднано не відбуте покарання за вироком Краматорського міського суду від 30.06.2010р., та за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років.

Зазначений вирок Краматорського міського суду Донецької області від 18.03.2014р., оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим ОСОБА_1

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1:

-зазначає, що він не згодний з вироком суду, оскільки суд завищив йому обсяг обвинувачення та перекрутив у вироку показання свідка ОСОБА_3 його особисті пояснення в частині того, що він визнав свою вину у вчиненні злочину у повному обсязі. Проте він вину визнав частково, злочин вчинив внаслідок протиправних дій та образ на його адресу з боку потерпілої, яка вчинила крадіжку його телефону з кишені надягнутої на нього куртки;

-вказує, що він не заперечує, що порушив закон, прямі свідки по справі відсутні, проте не згодний з кваліфікацією його дій за ч.1 ст. 121 КК України;

--вважає, що суд неповно та не всебічно розглянув справу, його висновки не відповідають викладеним у вироку фактичним обставинам справи; висновки суду, викладені у вироку, містять суттєві протиріччя, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, при наявності протирічних доказів суд необґрунтовано взяв до уваги одні докази та відкинув інші;

-вказує, що судом не встановлені достатні докази для доказування його винуватості, не доказаний мотив злочину;

-зазначає, що судом не був розяснений належним чином обсяг предявленого йому обвинувачення, чим порушено вимогу ст.ст. 348, ч.3 ст. 349 КПК України, а саме суд не дав йому повного розяснення та не зясував належним чином чи правильно він розуміє положення про недоцільність дослідження судом його показань, та наслідків цього, що позбавило його права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку;

-вказує, що нічого не відбулося би, якби потерпіла не витягла у нього з кишені мобільний телефон; потерпіла знаходилась у розшуку за вчинення чергової крадіжки; він розкаявся за вчинений ним самосуд, а не у заподіянні потерпілій тяжких тілесних ушкоджень.

-зазначає, що суд неправомірно не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_3 про те, що він та брат потерпілої ОСОБА_4 викликали швидку допомогу та відвели потерпілу додому;

-вказує, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні його клопотання про повторний допит свідка ОСОБА_3, яке він заявив 17.03.2015р. під час судових дебатів;

-вказує, що під час проведення досудового розслідування та під час судового розгляду справи його захисники не належним чином здійснювали його захист у кримінальному провадженні;

-зазначає, що судом не надана оцінка висновку судово-медичної експертизи про наявність у потерпілої тяжких тілесних ушкоджень, який на його думку, складений з порушеннями правил проведення судово-медичної експертизи, висновок експертизи містить протиріччя, є незрозумілим;

-вказує, що не згодний з висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи, що вона проведена поверхнево, без належних досліджень;

-вважає, що докази по справі зібрані не у повному обсязі, не перевірені та їм не надана належна оцінка, не досліджені всі обставини, передбачені ст.91 КПК України, які підлягають доказуванню; вказує, що це йде в розріз з практикою Європейського суду;

-вказує, що суд не взяв до уваги ті докази, які б могли вплинути на його висновки; при наявності доказів, що суперечать один одному у вироку не зазначені причини чому суд прийняв до уваги одні докази та відкинув інші;

-зазначає, що суд відповідно до вироку у порівнянні з фактичними показаннями свідка ОСОБА_5 допустив суттєві розходження в часі події;

-вказує, що судом необґрунтовано зазначено у вироку, що він разом з співмешканкою та її родичами вживали спиртні напої, оскільки він в день події приблизно в 17.00 вжив лише 100 г спиртних напоїв разом з братом співмешканки, а конфлікт між ним та потерпілою відбувся після 22.00; суд не дав оцінки цьому та поставив йому в вину вчинення злочину у стані алкогольного спяніння;

-вказує, що йому незрозуміло, яким чином протокол відтворення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_4 підтверджує його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення;

-вважає, що судом необґрунтовано не було взято до уваги, що мотивом заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень є крадіжка нею телефону;

-зазначає, що він розкаявся у вчиненні відносно потерпілої самосуду, вважає, що його дії належить кваліфікувати за ст.123 КК України;

-вказує, що суд необґрунтовано не зарахував у вироку як обставину, яка помякшує покарання, той факт, що він не кинув потерпілу на вулиці, відніс до дому та викликав карету швидкої допомоги;

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 у повному обсязі, прохали її задовольнити, думку прокурора Павлової А.Ю., яка прохала відмовити у задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенні за таких підстав.

Апеляційним розглядом справи встановлено, що вироком Краматорського міського суду Донецької області ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 03.10.2013р. приблизно о 19.00 год., ОСОБА_1 знаходячись разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 та знайомимиТатарченко М.А. іТатарченко А.М. за місцемсвогомешкання в АДРЕСА_2, де вживалиспиртнінапої. Приблизно о 21.00 год. ОСОБА_1пішов з цієїквартири до свогознайомого. Приблизно о 21.40 год. ОСОБА_1 зустрівся зі своєю знайомою ОСОБА_6, на сходовому майданчику 2 поверху під'їзду №2 будинку № 23 по вул. Лікарська в м. Краматорську Донецької області і вирішив провести її додому.

В цей день, приблизно о 22.00 год., біля будинку №27 по вул. Лікарська в м. Краматорську Донецької області між ОСОБА_1 і ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_1 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6Г .Реалізуючи свій злочинний умисел, він під час сварки у зазначеному місці наніс не менш ніж чотири удари руками у голову та обличчя ОСОБА_6, відчого остання впала на землю.

В результаті умисних, протиправних дій ОСОБА_1, ОСОБА_6 булла заподіяна важка закрита черепно-мозкова травма: забиття головного мозку важкого ступеню (полушарно - стволова форма) на фоні дисциркуляторної енцефалопатії, припухлість м'яких тканин лівоїтім'яно-скроневої області голови, забиттям'яких тканин лівоїорбіти, перелом кісток носа ліворуч з мінімальним медіальним зміщенням, перелом нижньої щелепи ліворуч, які відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечна для життя в момент заподіяння.

При розгляді даного кримінального провадження судом всебічно, повно та обєктивно досліджені фактичні обставини справи.

Зібрані у справі докази оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достатності, достовірності, для доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності з вимогами ст.91 КПК України. Так у зазначеному кримінальному провадженні правильно й обєктивно встановлені насамперед час, місце, спосіб вчинення обвинуваченим злочину, форма вини, спрямованість умислу, мотиви злочину, його наслідки тощо.

Як видно з вироку суду, обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 03.10.2015р. у вечірній час біля будинку №27 по вул. Лікарській в м. Краматорську Донецької області він зустрів раніше знайому потерпілу ОСОБА_6 та пішов її проводжати, яка під час руху витягнула у нього з кишені куртки мобільний телефон. На його прохання повернути телефон, вона стала заперечувати крадіжку, та він наніс потерпілій декілька ударів кулаком руки в обличчя, від чого ОСОБА_6 впала на землю. Він пішов та через деякий час повернувся з ОСОБА_4 та вони віднесли ОСОБА_6 до співмешканки ОСОБА_3, яка в ранці викликала швидку допомогу.

Аналогічні показання обвинувачений ОСОБА_1 дав при проведенні слідчого експерименту за його участю 05.10.2013р. та захисника ОСОБА_7 в присутності двох понятих. При проведенні цієї слідчої дії обвинувачений ОСОБА_1 на манекені показав спосіб нанесення ударів потерпілій ОСОБА_6

Зазначені показання ОСОБА_1 узгоджуються з показаннями співмешканки ОСОБА_3 проте, що 03.10.2013р. вона, ОСОБА_1, її брат ОСОБА_4., та її батько знаходились у неї дома, де вживали спиртні напої. Після цього ОСОБА_1 кудись пішов, через деякий час повернувся, забрав її брата ОСОБА_4 незабаром вони повернулися та принесли ОСОБА_6, яку поклали спати. ОСОБА_1 сказав їй, що побив ОСОБА_6, оскільки вона вкрала у нього телефон. Вранці вона викликала ОСОБА_6 швидку допомогу. Потім приїхали працівники міліції та вилучили одяг ОСОБА_6 та наволочку в крові, на якій вона спала.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого, що суд неправомірно не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_3, що він та брат співмешканки ОСОБА_4 відвели потерпілу додому та викликали швидку є необґрунтованими, оскільки спростовуються показаннями цього свідка про обставини справи.

Не мають під собою підґрунтя й доводи апеляції про необґрунтовану відмову судом клопотання обвинуваченого про повторний допит свідка ОСОБА_3, оскільки судом допит зазначеного свідка був проведений у відповідності з вимогами ст. 352 КПК України, та свідок ОСОБА_3 була допитана стосовно всіх обставин, які мали значення для правильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про перебування ОСОБА_1 у тверезому стані є неспроможними, оскільки спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_3 та його особистими поясненнями.

Як видно із протоколів огляду місця події від 05.10.2013р., пояснень обвинуваченого ОСОБА_1, із протоколу слідчого експерименту від 05.10.2013р. за участю свідка ОСОБА_4 він у присутності двох понятих показав, що 03.10.2013р. приблизно о 22.50 год. до нього додому прийшов ОСОБА_1, розбудив його та попрохав допомогти йому привести їх загальну знайому ОСОБА_6 Після чого вони пішли на територію лікарні, де в траві біля будинку лежала ОСОБА_6 Неподалеку від цього місця був знайдений мобільний телефон «SonyEricsson» у корпусі чорного кольору.

Вони разом з ОСОБА_1 потягли останню до себе додому. Свідок ОСОБА_4 показав місце, де лежала ОСОБА_6 та де був знайдений телефон (а.с. 77-82, 83-91 т.1).

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що протокол проведення слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_4 не є доказом його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення є неспроможними, оскільки зазначена слідча дія у відповідності із ст.240 КПК України проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначений доказ підтвердив той факт, що ОСОБА_1 після заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій за допомогою свідка ОСОБА_4 відніс її з місця події до житла співмешканки, а також підтверджує факт знаходження на місці події мобільного телефону ОСОБА_1

Показання ОСОБА_1 відносно обставин події також узгоджується з висновками судово-медичної експертизи від 21.10.2013р., що на тілі ОСОБА_6 були виявлені важка закрита черепно-мозкова травма: забиття головного мозку важкого ступеню (полушарно - стволова форма) на фоні дисциркуляторної енцефалопатії, припухлість м'яких тканин лівої тім'яно-скроневої області голови, забиття м'яких тканин лівої орбіти, перелом кісток носа ліворуч з мінімальним медіальним зміщенням, перелом нижньої щелепи ліворуч, які відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечна для життя в момент заподіяння, в результаті 3-4 ударів тупими предметами, що могло бути в результаті ударів кулаками рук з достатньою силою. Судово-медична експертиза не виключає можливість утворення тілесних ушкоджень у потерпілої при обставинах вказаних в ході слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_1М.(а.с.129-130)

Зазначений висновок, на думку колегії суддів повно та всебічно відтворює наявні тяжкі тілесні ушкодження у потерпілої після події кримінального правопорушення, є зрозумілими, не містять протиріч та виправлень, тому доводи апеляційної скарги про те, що судом не надана належна оцінка цьому доказу по справі є надуманими та спростовуються зазначеним висновком судово-медичної експертизи.

З аналогічних підстав не викликає сумніву у колегії суддів й висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи відносно обвинуваченого, тому доводи апеляційної скарги з приводу того, що вона проведена поверхово, без належних досліджень не мають під собою підґрунтя.

Доводи апеляції про необґрунтовану кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.1 ст.121 КК України, також є необґрунтованими. Суд першої інстанції переконливо обґрунтував свої висновки щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1ст.121 КК України.

При обґрунтуванні кваліфікації його дій суд зіставив ознаки фактично вчиненого ОСОБА_1 діяння та ознаками злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України та обґрунтував фактичними обставинами висновок про їх відповідність.

Судом була встановлена обєктивна сторона злочину, а саме що ОСОБА_1 наніс потерпілій кілька ударів кулаком в обличчя, чим заподіяв потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, тобто такі, які в момент заподіяння або у клінічному русі через різні відрізки часу викликають погрозливі для життя явища та які без надання медичної допомоги закінчуються або можуть закінчитися смертю.

Між нанесенням ОСОБА_1 потерпілій ударів кулаком в обличчя та наслідками наявності у потерпілої тяжких тілесних ушкоджень є необхідний причинний зв'язок.

Безпосередній обєкт злочину - здоровя потерпілої.

Дії ОСОБА_1 відносно заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень носили умисний характер, ОСОБА_1 усвідомлював, що може заподіяти тяжку шкоду здоровю потерпілої та бажав її настання.

Судом першої інстанції правильно були встановлені мотив та мета заподіяння ОСОБА_1 потерпілій умисних тяжких тілесних ушкоджень - неприязні відносини які склалися з приводу того, що ОСОБА_1 запідозрив потерпілу у крадіжці мобільного телефону, який був знайдений неподалік від місця події та повернутий ОСОБА_1 (а.с. 94 т.1).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про невстановлення мотиву злочину та про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст.121 ч.1 КК України є необґрунтованими та спростовуються наведеними у вироку доказами.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого, про те, що його дії слід кваліфікувати за ст.123 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, на думку колегії суддів, не мають під собою підґрунтя, оскільки відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи в період вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 не знаходився у тимчасово хворобливому стані, який позбавив його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. Крім того, для застосування ст.123 КК України необхідно, щоб сильне душевне хвилювання було викликане протизаконним насильством або тяжкою образою з боку потерпілої. Тяжкою образою є приниження честі й гідності особи або близьких йому осіб, яка виражена в такій непристойній формі, яка вважається особливо образливою.

Таким чином колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що висновки суду не відповідають викладеним у вироку фактичним обставинам справи, містять суттєві протиріччя, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду є необґрунтованими та спростовуються матеріалами кримінального провадження та вироком суду.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції при розгляді справи в суді кримінального процесуального закону, то вони також є надуманими.

Так, твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що судом не належним чином йому був розяснений обсяг предявленого обвинувачення в порушення вимог ст.ст.348, 349 КПК України, не зясовані належним чином розуміння ним положень цих статей КК України є неспроможними, оскільки спростовуються журналом судового засідання від 20.01.2014р. та звукозаписом цього судового засідання (а.с. 173-177 т.1) з яких вбачається, що суд першої інстанції у повному обсязі дотримався при розгляді справи всіх вимог, передбачених діючим КПК України, у тому числі й вимог ст.348-349 КПК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що під час досудового розслідування та розгляду справи в суді неналежним чином здійснювався його захист також не відповідають дійсності. Так як видно з матеріалів кримінального провадження починаючи з 05.10.2013р.за бажанням ОСОБА_1 його захист при проведенні досудового розслідування здійснював захисник ОСОБА_7 (а.с. 96-102 т.1), при розгляді справи в суді захисник ОСОБА_8 (а.с. 152-179 т.1), які належним чином виконували свої обовязки у відповідності з вимогами КПК України.

Починаючи з 11.12.2014р. інтереси ОСОБА_1 захищав адвокат ОСОБА_9Ю.(а.с.15 т.2), від послуг якого та послуг захисника ОСОБА_8 обвинувачений ОСОБА_1 відмовився 16.03.2015р. (а.с. 101-103 т.2).

За клопотанням ОСОБА_1 від 16.03.2015р. апеляційним судом Запорізької області 13.05.2015р. був призначений захисник ОСОБА_10 (а.с.128 т.2). В свою чергу 05.08.2015р. обвинувачений ОСОБА_1 відмовився від послуг захисника ОСОБА_10 за власним бажанням обвинуваченого ОСОБА_1 20.10.2015р. ухвалою колегії суддів для захисту його інтересів у зазначеному кримінальному провадженні був призначений захисник ОСОБА_2

Таким чином істотних порушень КПК України при розгляді кримінального правопорушення, які перешкоджали суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

Що стосується доводів обвинуваченого про те, що судом при призначенні йому покарання у відповідності з вимогами ст.65 КК України не були враховані всі обставини злочину, його особу та обставини, що помякшують покарання, то вони на думку колегії суддів, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Так при призначенні ОСОБА_1 покарання судом не були враховані фактичні обставини справи, а саме той факт, що обвинувачений після вчинення кримінального правопорушення, не залишив потерпілу на місці події, та за допомогою свідка ОСОБА_4 приніс її до місця свого мешкання, та в ранці не заперечував проти виклику швидкої допомоги.

Крім того, на протязі досудового розслідування та розгляду справи в суді ОСОБА_1 дав правдиві показання щодо факту нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілій при відсутності прямих свідків, оспорюючи тільки мотив їх заподіяння, а також не чинив перешкод у розслідуванні та збору доказів по справі.

Таким чином, враховуючи викладене вище, спосіб посягання, мотивацію злочину, тяжкість наслідків, письмову заяву потерпілої про призначення покарання обвинуваченому на розгляд суду (а.с. 162 т.1), колегія суддів, колегія суддів прийшла до висновку про зміну вироку в частині призначеного ОСОБА_1 покарання в бік помякшення.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.405, 407, 418 КПК України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 18.03.2014р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, змінити в частині призначення ОСОБА_1 покарання.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.121 КК України у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Краматорського міського суду Донецької області від 30.06.2010р. і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13