Постанова № 54306935, 09.12.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2015 р. Справа № 922/4231/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т.В., суддя Гребенюк Н.В.,

при секретарі Томіній І.В.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 дов. № 01-42юр/3215 від 30.04.2015р.,

відповідача ОСОБА_2 дов. № 268 від 05.01.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги відповідача (вх. №4983 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2015 р. у справі № 922/4231/15,

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків,

до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків,

про стягнення 1 326 445,30 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2015 року (суддя Жиляєв В.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 19768,74 грн. заборгованість за компенсацію перетікання реактивної енергії (КРЕ) (що складається з: тарифна складова за КРЕ - 16473,95 грн. та ПДВ 20% - 3294,79 грн.); 115035,11 грн. пені; 141791,20 грн. індексу інфляції та 5783,19 грн. 3% річних. Стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 26529,00 грн. судового збору. В частині 1044066,06 грн. заборгованості з вартості електричної енергії провадження у справі припинено.

Відповідач не погодився з даним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2015 року скасувати в частині припинення провадження у справі у сумі основного боргу у розмірі 35891,64 грн., в частині стягнення пені у розмірі 106658,53 грн., 3 % річних у розмірі 4930,86 грн. та інфляційних витрат у розмірі 141791,20 грн. та прийняти в цій частині нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та у відзиві на неї доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.11.2006 року між позивачем - Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник) та відповідачем - Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" (споживач) було укладено договір на постачання електричної енергії № 60-99902.

02.11.2009 року до вищевказаного договору між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору про постачання електроенергії № 60-999.02 від 03.11.2006 р., відповідно до умов якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі знадно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до умов п. II вищевказаної додаткової угоди, після підписання цієї додаткової угоди сторонами попередня редакція договору про постачання електричної енергії втрачає чинність.

Згідно з п. 9.4 договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний місяць, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що з огляду на наявні матеріали справи та виходячи з пояснень сторін, вищевказаний договір пролонгований на 2015 рік.

У відповідності до п. 2.3.3 договору, відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування з умовами додатку 2 "Порядок розрахунків".

Підпунктом 2.3.4 договору відповідач повинен здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та додатком № 4А "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Так, до заявленої до стягнення суми заборгованості за вартість КРЕ включений податок на додану вартість. ПДВ нараховується відповідно до Розділу 5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із наступними змінами та доповненнями.

Позивач звернувся 21.07.2015 р. до господарського суду з позовом, в якому наголошував, що за період з березня 2015 р. по квітень 2015 р. станом на 01.05.2015 р. у відповідача перед позивачем за вищевказаним договором наявна заборгованість з вартості електричної енергії в розмірі 1 044 066,06 грн. (що складається з: тарифна складова - 870055,89 грн. та ПДВ 20% - 174011,17 грн.), а також заборгованість по платі з компенсації перетікання реактивної енергії (далі - КРЕ) у розмірі 19768,74 грн. (що складається з: тарифна складова за КРЕ - 16473,95 грн. та ПДВ 20% - 3294,79 грн.).

Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, вже після звернення позивача з даним позовом до суду, а саме - 20.08.2015 р. та 02.09.2015 р., були здійснені оплати за використану електричну енергію, про що свідчать наявні в матеріалах копії примірників платіжних доручень (т.с. І а.с. 175), тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача вартості електричної енергії в розмірі 1 044 066,06 грн. (що складається з: тарифна складова - 870055,89 грн. та ПДВ 20% - 174011,17 грн.) на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а також те, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на спростування наявної перед позивачем заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 19768,74 грн., суд першої інстанції також дійшов правомірного висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості з плати за перетікання реактивної енергії (КРЕ) в розмірі 19768,74 грн. (що складається з: 16473,95 грн. - тарифна складова за КРЕ та 3294,79 грн. - ПДВ 20 %) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню повністю.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 115035,11 грн., індексу інфляції в розмірі 141791,20 грн. та 3% річних в розмірі 5783,19 грн., суд першої інстанції також правомірно задовольнив.

Так, відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з умовами п. 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3.-2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується відповідачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений відповідачем в термін, встановлений в додатку № 2 "Порядок розрахунків", до дня ліквідації заборгованості включно та зазначається з рахунку окремим рядком.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2015 року по справі № 911/5643/14 встановлено, що протокольні рішення стосуються виключно джерел та порядку фінансування оплати отриманого природного газу за договором, а саме джерелом фінансування погоджено кошти державного бюджету. При цьому, жодних змін до умов Договору, зокрема, в частині строків оплати та відповідальності за прострочення, не вносилось, питання про його припинення чи зміну (новацію) не вирішувалось. Тобто, протокольні рішення жодним чином не змінюють та не припинять зобов'язань сторін за Договором, а лише свідчать про те. що відповідачу погоджене бюджетне фінансування оплати отриманого природного газу.

На підставі вищевикладеного, доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2015 р. у справі № 922/4231/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2015 р. у справі № 922/4231/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2015 р. у справі № 922/4231/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 14.12.2015 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.