Рішення № 54306877, 08.12.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 915/1754/15

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1М дов. № 09-01/80 від 28.10.2015

за участю представника відповідача ОСОБА_2 дов. № 20 від 05.10.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

За позовом: Публічного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль, 54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18

До відповідача: Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго, 54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-А

про: стягнення 135 582,06 грн.

встановив:

Публічне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами (заява про збільшення позовних вимог № 09/2263 від 19.11.2015) про стягнення з Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго заборгованості в розмірі 156 182,24 грн. з якої: 84 172,50 грн. борг за спожиту теплову енергію, 32 462,55 інфляційних, 2 282,94 грн. 3% річних, 37 264,25 грн. пені.

Відповідач у наданих запереченнях на позовну заяву та запереченнях на заяву про збільшення позовних вимог позовні вимоги визнає частково в сумі основної заборгованості 84 172,50 грн. та просить суд відмовити позивачу у стягненні інфляційних, 3% річних та пені. Зазначає, що позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних не вірно визначений період прострочення по рахунках за лютий 2015 року, за березень 2015 року, за квітень 2015 року, здійснено нарахування пені без додержання норм ч. 6 ст. 232 ГПК України. Вказує, що позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат не взято до уваги Постанову Пленуму Вищого Господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобовязання». Зазначає, що заборгованість виникла в результаті скрутного становища підприємства, підприємство є збитковим внаслідок цінової політики яку проводить держава та внаслідок несвоєчасного відшкодування державою дійсних затрат підприємства на виробництво теплової енергії.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення збільшених позовних вимог з огляду на наступне:

01 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Миколаївська теплоелектроцентраль, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль та Обласним комунальним підприємством Миколаївоблтеплоенерго було укладено договір № 2213 про постачання теплової енергії в гарячій воді (Далі - Договір), за умовами вказаного Договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору теплова енергія постачається відповідачеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

У відповідності до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду оплачує Енергопостачальної організації вартість зазначеної в Договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.3 Договору).

Пунктом 6.6 Договору визначено, що споживачу щомісяця направляється акт приймання передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою додатку № 4) за попередній місяць. Споживач зобовязаний протягом пяти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом пяти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт приймання передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим споживачем і кількість теплової енергії визначеною по розрахунках енергопостачальної організації.

Позивач, на виконання зобовязань за Договором поставив відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року на загальну суму 249 386,13 грн., що підтверджується:

- нарядом на підключення від 24.10.2014 (а.с. 14,15);

- нарядом на відключення № 2213.13 від 07.11.2014 (а.с. 15);

- нарядом на підключення № 2213/I (зв.б. а.с.15);

- нарядами на підключення від 22.10.2014 (а.с.16);

- нарядами на підключення від 23.10.2014 (а.с.17);

- нарядом на відключення від 04.02.2015 (а.с. 18),

актами прийому - передачі теплової енергії у гарячій воді (а.с. 52 - 58), рахунками за вищевказаний період (а.с. 59 - 69) та реєстрами про вручення рахунків та актів прийому-передачі теплової енергії. (а.с 70 76).

Позивач в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог зазначає, що відповідач вимоги Договору в повному обсязі не виконав, оплату за поставлену теплову енергію в строк встановлений у Договорі здійснив частково перерахувавши 165 213,63 грн.

Таким чином розмір заборгованості відповідача за поставлену теплову енергію по Договору становить 84 172,50 грн. (249 386,13 грн. 165 213,63 грн.).

Відповідач вимоги Договору не виконав, повну оплату за поставлену теплову енергію у строк встановлений Договором не здійснив, що і зумовило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 84 172,50 грн. за поставлену теплову енергію в період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 7.2.3 Договору відповідач за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію зобовязаний сплатити за кожен день прострочення пеню, розмір якої обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня відповідно до Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР.

Позивач в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог зазначає, що відповідач неналежним чином виконував умови Договору, а саме несвоєчасно сплачував рахунки по оплаті за отриману теплову енергію. Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с. 116-117) нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 37 264, 25 грн. нараховану по:

-зобовязанню жовтня 2014 року пеня нарахована за період з 14.10.2014

по 27.01.2015 в розмірі 201,08 грн.;

-зобовязанню листопада 2014 року пеня нарахована за період з

12.11.2014 по 24.12.2014 в розмірі 1 594,05 грн.;

-зобовязанню грудня 2014 року пеня нарахована за період з 12.12.2014

по 27.01.2015 в розмірі 1 758,70 грн.;

-зобовязанню січня 2015 року пеня нарахована за період з 12.01.2015

по 19.02.2015 в розмірі 2 723,35 грн.;

-зобовязанню лютого 2015 року пеня нарахована за період з 12.02.2015

по 01.11.2015 в розмірі 13 511,38 грн.;

-зобовязанню березня 2015 року пеня нарахована за період з

14.03.2015 по 01.11.2015 в розмірі 13 401,22 грн.;

-зобовязанню квітня 2015 року пеня нарахована за період з 12.04.2015

по 01.11.2015 в розмірі 4 074,47 грн.;

Відповідач в судовому засіданні 08.12.2015 проти вказаних позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 37 264,25 грн. заперечує та зазначає, що пеня нарахована з порушенням строків визначених ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, за підрахунком суду здійсненого за допомогою програми «Законодавство» та з урахуванням вірного визначення періоду нарахування та з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, розмір пені який підлягає задоволенню становить 30 533,14 грн. (201,08 грн. + 1 594,05 грн. + 1 758,70 грн. + 2 233,91 грн. + 9 763,87 грн. + 11 202, 00 грн. + 3 779,53 грн. ) нарахованих по:

-зобовязанню жовтня 2014 року пеня нарахована за період з 14.10.2014

по 27.01.2015 в розмірі 201,08 грн.;

-зобовязанню листопада 2014 року пеня нарахована за період з

12.11.2014 по 24.12.2014 в розмірі 1 594,05 грн.;

-зобовязанню грудня 2014 року пеня нарахована за період з 12.12.2014

по 27.01.2015 в розмірі 1 758,70 грн.;

-зобовязанню січня 2015 року пеня нарахована за період з 12.01.2015

по 19.02.2015 в розмірі 2 233,91 грн.;

-зобовязанню лютого 2015 року пеня нарахована за період з 12.02.2015

по 12.08.2015 в розмірі 9 763,87 грн.;

-зобовязанню березня 2015 року пеня нарахована за період з

14.03.2015 по 14.09.2015 в розмірі 11 202,00 грн.;

-зобовязанню квітня 2015 року пеня нарахована за період з 12.04.2015

по 12.10.2015 в розмірі 3 779,53 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 6 731,11 грн. (37 264, 25 грн. 30 533,14 грн.) задоволенню не підлягають.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання за вимогою кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 2 282,94 грн. нарахованих по:

-зобовязанню жовтня 2014 року 3% річних нараховані за період з

14.10.2014 по 27.01.2015 в розмірі 22,22 грн.;

-зобовязанню листопада 2014 року 3% річних нараховані за період з

12.11.2014 по 24.12.2014 в розмірі 167, 27 грн.;

-зобовязанню грудня 2014 року 3% річних нараховані за період з

12.12.2014 по 27.01.2015 в розмірі 188,43 грн.;

-зобовязанню січня 2015 року 3% річних нараховані за період з

12.01.2015 по 19.02.2015 в розмірі 247,41 грн.;

-зобовязанню лютого 2015 року 3% річних нараховані за період з

12.02.2015 по 01.11.2015 в розмірі 730,88 грн.;

-зобовязанню березня 2015 року 3% річних нараховані за період з

14.03.2015 по 01.11.2015 в розмірі 709, 28 грн.;

-зобовязанню квітня 2015 року 3% річних нараховані за період з

12.04.2015 по 01.11.2015 в розмірі 217,45 грн.

Так, за підрахунком суду здійсненого за допомогою програми «Законодавство» та з урахуванням вірного визначення кількості днів прострочення, розмір 3% річних які підлягають задоволенню становить 2 245,30 грн. нарахованих по:

-зобовязанню жовтня 2014 року 3% річних нараховані за період з

14.10.2014 по 27.01.2015 в розмірі 22,22 грн.;

-зобовязанню листопада 2014 року 3% річних нараховані за період з

12.11.2014 по 24.12.2014 в розмірі 167, 27 грн.;

-зобовязанню грудня 2014 року 3% річних нараховані за період з

12.12.2014 по 27.01.2015 в розмірі 188,43 грн.;

-зобовязанню січня 2015 року 3% річних нараховані за період з

12.01.2015 по 19.02.2015 в розмірі 209,77 грн.;

-зобовязанню лютого 2015 року 3% річних нараховані за період з

12.02.2015 по 01.11.2015 в розмірі 730,88 грн.;

-зобовязанню березня 2015 року 3% річних нараховані за період з

14.03.2015 по 01.11.2015 в розмірі 709, 28 грн.;

-зобовязанню квітня 2015 року 3% річних нараховані за період з

12.04.2015 по 01.11.2015 в розмірі 217,45 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 37,64 грн. (2 282, 94 грн. 2 245,30 грн.) задоволенню не підлягають.

Згідно наданого до суду розрахунку (а.с. 114,115) позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні в загальному розмірі 32 462,55 грн. за період з листопада 2014 року по вересень 2015 року.

Судом за допомогою програми «Законодавство» перевірений розрахунок інфляційних втрат та визначено що розмір інфляційних за період з листопада 2014 року по вересень 2015 року становить 34 814,78 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають інфляційні у розмірі 32 462,55 грн. які заявлені позивачем в позовній заяві.

Обґрунтованого клопотання щодо зменшення штрафних санкцій відповідачем до суду не надано.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково .

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-А, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 31319242) на користь Публічного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, Каботажний узвіз, 18, р/р 260083011411 в МОУ АТ «Державний ОСОБА_3 України», МФО 326461, код ЄДРПОУ 30083966) 84 172,50 грн. основного боргу, 2 245,30 грн. - 3% річних, 30 533,14 грн. пені, 32 462,55 грн. інфляційних та 2 249,02 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 11.12.2015

Суддя Н.О. Семенчук