Рішення № 54305879, 09.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №325/1382/15ц Головуючий у 1 інстанції: Шеїна Л.Д

Провадження № 22-ц/778/6185/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК»

на заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 21 серпня 2015 року

у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року ПАТ КБ « ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначало, що 20.06.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № MR14G112160022. Згідно договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобовязався надати ОСОБА_4 кредит у розмірі 33050 доларів США на термін до 18.06.2032 року, а ОСОБА_4 зобовязалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору, у випадку порушення зобовязань за кредитним договором позичальник ОСОБА_4 сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Відповідно до умов договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав позичальнику ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 33 050 доларів США, а відповідач не виконує свої зобовязання, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором №MR14G112160022. У звязку з порушенням ОСОБА_4 зобовязань щодо неповернення чергової частини суми кредиту, банк вимагає дострокового повернення всієї суми кредиту. Станом на 26.06.2015 року заборгованість ОСОБА_4 перед банком становить 46226,48 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 14229,73 доларів США; заборгованості за процентами за користування кредитом - 3,18 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом 6,93 доларів США; пені за несвоєчасне виконання зобовязань 29774,14 доларів США; а також штрафи відповідно до договору: штраф ( фіксована частина ) - 11,80 доларів США, штраф (процентна складова) - 2200,70 доларів США.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНКзаборгованість за кредитним договором у розмірі 46226,48 доларів США, що за курсом НБУ України станом на 26.06.2015 року становить 21,19 грн. і дорівнює 979539,05 грн.

Заочним рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 21 серпня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», заборгованість за кредитним договором у сумі 14 239,84 доларів США, що станом на 26.06.2015 року становить 301 742,21 грн. і яка складається з заборгованості за тілом кредиту 14 229,73 дол. США, що станом на 26.06.2015 року становить 301 527,98 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 3,18 дол. США, що станом на 26.06.2015 року становить 67,38 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом 6,93 дол. США, що станом на 26.06.2015 року становить 146,85 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір у сумі 1 125,43грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» судові витрати, повязані з публікацією оголошення про виклик відповідача у пресі у сумі 386,82 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду змінити в частині відмови у стягненні заборгованості з пені та штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення штрафів у повному обсязі та стягнути заборгованість з пені в розмірі 1049,55 доларів США, в іншій частині рішення залишити без змін.

В частині часткового задоволення позовних вимог судом першої інстанції та стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором у сумі 14239,84 доларів США, що станом на 26.06.2015 року становить 301 742,21 грн. рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржене, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та розяснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку апеляційним судом не перевіряється.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_5, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до банківської ліцензії №22 від 05 жовтня 2011 року виданої Публічному Акціонерному Товариству «ПРИВАТБАНК» Національним Банком України ПАТ «ПРИВАТБАНК» має право надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»

20.06.2007 року сторонами по справі та укладено кредитний договір № MR14G112160022 за яким вказаний банк надав ОСОБА_4 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 20 червня 2007 року по 17 червня 2032 року включно.

Кредитні кошти надані у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 25 600,00 доларів США на придбання нерухомості, а також у розмірі 7 450,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 вказаного кредитного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору.

ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договором кредиту не виконала, у зв'язку з чим сума заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором № MR14G112160022 від 20.06.2007 року станом на 20.06.2015 року становить 46226,48 доларів США і яка складається із: заборгованості за кредитом - 14229,73 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 3,18 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 6,93 доларів США.

З матеріалів справи вбачається, що в оскарженій частині рішення суду першої інстанції не в повному обсязі відповідає вимогам ст. ст. 212-215 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості рішення суду, встановлення наявності обставин на підтвердження вимог і заперечень та застосування до спірних правовідносин належних норм матеріального права.

В частині вирішення позовних вимог про стягнення пені та штрафів суд першої інстанції підставою відмови у задоволенні цих позовних вимог зазначив положення ст. 2 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", за якою на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що проводять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Встановивши, що відповідач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, суд Приазовського району Запорізької області, який розглянув справу відповідно до підсудності, визначеної розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року про зміну територіальної підсудності судових справ у відповідності до Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції», дійшов висновку, що на вказані договірні правовідносини розповсюджується дія Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки не підлягають задоволенню.

Проте ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд не звернули увагу на період нарахування пені, що визначений у розрахунку заборгованості наданому позивачем, відповідно до якого частина пені була нарахована до набрання чинності Законом України 2 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

А саме, останнє нарахування пені до 14.04.2014р. відображено у розрахунку заборгованості станом на 25.03.2014р. та становить 1040,47 долара США.

Колегія суддів в даній частині виходить із такого.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з п.4.1 укладеного сторонами договору за порушення позичальником зобовязань, передбачених п.п.2.2.2.,2.2.3 банк має право нарахувати пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки; у випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Виходячи з викладеного, на користь позивача підлягає стягненню пеня станом до 14.04.2014р. у сумі 1040,47 долара США, що згідно розрахунку позовних вимог станом на 26.06.2015р. за вказаним позивачем до розрахунку курсу валют 21,19 грн. за 1долар США, що складає 22047,55грн.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови у стягненні штрафів, які нараховані 27.09.2010р., тобто до 14.04.2014р., спростовані під час апеляційного розгляду справи.

Згідно п.5.4. кредитного договору штраф становить 250грн. та процентну складову, яка складає 5% від суми позову. Сума позову на час предявлення позову 20.07.2015 складає 44013,98 долара США і від неї 5% становить 2200,70 долара США, що свідчить про нарахування штрафу на час предявлення позову, а не на 2010р., як вказав апелянт.

Таким чином, 2200,70 долара США штрафу нараховано позивачем у період після 14.04.2014р. і не підлягає стягненню на підставі ст. 2 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Про стягнення 250грн. штрафу позовних вимог не заявлено. Вимога про стягнення штрафу у сумі 11,80 долара США не ґрунтується на умовах кредитного договору сторін і задоволенню не підлягає.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог ст. ст. 212 215 ЦПК України. Наведені доводи апеляційної скарги рішення суду першої інстанції у вказаній частині не спростовують.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення, яке не у повному обсязі відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення в справі, яким рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 1040,47 долара США, що згідно розрахунку позовних вимог станом на 26.06.2015р. за вказаним позивачем до розрахунку курсу валют 21,19 грн. за 1долар США складає 22047,55грн.

В частині задоволення позовних вимог про стягнення за кредитним договором 14239,84 доларів США, що станом на 26.06.2015 року становить 301 742,21 грн. рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржене, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та розяснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку апеляційним судом не переглядалося.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 309, 313 - 317 ЦПК України колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 21 серпня 2015 року у цій справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4, 22.05.1975р.н., РНОКПП НОМЕР_1 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором № MR14G112160022 від 20.06.2007 року пеню у сумі 1040,47 долара США, що станом на 26.06.2015р. становить 22047,55грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: