Рішення № 54304049, 14.12.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів: Оніпко О.В., Хилевича С.В.

Секретар судових засідань ОСОБА_1

З участю представника Рівненської міської ради ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 грудня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на обєкт інвестування, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 грудня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на обєкт нерухомого майна житлову квартиру №9, загальною площею 44,9 м. кв. у будинку №113, що розташований по вул. Дубенська у місті Рівне

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі Рівненська міська рада вважає рішення суду таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, оскільки даним рішенням порушені інтереси Рівненської міської ради.

Вказує, що відповідно до ст.ст. 328, 329, 331 ЦК України, особа (фізична або юридична), яка набула право на майно від іншої особи, є власником новоствореного нерухомого майна як обєкта цивільного обороту лише у разі, коли їй було передано прийняте до експлуатації в порядку, визначеному законодавством, новостворене рухоме майно, а у разі необхідності його реєстрації також майно, яке зареєстроване за цією особою як нерухоме майно. В іншому випадку особа може передати іншій особі лише матеріали, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва.

Зазначає, що у відповідача відсутня первинна реєстрація відповідно до ст.ст. 25,26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 ЗК України, до повноважень міської ради на території якої знаходяться спірні обєкти нерухомості, належить розпорядження земельними ділянками комунальної власності.

Вказує, що відповідно до довідки Управління Держгеокадастру у м. Рівному Рівненської області, земельна ділянка на вул. Дубенській, 113 у м. Рівному не перебуває у власності чи користуванні сторін у справі. Також, статтею 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено порядок прийняття органом державного архітектурно-будівельного контролю в експлуатацію обєктів будівництва.

Просить оскаржуване рішення Рівненського міського суду від 25 грудня 2014 року скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони в судове засідання не зявились та не повідомили причини своєї неявки.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції дійшла висновку про її часткове задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 липня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено Інвестиційний договір будівництва обєкта нерухомості (а.с.25-28)

Відповідно до п. 1.2 даного договору обєктом інвестування є житлова квартира №9, з розрахунковою площею 47,32 кв.м, що розташована на першому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Дубенська, 113, яку Інвестор отримує у загальну пайову власність після внесення Інвестиції, завершення реконструкції нежитлової будівлі в малоповерховий багатоквартирний житловий будинок і введення будинку в експлуатацію, або за рішенням суду.

На виконання умов договору, відповідно до п. 1.3 Інвестиційного договору позивачем було сплачено грошові кошти в розмірі 94640 гривень, що підтверджується розпискою про отримання ОСОБА_4 коштів від 14 липня 2014 року (а.с. 30).

Частиною 1 ст.328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Дозвіл на будівництво багатоквартирного житлового будинку ОСОБА_4 не надавався, земельна ділянка з таким цільовим призначенням також не виділялася.

У ст. 331 ЦК України міститься загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути предявлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

На час укладення сторонами договору про фінансування будівництва правовідносини щодо залучення коштів фізичних осіб з метою фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулювалися законами України від 19 червня 2003 р. № 978-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та від 18 вересня 1991 р. № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність».

Відповідно до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради №65 від 09.07.1996 року, пунктом 1.5. ОСОБА_5 надано в постійне користування земельну ділянку площею 513 м. кв. для обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул. Дубенській, 113 в м. Рівне (а.с.7).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 08 червня 2000 року, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним №2049, ОСОБА_5 продав ОСОБА_4 майстерню по дрібному ремонту автомобілів та кафе, що знаходяться за адресою вул. Дубенська, 113 в м. Рівне, яка розташована на земельній ділянці, розміром 748 кв. м. (а.с. 9).

23 жовтня 2014 року КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» був виготовлений технічний паспорт на житловий багатоквартирний будинок №113 по вул. Дубенській, в м. Рівне, замовником якого є ОСОБА_4

Згідно з ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

До початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобовязана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

У справі, яка переглядається, суд, установивши, що відповідачі здійснювали реконструкцію обєктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці, яка не була їм надана у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання за відповідачами права власності на спірні обєкти нерухомості відповідно до положень ст. 331 та ч. 3 ст. 376 ЦК України.

Ні вказаними нормами, ні нормою ст. 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений обєкт нерухомості на підставі судового рішення.

Порядок оформлення права власності на обєкт інвестування після прийняття такого обєкта до експлуатації встановлено зазначеними нормами.

Таким чином, з огляду на те, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон повязує виникнення в особи субєктивного права власності на певні обєкти, суд при застосуванні цієї норми повинен був встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний обєкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України

Виходячи з того, що суд першої інстанції, неповно зясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ч. 5 ст. 88, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 1, 3, 4, ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Рівненської міської ради задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 грудня 2014 року скасувати, і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на обєкт інвестування відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Рівненської міської ради 1041 (одна тисяча сорок одна) гривня 04 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання ним законної сили.

Головуючий І.М.Собіна

Судді: О.В.Оніпко

ОСОБА_7