Ухвала суду № 54302819, 09.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/3932/14-ц Головуючий в 1-й станції

Провадження 22ц/774/1655/К/15 суддя Тарасенко О.В.

Категорія- 44 ( І ) Доповідач Михайлів Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Михайлів Л.В.,

суддів - Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

секретар - Маслова К.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 червня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа : відділ опіки та піклування виконкому Тернівської районної у місті ради м. Кривого Рогу про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та виселення,-

.

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4 , третя особа : відділ опіки та піклування виконкому Тернівської районної у місті ради м. Кривого Рогу про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та виселення, в обґрунтування позову зазначив, що йому на праві приватної власності, належить квартира АДРЕСА_1, в якій без дозволу позивача, без реєстрації, без укладання договору найму мешкає ОСОБА_4 разом зі своїми малолітніми дітьми: -ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 Сама ОСОБА_4 разом зі дітьми зареєстрована за іншою адресою: вул. ОСОБА_7. буд. 23, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Добровільно виселитись зі спірної квартири, відповідач не бажає та зазначає, що вселилася в спірну квартиру з дозволу колишнього господаря квартири, чим отримала право на проживання в спірній квартирі разом зі своїми дітьми. Мешкаючи в спірній квартирі без згоди власника житла, відповідач створює перешкоди в користуванні та розпорядженні майном позивачу. Враховуючи зазначене просив суд: усунути йому перешкоди у користуванні житловим приміщенням, квартирою №37 в будинку №37 по ОСОБА_8, в м. Кривому Розі, шляхом виселення відповідача ОСОБА_4 разом з її дітьми: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з вищевказаної квартири.

Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 30 червня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою № 37 в будинку № 37 по вул. Юрія Смирнова в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, шляхом виселення ОСОБА_4 разом з малолітніми дітьми: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, з квартири АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норми матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Так на думку апелянта суд не надав належної правової оцінки тому факту, що, відповідач не вселялась в квартиру самовільно, оскільки її вселення, разом з малолітньою дочкою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, у спірну квартиру відбулось у той час коли її власником був ОСОБА_9, з яким відповідач перебувала в фактичних шлюбних відносинах з 20.11. 2010 року і постійно там проживала як член сім'ї власника. В період шлюбних відносин у відповідача та ОСОБА_9 народилась дочка ОСОБА_6 Після народження доньки цивільний чоловік відповідачки визнавав себе батьком дитини та мав намір визнати себе батьком дитини у органах РАГС. Однак даний намір не вдалося здійснити, оскільки ОСОБА_9 був притягнутий до кримінальної відповідальності і 10.12.2014 року був взятий під варту та направлений в місця позбавлення волі.

Пізніше 30.04.2013 року ОСОБА_9 без відому відповідача продав належну йому квартиру АДРЕСА_3 своєму племіннику - позивачу у справі - ОСОБА_1 Апелянт вважає, що вказаний правочин уклався фіктивно з метою позбавлення відповідача і своєї племінниці права на житло. Зазначає також і те, що ОСОБА_9 останнім часом вживав наркотичні засоби і був наркозалежний, що привело до укладення фіктивного договору. Посилання суду на наявну у відповідача прописку в будинку 23 по вул. Зої Космодем'янської в м. Кривому Розі, на думку апелянта не є підставою для задоволення заявленого позову оскільки сам будинок потребує ремонту, є газифікований та відключений від енергопостачання, санвузол та водопостачання в будинку відсутнє. Будинок є комунальною власністю, основним наймачем була її покійна мати.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з факту порушення права власності ОСОБА_1 та відсутності права відповідача на користування спірною квартирою.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи .

Частиною 3 статті 9 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 квітня 2013 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу трьох кімнатної квартири №37, будинку №37, за адресою вул. Юрія Смирнова у м. Кривому Розі, який було посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_10, право власності позивача ОСОБА_1 на вказану квартиру зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2093937від 30.04.2013 року.( а.с.7-9).

Даний договір купівлі продажу є чинним та ніким не оскаржувався.

Спірне житло належало особисто продавцю квартири ОСОБА_9 на підставі свідоцтва на право власності на житло виданого ПАТ «ПівнГЗК». ( а.с. 7-10).

Спірна квартира не була спільною сумісною власністю, а тому згода відповідача при її продажу, або інших осіб не потребує.

Відповідач ОСОБА_4 за відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. (а.с.11а).

Згідно змісту акту мешканців будинку 37 по вул. Юрія Смирнова в м. Кривому Розі, засвідченого майстром та начальником дільниці №2 КП «ЖЕО 14» від 04.06.2014 р. ОСОБА_4 разом зі своїми малолітніми дітьми мешкає в квартирі АДРЕСА_4, яка належить ОСОБА_1 без реєстрації та без дозволу власника ( а.с. 11).

Виходячи з положень ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідно зі ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сімї власника житла, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням у обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сімї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Таке свідчить про те, що виникнення права членів сімї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сімї на користування цим будинком.

Таким чином, права членів сімї власника будинку на обєкт власності є похідними від прав самого власника.

ОСОБА_4 разом із своїми дітьми членами сімї позивача по справі ОСОБА_1 не являються та ніколи не являлись.

Передбачаючи право власника жилого будинку на відчуження цих обєктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обовязків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сімї колишнього власника у випадку зміни власника будинку.

Таким чином, право ОСОБА_4 на проживання у спірній квартирі похідне від права колишнього власника ОСОБА_9., членом сімї якої вона була та за згодою якої проживала разом із дітьми у вказаній квартирі.

За таких обставин, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, про незаконність рішення, оскільки право користування житлом, як у колишнього власника ОСОБА_9, так і у ОСОБА_4 припинилося внаслідок припинення права власності ОСОБА_9, у звязку з відчуженням квартири.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення прав позивача, як нового власника житла, внаслідок проживання відповідача розам із своїми дітьми у спірній квартирі.

Доводи апеляційної скарги з приводу фіктивності договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_1, колегія суддів не бере до уваги й не надає правову оцінку цьому договору, виходячи із меж позовної заяви, яка не містить вимог, щодо встановлення законності зазначеного договору.

Не заслуговують на увагу, і доводи апеляційної скарги з приводу невірного встановлення судом першої інстанції всіх обставин у справі, а саме того, що ОСОБА_9 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2

Так згідно свідоцтва про народження батьком дитини- Хідірової ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_12, а не ОСОБА_9

Як встановлено в суді першої та не спростовано в суді апеляційної інстанції, відповідач з дня народження дитини по теперішній час не зверталася до суду з позовом про встановлення батьківства, а ОСОБА_9 в свою чергу не звертався с заявою про визнання батьківства малолітньої ОСОБА_6 і доказів , що ОСОБА_9 є батьком дитини суду не надано.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 58, ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Колегія суддів відхиляє, як безпідставні, доводи апеляційної скарги в частині того, житло в якому ОСОБА_4 зареєстрована разом з дітьми потребує ремонту. Так як зазначає відповідач вищевказаний будинок є комунальною власністю, основним наймачем була її покійна мати. Враховуючи зазначене відповідач як член наймача, у відповідності до ст. 816 ЖК України набуває рівні з наймачем прав та обов'язків щодо користування житлом, а статтею 819 ЖК України закріплено обовязок наймача здійснювати поточний ремонт житла переданого у найом.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Керуючись ст.ст.303, 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_13