Ухвала суду № 54302703, 10.12.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/6299/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Подзіров А.О. Провадження № 22-ц/773/1587/15 Категорія: 33 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Русинчука М. М.,

з участю секретаря Губарик К. А.,

прокурора Романішиної Г. Л.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Волинської області, ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у Волинській області на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд із зазначеним позовом покликалось на ті обставини, що з 1 листопада 2006 року працювала начальником відділу освіти і науки Шацької райдержадміністрації. 1 лютого 2012 року слідчим відділом прокуратури Волинської області щодо неї було порушено кримінальну справу за ознаками в її діях на займаній посаді складу злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, із обранням з 03.02.2012 року запобіжного заходу підписки про невиїзд. 20 березня 2012 року, на підставі постанови слідчого прокуратури Волинської області, розпорядженням голови Шацької райдержадміністрації Волинської області її було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, а 28 грудня 2012 року вона була змушена звільнитись з роботи за власним бажанням згідно до ст. 38 КЗпП України.

Крім того позивач зазначила, що 16 січня 2015 року слідчим управлінням УМВС України у Волинській області кримінальне провадження щодо неї було закрито у звязку із відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

Посилаючись на те, що тривалий час знаходилась під слідством і судом, відносно неї правоохоронними органами вчинялися зазначені незаконні слідчі дії, які завдали їй моральних страждань, позивач просила суд відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Під час розгляду справи в суді, ухвалою суду першої інстанції від 4 серпня 2015 року, до участі у справі було притягнуто як співвідповідача Державну казначейську службу України.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17 вересня 2015 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з Держави, за рахунок Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 50000 грн. за заподіяну моральну шкоду.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України у Волинській області просить його скасувати як незаконне, прийняте судом з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 у позові.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1; п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України від 01 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3; ч. ч. 5, 6 ст. 4 вказаного Закону, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається) моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 1 лютого 2012 року слідчим відділом прокуратури Волинської області щодо ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, а постановою від 3 лютого 2012 року обрано їй запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (а. с. 217-220).

17 лютого 2012 року цим же органом досудового слідства щодо позивачки ОСОБА_2 винесено постанову про притягнення як обвинуваченої та предявлено їй обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст. 191 ч. 5, ст. 366 ч. 2 КК України, із обранням як обвинуваченій запобіжного заходу підписки про невиїзд (а. с. 213-216).

На підставі постанови старшого слідчого прокуратури Волинської області від 14 березня 2012 року про відсторонення обвинуваченого від посади, розпорядженням голови Шацької райдержадміністрації Волинської області від 20 березня 2012 року ОСОБА_2 начальника відділу освіти і науки РДА було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати (а. с. 6). 27 грудня 2012 року позивач ОСОБА_2 звільнилась з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а. с. 5).

Крім того встановлено, що вироком Шацького районного суду Волинської області від 2 грудня 2013 ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, однак ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 2 квітня 2014 року цей вирок було скасовано, а кримінальну справу повернуто прокурору Волинської області для організації і проведення додаткового розслідування (а. с. 47 71, 77 85).

Постановою заступника начальника відділу СУ УМВС України у Волинській області від 16 січня 2015 року кримінальне провадження за фактом вчинення ОСОБА_2 службової недбалості, яка спричинила тяжкі наслідки ч. 2 ст. 367 КК України, було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у звязку із відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення (а. с. 34 35).

Також встановлено, що 10 липня 2015 року ОСОБА_2 безпосередньо зверталась в органи прокуратури із заявою про відшкодування їй моральної шкоди, однак в цьому їй було відмовлено (а. с. 112-113, 118).

Згідно ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п. 14 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ) питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.

Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Отже наведені обставини та норми права дають підстави для висновку про те, що органами прокуратури під час досудового розслідування процесуальні дії щодо позивача ОСОБА_2 були незаконними та завдали їй моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.

Тому на думку колегії суддів рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та визначення розміру моральної шкоди, яку слід стягнути, відповідає вимогам чинного законодавства і встановленим обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують і не впливають на законність вказаного рішення, що є підставною для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у Волинській області відхилити, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді