Постанова № 54302689, 14.12.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/2301/15-п Провадження №33/773/317/15 Суддя в 1 інстанції: Мосієвич І.В. Категорія:ст.ст.471, 472 МК України Доповідач: Польовий М. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 року місто Луцьк

Суддя Апеляційного суду Волинської області Польовий М.І., з участю скаржника ОСОБА_1 , представника Волинської митниці ДФС ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, на постанову Любомльського районного суду від 17 вересня 2015 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст.471, 472 МК України, -

В С Т А Н О В И В:

Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.471, 472 МК України та на нього накладено стягнення на підставі ч.2 ст.36 КУпАП у видіштрафу в розмірі 53 100 (пятдесят три тисячі сто) грн. 00 коп. з конфіскацією в дохід держави товару: кальянів торгової марки «JAAMBOO» NLO21» в кількості 18 (вісімнадцять) шт. та «JAAMBOO» NLO18 в кількості 2 (дві) шт. загальною вартістю 53 100 (пятдесят три тисячі сто) грн. 00 коп., вилучених згідно протоколу та опису затриманих предметів.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Волинської митниці ДФС витрати по справі на зберігання товарів в розмірі 235 грн. 20 коп., а також судовий збір в користь держави в розмірі 243 грн. 60 коп.

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він, 15 серпня 2015 року близько 01 год. 54 хв., слідуючи з ОСОБА_3 в Україну через м/п «Устилуг» Волинської митниці ДФС, в якості водія автомобіля «Форд Мондео», реєстраційний номер LСН 07115, ввіз на митну територію України, смугою руху спрощеного митного контролю «зелений коридор», понад неоподатковувану норму в порушення вимог ст.366, 374 МК України товар: кальяни торгової марки «JAAMBOO» NLO21» в кількості 18 шт. та «JAAMBOO» NLO18, в кількості 2 шт. загальною вартістю 53100 грн., чим вчинив правопорушення, передбачене ст.471 МК України.

Крім того, ОСОБА_1 при тих же фактичних обставинах, слідуючи смугою руху спрощеного митного контролю «зелений коридор», вчинив декларування шляхом вчинення дій, порушуючи вимоги ст.257 МК України, не задекларував за встановленою формою вказаний товар, який підлягає обовязковому письмовому декларуванню, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.472 МК України.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, не оспорюючи правильності кваліфікації дій та винуватості за ст.471 МК України, просить постанову в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.472 МК України скасувати, а справу провадженням закрити. За ст.471 МК України накласти стягнення у виді штрафу, а вилучений товар повернути. Посилається на те, що суд безпідставно притягнув його до відповідальності за ст.472 МК України, оскільки він не перетинав зону митного контролю «червоний коридор», де є обовязковим письмове декларування переміщуваного товару, а перетинав кордон по «зеленому коридору», а тому його дії повністю охоплюються диспозицією ст.471 МК України і не потребують додаткової кваліфікації за ст.472 МК України. Крім того зазначає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки справа була розглянута за його відсутності, а адміністративне стягнення накладено з порушенням вимог ст.33 КУпАП, не враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та інші обставини, що помякшують відповідальність. Стверджує, що в порушення ст.526 МК України він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, чим було порушено його право на захист. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки копію постанови отримав лише 10 листопада 2015 року.

Заслухавши ОСОБА_1, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представника Волинської митниці ДФС ОСОБА_2, який апеляційну скаргу заперечив, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, приходжу до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови підлягає поновленню, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, чим було порушено його право на захист є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не був присутній під час розгляду справи в суді першої інстанції, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема: підписом ОСОБА_1 в протоколі про порушення митних правил (а.с.3).

Проте, копію постанови від 17.09.2015 року ОСОБА_1 отримав лише 10.11.2015 року після відкриття виконавчого провадження у ВДВС Ковельського МУЮ, тому вважаю, щострок на апеляційне оскарження постанови пропущено з поважних причин і він підлягає поновленню.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні порушень митних правил, передбачених ст.ст.471, 472 МК України відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються протоколом про порушення митних правил №1060/20500/2015 від 15.08.2015 року (а.с.1-4), де ОСОБА_1 власноручно вказав про відсутність зауважень при складанні протоколу, контрольним талоном для проходження зеленим коридором (а.с.7), актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (а.с.6), службовою запискою інспектора митниці (а.с.12), письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с.5), де він зазначив, що товар належить йому та його матері і він обрав «зелений коридор», оскільки думав, що перевозить товар в межах норми.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст.ст.471, 472 МК України є правильною.

Твердження апелянта про наявність в його діях лише складу правопорушення, передбаченого ст.471 МК України є безпідставним.

Так, обєктивна сторона правопорушення передбаченого ст.472 МК України полягає у недекларуванні товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обовязковому декларуванню.

Відповідно до норм ст.366 МК України громадянин самостійно обирає відповідний канал для проходження митного контролю. Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Вказане дає підстави для висновку, що при переміщенні через пункти пропуску для автомобільного сполучення товарів вартістю понад 500 Євро та/або вагою понад 50 кг. громадяни (ст.374 МК України) зобовязані обрати загальну смугу пропуску «червоний коридор», подати письмову декларацію і сплатити митні платежі в порядку, передбаченому ч.6 ст.366, ч.4 ст.374 МК України.

Як вбачається із матеріалів справи, обсяг (вартість, вага) переміщуваних ОСОБА_1 товарів через митний кордон України перевищує встановлену дозволену норму, при якій закон дозволяє не декларувати їх.

З огляду на вищенаведене та з врахуванням всіх обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, а також вчинив недекларування товарів, які підлягають обовязковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, тобто скоїв правопорушення, передбачені ст.ст.471, 472 МК України.

При накладенні стягнення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.33 КУпАП, врахував характер вчинених правопорушень, дані про особу ОСОБА_1, ступінь та доведеність його вини, обґрунтовано обрав йому остаточне стягнення відповідно до вимог ч.2 ст.36 КУпАП - згідно санкції ст.472 МК України.

Розгляд справи у відсутності правопорушника, який належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, не вплинув на правильність прийнятого судом рішення.

Постанова суду є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування з підстав наведених в апеляційній скарзі немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Любомльського районного суду від 17 вересня 2015 року.

Апеляційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду від 17 вересня 2015 року щодо нього без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя