Постанова № 54300990, 30.11.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2015 року № 813/3116/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кедик М.В.

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Вітковської І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Львівської області (далі - відповідач, прокуратура Львівської області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Львівської області від 21.05.2015 № 906 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» прокурора відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Львівської області радника юстиції ОСОБА_1;

- зобов'язати прокуратуру Львівської області нарахувати та виплатити належні ОСОБА_1 преміальні виплати, які не нараховані за результатами видання незаконного наказу.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржуваним наказом ОСОБА_1 притягнено до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану за порушення присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики працівників прокуратури та скоєння проступку, який порочить позивача як працівника прокуратури. Також зазначає, що у зв'язку з прийняттям оскаржуваного наказу його позбавлено преміальних виплат. Вважає, що наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є протиправним, суперечить ст. 31 Конституції України та ст. 34 Конституції України і таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що доводи викладені у позовній заяві є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що 05.04.2015 року на розгляд керівництву прокуратури Львівської області подано рапорт старшого слідчого слідчого відділу прокуратури області радника юстиції Стебеляка Ю.П., в якому зазначено, що ним одержано інформацію про допущення ОСОБА_1 витоку мовної та видової інформації на об'єктах інформаційної діяльності органів прокуратури, розголошення конфіденційної, таємної, службової та іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом. З метою швидкого, всебічного, повного та неупередженого з'ясування обставин, за яких скоєно даний вчинок, виявлення причин і умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни та попередження правопорушень серед особового складу, прокурором Львівської області 20.04.2015 року видано розпорядження № 91 про проведення службової перевірки з приводу можливої протиправної діяльності прокурора відділу представництва при виконанні судових рішень прокуратури області ОСОБА_1 Відтак, підстав вважати, що службова перевірка з приводу можливої протиправної діяльності прокурора відділу представництва при виконанні судових рішень прокуратури області ОСОБА_1 проведена формально, немає. Оскільки за результатами службового розслідування комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 вчинив проступок, який порочить його як працівника прокуратури та підриває авторитет прокуратури, тому його притягнено до дисциплінарної відповідальності.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у запереченні на адміністративний позов, та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 працює в органах прокуратури з 1998 року, склав Присягу працівника прокуратури 24.06.2011 року.

Відповідно до наказу від 14.05.2012 року № 451к радника юстиції ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства, підтримання державного обвинувачення, розслідування кримінальних справ у сфері транспорту, управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Львівської області.

З січня 2015 року ОСОБА_1 обіймає посаду прокурора відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Львівської області.

Під час проходження позивачем служби в органах прокуратури Львівської області 05.04.2015 року старшим слідчим слідчого відділу прокуратури області радником юстиції Стебеляком Ю.П. було складено рапорт на ім'я прокурора Львівської області з приводу можливого порушення прокурором відділу представництва при виконанні судових рішень прокуратури області ОСОБА_1 Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

Розпорядженням прокурора Львівської області від 20.04.2015 року № 91 призначено службову перевірку.

Позивачем 28.04.2015 року на ім'я прокурора Львівської області Федика Р.Р. було надано письмові пояснення.

Наказом прокурора Львівської області від 21.05.2015 року № 906 на підставі ст. 48 Закону України «Про прокуратуру», ч. 2 ст. 8, п. 1 ст. 9, ст. 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України, за порушення присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики працівників прокуратури, скоєння проступку, який порочить позивача як працівника прокуратури прокурору відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Львівської області раднику юстиції ОСОБА_1 оголошено догану.

Не погодившись із даним наказом позивач оскаржив його до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступними нормами законодавства.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи повинні діяти у спосіб та у порядку передбаченому Конституцією та законами України.

Статтею 123 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Так, повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначено Законом України від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1789-ХІІ), іншими законодавчими актами, в тому числі Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року № 1796-ХІІ (далі - Дисциплінарний статут прокуратури України).

Частиною 3 ст. 48 Закону № 1789-XII передбачено, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним Статутом прокуратури України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників прокуратури, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Відповідно до ст. 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарними стягненнями є: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури регламентується Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 04.09.2014 № 104 (далі - Інструкція № 104).

Згідно п. 1.2 Інструкції № 104 службове розслідування (перевірка) - комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків - кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягань на їхнє життя, здоров'я та майно, загибелі та в інших випадках передбачених Інструкцією.

Метою службових розслідувань та службових перевірок є повне, об'єктивне і всебічне з'ясування обставин надзвичайних подій, ганебних вчинків та правопорушень, скоєних за участі працівників органів прокуратури, виявлення причин і умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни та попередження негідних вчинків серед особового складу (Інструкція).

Відповідно до п. 3.4 Інструкції про призначення службового розслідування (перевірки) уповноваженим керівником органів прокуратури видається розпорядження, у якому визначається склад комісії (голова та члени), підстава, мета та строки його проведення, прізвище, ім'я, по батькові особи, щодо якої проводиться розслідування, та її посада. Копія розпорядження про призначення службового розслідування (перевірки) надається до управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України не пізніше наступного дня після його видання.

Розділом 8 Інструкції визначено перелік питань, які підлягають з'ясуванню під час проведення службового розслідування.

Так, зокрема, обставини, події, у зв'язку з якою проводиться службове розслідування (перевірка), час, місце, спосіб, наслідки тощо. Правомірність дій працівників прокуратури, що призвели, до події чи безпосередньо передували їй. Наявність чи відсутність у діянні або бездіяльності працівника прокуратури ознак кримінального, корупційного правопорушення, інших ганебних вчинків, порушень Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, їх мотиви. Обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності працівника прокуратури чи знімають безпідставні звинувачення або підозру у скоєнні порушення. Характеристика особи, що вчинила порушення (ставлення до виконання службових обов'язків, поведінка до вчинення порушення тощо), з додержанням вимог Закону України «Про захист персональних даних». Причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, роль безпосереднього керівника особи, щодо якої проводиться службове розслідування (перевірка), інших посадових осіб у недопущенні порушення. Обставини зарахування в органи прокуратури працівників, які припустилися порушень, обґрунтованість переміщення, просування по службі, застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Характер і розмір завданих порушенням матеріальних збитків, а також можливість їх відшкодування. Обґрунтованість та відповідність ступеню вини і тяжкості проступку прийнятого відповідними компетентними органами рішення за фактом події.

Згідно з п. 11.1 Інструкції за результатами службового розслідування (перевірки) працівники прокуратури можуть бути притягнуті до встановленої законом відповідальності, у тому числі з урахуванням пропозицій, викладених у висновку службового розслідування (перевірки).

Тобто, сам висновок службового розслідування по своїй природі не є документом обов'язкового використання, а лише оформлений результат розслідування, який носить рекомендаційний характер для посадової особи, яка буде вирішувати питання чи були в діях особи, відносно якої відбувалось службове розслідування, будь-які порушення та чи є необхідність застосувати заходи дисциплінарного впливу або відповідальності відповідно закону.

Сама наявність висновку не свідчить про обв'язок притягнення особи, відносно якої проводилось службове розслідування, а є лише правом посадової особи.

Як вбачається з матеріалів справи, приводом для проведення службового розслідування стосовно позивача став рапорт старшого слідчого слідчого відділу прокуратури області радника юстиції Стебеляка Ю.П., з якого вбачається, що ним у ході виконання службових обов'язків одержано інформацію про допущення прокурором відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства, підтримання державного обвинувачення, розслідування кримінальних справ про злочини у сфері транспорту управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Львівської області радником юстиції ОСОБА_1 витоку мовної та видової інформації на об'єктах інформаційної діяльності органів прокуратури, розголошення конфіденційної, таємної, службової та іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом.

Розпорядженням від 20.04.2015 № 91 прокурора Львівської області призначено провести службову перевірку з приводу можливої протиправної діяльності прокурора відділу представництва при виконанні судових рішень прокуратури області ОСОБА_1

Результати проведеного службового розслідування викладені у висновку службової перевірки з приводу можливої протиправної діяльності прокурора відділу представництва при виконанні судових рішень прокуратури області ОСОБА_1 від 19.05.2015.

Так, у висновку службового розслідування встановлено, що під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, пов'язаних із знаттям інформації з транспортних комунікаційних мереж, у вказаному кримінальному провадженні встановлено тривалий зв'язок ОСОБА_5 із прокурором відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно - розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства підтримання державного обвинувачення, розслідування кримінальних справ про злочини у сфері транспорту управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Львівської області ОСОБА_1

У ході службової перевірки з'ясовано, що ОСОБА_1, будучи працівником прокуратури, підтримував позаслужбові стосунки з ОСОБА_5

Про наведене свідчать телефонні розмови між ОСОБА_5 і ОСОБА_1, зафіксовані 20.08.2014 року під час проведення негласних слідчих дій. Належність голосу ОСОБА_1 встановлено висновком комплексної експертизи відео-, звукозапису та комп'ютерної техніки від 17.03.2015 року. У ході зазначеної розмови ОСОБА_1 обговорював з ОСОБА_5 розслідування слідчим відділом прокуратури області кримінального провадження щодо працівника міліції ОСОБА_6, надавав йому з даного приводу консультації та поради, які стосувались вирішення питання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу та звільнення з-під варти. Із змісту розмов вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 20.08.2014 домовлялися про зустріч, під час якої планували обговорити вищезазначені питання, останній пропонував ОСОБА_5 у разі потреби надалі звертатися до нього за консультаціями. При цьому, він під час розмови з ОСОБА_5 допускав щодо працівника прокуратури висловлювання, які ображають його честь та гідність, підривають авторитет прокуратури.

Комісія прийшла до висновку, що такі дії, поведінка та висловлювання ОСОБА_1:

- свідчать про порушення ним Присяги працівника прокуратури, ч. 2 ст. 48-1 Закону України «Про прокуратуру» та вимог ст. 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, згідно якої працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб, уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс, поза службою поводити себе коректно і пристойно;

- суперечать вимогам Дисциплінарного статуту прокуратури України, відповідно до якого працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень закону, справедливими та непідкупними ( ст. 2)

- ОСОБА_1 вчинив проступок, який порочить його як працівника прокуратури та підриває авторитет прокуратури, а тому на підставі ч. 2 ст. 48, 2 ст. 48-1 Закону України «Про прокуратуру», ч. 1 ст. 8 ст. 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України, ч. 1 ст. 30 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається зі змісту спірного наказу підставою для оголошення позивачу догани стало те, що ОСОБА_1 порушив Присягу працівника прокуратури, Кодекс професійної етики та поведінки правника прокуратури, скоїв проступок, який порочить його як працівника прокуратури, підриває авторитет органів прокуратури.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту № 1796-ХІІ працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.

Згідно з ст. 46 Закону № 1789-XII, особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають «Присягу працівника прокуратури» такого змісту:

«Я, (прізвище, ім'я, по батькові) вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі та урочисто присягаю:

неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України;

сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку;

захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави;

постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.

Усвідомлюю, що порушення присяги несумісне з подальшим перебуванням в органах прокуратури».

Прокурор і слідчий підписують текст прийнятої Присяги, яка додається до особової справи. Про прийняття Присяги вноситься запис у трудову книжку. Процедура прийняття Присяги визначається Генеральним прокурором України.

Виходячи зі встановленого Законом тексту «Присяги працівника прокуратури», порушення Присяги може проявлятись у наступному: недодержання працівником прокуратури Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України; несумлінне виконання службових обов'язків, що не сприяє утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; порушення права і свобод людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; невдосконалення професійної майстерності, непринциповість та нездатність чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.

Згідно з ст. 48-1 Закону № 1789-ХІІ, Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури схвалюється всеукраїнською конференцією працівників прокуратури і затверджується Генеральним прокурором України.

Прокурори і слідчі прокуратури зобов'язані неухильно дотримуватися вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури у своїй службовій діяльності та поза нею.

Порушення прокурором і слідчим прокуратури вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

У разі явного порушення закону, очевидцем якого став працівник прокуратури, він вживає усіх можливих, передбачених законодавством заходів для припинення протиправних дій та притягнення винних осіб до відповідальності.

Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.

Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури з метою ухилення від відповідальності.

Згідно з п. 2.1 наказу Генерального прокурора України від 22.09.2014 №17 гн до ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, слід відносити кримінальні, корупційні правопорушення, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

Словник сучасної української мови говорить про те, що «ганебний» походить від слова «ганьба» зневага за певний стан, чиюсь поведінку, сором, безчестя, стид. А, отже, «ганебний вчинок» це той вчинок, що викликає зневагу оточуючих, сором, осуд.

При цьому суд зазначає, що факт скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків має бути доведений у визначеному чинним законодавством України порядку.

Зі змісту оскаржуваного наказу та висновку службового розслідування вбачається, що, на думку відповідача, порушення Присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки правника прокуратури, скоєння проступку, який порочить його як працівника прокуратури з боку ОСОБА_1 проявилось у тому, що ОСОБА_1 будучи працівником прокуратури, підтримував тривалий зв'язок з ОСОБА_5, обговорював з ним розслідування слідчим відділом прокуратури кримінального провадження щодо ОСОБА_6, надавав йому з даного приводу поради та консультації та при цьому допускав висловлювання, які підривають авторитет окремих працівників та прокуратури загалом.

Суд зазначає, що порушення Присяги працівника прокуратури проявляється виключно у навмисних діях чи бездіяльності особи, тобто свідомого невиконання своїх обов'язків або виконання їх всупереч встановленим приписам за умови, що коло та перелік цих обов'язків чітко визначений законодавством, їх зміст зрозумілий, особа знає про ці обов'язки та зобов'язана діяти саме таким чином, як це передбачено нормативними актами.

Як встановлено судом ОСОБА_1 у період з травня 2012 року до січня 2015 року працював на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства, підтримання державного обвинувачення, розслідування кримінальних справ у сфері транспорту, управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Львівської області.

Відповідно до розподілу обов'язків між працівниками відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства, підтримання державного обвинувачення, розслідування кримінальних справ про злочини у сфері транспорту управлінням правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Львівської області затвердженого 27.03.2014 року заступником прокурора Львівської області старшим радником юстиції ОСОБА_7, прокурор відділу ОСОБА_1:

- здійснює процесуальне керівництво за досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень в ЛВ на станції Стрий УМВС України на Львівській залізниці;

- здійснює нагляд за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності в УМВС України на Львівській залізниці;

- проводить у встановлені строки перевірки в кімнатах для доставлених чергових частин ЛВ на ст. Стрий УМВС Україні на Львівській залізниці;

- здійснює нагляд за виконанням працівниками ЛВ на станції Стрий УМВС України на Львівській залізниці з питань розшуку осіб, що переховуються від слідства, суду та інших осіб у випадках, передбачених законодавством;

- розглядає скарги на дії працівників міліції;

- раз на місяць у зазначених ЛВ перевіряє виконання вимог закону щодо прийняття, реєстрації і вирішення заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення;

- збирає, аналізує та узагальнює інформацію з питань, віднесених до його компетенції;

- готує документи прокурорського реагування при виявленні порушень закону в діях працівників органів внутрішніх справ на транспорті, контролює їх своєчасний розгляд;

- перевіряє за вказівкою керівництва досудове розслідування кримінальних правопорушень, вирішує матеріали і розглядає звернення громадян;

- здійснює ведення первинного обліку на закріплених ділянках прокурорсько-слідчої діяльності та складання статистичної звітності з допомогою Єдиної системи статистики та аналізу органів прокуратури У країни;

- вносить відповіді дані про хід та результати кримінальних проваджень у Єдиний реєстр досудових розслідувань;

- здійснює нагляд за обліком кримінальних правопорушень у Єдиному реєстрі досудових розслідувань;

- приймає участь у розгляді кримінальних проваджень у судах першої та апеляційної інстанції;

- веде облік кримінальних проваджень (досудове розслідування у яких проводиться слідчими підрозділами УМВС України на Львівській залізниці) про кримінальні правопорушення, вчинені неповнолітніми та вчинені щодо неповнолітніх;

- здійснює нагляд за достовірністю статистичної звітності органів внутрішніх справ на транспорті;

- веде облік негласних слідчих (розшукових) дій.

При цьому, ні в оскаржуваному наказі, ні у висновку службової перевірки з приводу можливої протиправної діяльності прокурора відділу представництва при виконанні судових рішень прокуратури області ОСОБА_1 не зазначено невиконання яких саме службових обов'язків або виконання яких службових обов'язків всупереч встановленим приписам допущено позивачем.

Також, ні в оскарженому наказі, ні у висновку службової перевірки з приводу можливої протиправної діяльності прокурора відділу представництва при виконанні судових рішень прокуратури області ОСОБА_1 не зазначено які саме положення Присяги працівника прокуратури порушено позивачем.

Відтак, факт порушення позивачем Присяги працівника прокуратури не доведений, докази встановлення умисності допущених позивачем порушень та настання тяжких наслідків, які мали місце внаслідок допущеного порушення, у матеріалах справи відсутні.

Отже, суд приходить до висновку, що посилання відповідача в наказі про порушення позивачем Присяги працівника прокуратури є необґрунтованими.

Щодо посилань відповідача про надання ОСОБА_1 правової допомоги ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.

Як вбачається з висновку службової перевірки ОСОБА_1 надавав ОСОБА_5 поради та консультації щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_6

При цьому відповідач зазначає, що ОСОБА_1 порушив вимоги інформаційної безпеки - допустив витік мовної, зокрема службової, інформації на об'єктах інформаційної діяльності органів прокуратури, оскільки службовою перевіркою встановлено, що розмова між ОСОБА_5 та позивачем стосується конкретного кримінального провадження № 42014140000000130, яке розслідується конкретним слідчим відносно конкретної особи (ОСОБА_6), інкримінованого працівнику правоохоронних органів кримінального правопорушення, а також питання про звільнення цієї особи та застосування щодо неї запобіжного заходу, у якому саме суді будуть обирати запобіжний захід.

Відповідно до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію, та які містяться у документах органів прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06.05.2011 року № 52, до службової інформації, зокрема, належать відомості, які містять оперативні дані правоохоронних органів про злочини та причетних до їх вчинення осіб, а також відомості, в яких розкриваються форми та методи проведення прокурорських перевірок, тактика слідчих дій.

Як вбачається з самого висновку службової перевірки, досудове розслідування щодо кримінального провадження, стосовно якого, на думку відповідача, ОСОБА_1 надавав поради та консультації, а також допустив витік службової інформації, проводилось старшим слідчим Стебеляком Ю.П.

У вказаному кримінальному провадженні визначено групу прокурорів: старшого прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області Походжая А.В. (старший групи) та прокурора цього відділу ОСОБА_4

Крім того, як вбачається з розподілу обов'язків між працівниками відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства, підтримання державного обвинувачення, розслідування кримінальних справ про злочини у сфері транспорту управлінням правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Львівської області затвердженого 27.03.2014 року заступником прокурора Львівської області старшого радника юстиції ОСОБА_7 серед обов'язків прокурора відділу ОСОБА_1 не передбачено здійснення процесуального керівництва за досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень щодо працівників правоохоронних органів.

З наведеного слідує, що ОСОБА_1 не здійснював досудове розслідування кримінального провадження № 42014140000000130 відносно ОСОБА_6, а тому не володів і міг володіти службовою інформацією, отриманою в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42014140000000130, відтак і не міг допустити витоку мовної, зокрема службової інформації стосовно вказаного кримінального провадження.

Згідно пояснень ОСОБА_5 «ОСОБА_1 надав мені поради та консультації щодо затримання моєї знайомої безоплатно….. на даний момент жодних стосунків і консультацій з ОСОБА_1 не підтримую».

З огляду на наведене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо розголошення службової та іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом, оскільки інформація надана позивачем не стосувалась відомостей отриманих при здійсненні ним своїх службових обов'язків.

Щодо висловлювань, які підривають авторитет окремих працівників та прокуратури загалом суд зазначає наступне.

Згідно ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення

справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи

ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Право на захист честі, і гідності та ділової репутації передбачено Цивільним кодексом України та ч. 1 ст. 3 ЦПК України, відповідно якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх невизнаних, порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні по справі Lingens v. Austria, Європейський суд зазначив, якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції.

При дотриманні умов § 2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на інформацію та ідеї, які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає демократичного суспільства (рішення у справі Handyside v. United Kingdom).

Суд зазначає, що особи, які вважають, що діями позивача було принижено їхню гідність, честь чи ділову репутацію не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про захист честі, гідності та відшкодування завданої моральної шкоди.

Будь-яких судових рішень про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди за висловлювання, які ображають честь, гідність чи підривають ділову репутацію інших осіб суду надано не було.

Крім того слід зазначити, що дані висловлювання ОСОБА_1 не були спрямовані та не мали на меті зашкодити авторитету органів прокуратури, оскільки не були висловлені публічно та не були спрямовані до широкого кола осіб, а були допущені у приватній розмові.

З огляду на наведене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо вчинення позивачем проступку, який підриває авторитет окремих працівників та прокуратури загалом.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Cуд звертає увагу, що в ході судового розгляду не підтверджено належними та допустимими доказами порушення ОСОБА_1 Присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки правника прокуратури та Дисциплінарного статуту прокуратури України.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та вищенаведених норм діючого законодавства, суд дійшов висновку, що наказ прокурора Львівської області від 21.05.2015 № 906 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» прокурора відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Львівської області радника юстиції ОСОБА_1, а тому є протиправним, порушує права та свободи позивача, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання прокуратуру Львівської області нарахувати та виплатити належні ОСОБА_1 преміальні виплати, які не нараховані за результатами видання незаконного наказу, суд зазначає наступне.

Оскільки судом встановлена протиправність наказу відповідача від 21.05.2015 № 906 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» прокурора відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Львівської області радника юстиції ОСОБА_1 , то відсутні й підстави для позбавлення позивача премії, а тому позовна вимога про зобов'язання прокуратуру Львівської області нарахувати та виплатити належні ОСОБА_1 преміальні виплати, які не нараховані за результатами видання незаконного наказу підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

постановив :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Львівської області від 21.05.2015 № 906 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» стосовно оголошення догани прокурору відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Львівської області радника юстиції ОСОБА_1.

3. Зобов'язати прокуратуру Львівської області нарахувати та виплатити належні ОСОБА_1 преміальні виплати, яких він був позбавлений внаслідок застосування дисциплінарного стягнення на підставі наказу від 21.05.2015 № 906 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Повний текст постанови складено 04.12.2015 р.