Ухвала суду № 54297145, 03.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3966/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Кравця О.О.,

за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Баштанський сирзавод» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення сум грошового зобовязання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Баштанський сирзавод».

Постановою від 18 вересня 2013 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Миколаївський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Баштанський сирзавод» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 серпня 2013 року №0000121510 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 68 500 грн. та №0000131510 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 252 977 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що позапланова виїзна документальна перевірки позивача проведена з дотриманням вимог податкового законодавства; за результатами перевірки складений акт від 09 серпня 2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем приписів податкового законодавства та на підставі якого прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення.

При цьому, апелянт, як на обґрунтування порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, посилається на акт перевірки, дублюючи його зміст та зміст письмових заперечень на адміністративний позов щодо документального оформлення ПАТ «Баштанський сирзавод» господарських операцій з контрагентом ТОВ «Бофор» при їх фактичному невиконанні, без наміру настання юридичних наслідків та з метою надання податкової вигоди третім особам.

ПАТ «Баштанський сирзавод» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що ПАТ «Баштанський сирзавод» зареєстроване як юридична особа Баштанською РДА Миколаївської області 23.06.1999 р.; основним видом діяльності товариства є перероблення молока та виробництво сиру.

Суд першої інстанції встановив, що 04.05.2011 р. ПАТ «Баштанський сирзавод» уклало з ТОВ «Бофор» (м. Суми) договір поставки №040511 на постачання масла підсирного, на виконання якого протягом 2011 року ТОВ «Бофор» поставило на адресу позивача близько 50 тонн товару, а ПАТ «Баштанський сирзавод» сплатило за вказаний товар 1 319 880 грн. На підтвердження цього ТОВ «Бофор» видано позивачу податкові накладні № 8 від 05.08.2011 р., № 5 від 02.08.2011 р., № 7 від 05.08.2011 р., № 10 від 11.08.2011 р., № 11 від 11.08.2011 р. на загальну суму ПДВ 219 980 грн. Кошти, сплачені ТОВ «Бофор» позивачем відображені у податковому обліку в якості витрат та податкового кредиту.

Суд першої інстанції, також, встановив, що в період з 25 липня по 07 серпня 2013 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведена документальна виїзна позапланова перевірка ПАТ «Баштанський сирзавод», за наслідками якої складений акт №130/15-1/00446500 від 09 серпня 2013 року, в якому податковий орган дійшов висновку про неможливість врахування позивачем зазначених коштів у витратах з податку на прибуток та податковому кредиті з податку на додану вартість.

На підставі вказаного акту перевірки, 23.08.2013 р. відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення: №0000121510 про визначення ПАТ «Баштанський сирзавод» грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 67500 грн. (в тому числі: за основним платежем 45000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22500 грн.) та №0000131510 про визначення ПАТ «Баштанський сирзавод» грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 252 977 грн. (в тому числі: за основним платежем 252 977 грн.).

Скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з посиланням на ст.ст. 138, 185, 198 Податкового кодексу України, зазначив, що у підприємства є право на включення до валових витрат та податкового кредиту сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення.

При цьому суд першої інстанції встановив, що на час укладання договору з позивачем ТОВ «Бофор» мало необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебувало на обліку у органах податкової служби та мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Оскільки Державна податкова служба зареєструвала ТОВ «Бофор» платником ПДВ, видала йому Свідоцтво за №100312005, яке це посвідчує, її органи не мають права заперечувати можливість формування податкового кредиту за рахунок цього підприємства.

Суд першої інстанції відхилив посилання СДПІ на те, що у ТОВ «Бофор» недостатньо власних трудових чи матеріальних ресурсів та в ланцюгах постачальників є сумнівні підприємства і підприємства, які визнані фіктивними, зазначивши, що це є тільки приводом для більш ретельної перевірки (дослідження) їх діяльності. Самі по собі ці обставини не можуть бути підставами для позбавлення покупців цих підприємств права на віднесення сплачених на їх користь коштів до податкового кредиту та валових витрат.

Суд першої інстанції встановив, що спірні податкові повідомлення-рішення аргументовані лише посиланням на акт перевірки Сватівської МДПІ Луганської області «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бофор» з питання правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту за серпень 2011 року» від 10.05.2012р. за №185/22-37430326, який не юридичним фактом, а також не є преюдицією недійсності правочинів.

Досліджуючи питання реальності та товарності господарської операції, суд першої інстанції встановив наявність у ПАТ «Баштанський сирзавод» належним чином оформленої первинної документації, що підтверджує виконання зобовязань за договором поставки №040511 від 04.05.2011р., укладеним з ТОВ «Бофор» (м. Суми).

Суд першої інстанції зазначив, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового обліку покупцем та його зобовязань зі сплати податків, так як чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Згідно висновків суду першої інстанції, відповідач, як субєкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладений обовязок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не довів наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №130/15-1/00446500 від 09 серпня 2013 року, а тому визначення на підставі такого акту перевірки до сплати ПАТ «Баштанський сирзавод» грошових зобовязань з податку на прибуток і податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій є незаконним.

03.12.2015р. протокольною ухвалою апеляційного суду відповідача, апелянта Спеціалізовану Державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів замінено на процесуального правонаступника - Спеціалізовану Державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС (ідентифікаційний код юридичної особи: 39722244, місцезнаходження: 65058, Одеська обл., місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 15/1).

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкові повідомлення-рішення від 23 серпня 2013 року №0000121510 та №0000131510, які прийнято на підставі акту позапланової документальної виїзної перевірки №130/15-1/00446500 від 09 серпня 2013 року, в якому податковим органом зафіксовано порушення позивачем п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Бофор» (м.Суми) у серпні 2011 року.

Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на дослідженні наданих ПАТ «Баштанський сирзавод» до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, про що зазначено в акті перевірки, які податковий орган вважає такими, що не підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ «Бофор».

Апеляційний суд зазначає, що вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, яким Миколаївським окружним адміністративним судом надано правову оцінку, та не містять заперечень щодо встановлених судом першої інстанції фактичних обставин щодо реальності угоди, її платності, товарності та використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що 04.05.2011р. між ТОВ «Бофор» (Продавець) та ПАТ «Баштанський сирзавод» (Покупець) укладено договір поставки №040511, за умовами якого Продавець передає у власність Покупцю товар (масло підсирне), а Покупець приймає та оплачує товар на умовах вказаного Договору в кількості і якості згідно накладних, які є невідємною частиною даного договору. (а.с.49)

Зазначений договір підписаний директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

В підтвердження виконання умов договору у серпні 2011 року, в матеріалах справи містяться: податкові накладні №10 від 11.08.2011р., №11 від 11.08.2011р., №5 від 02.08.2011р., №8 від05.08.2011р., №7 від 05.08.2011р. (а.с.50-54); накладні №91 від 02.08.2011р., №94 від 05.08.2011р., №97 від 11.08.2011р., №98 від 22.08.2011р., №99 від 26.08.2011р., №93 від 05.08.2011р. (а.с.55-60); платіжні доручення №3331 від 25.08.2011р. на суму 479880 грн., №3057 від 04.08.2011р. на суму 240 000 грн., №3100 від 09.08.2011р. на суму 330 000 грн., №3163 від 16.08.2011р. на суму 270 000 грн. (а.с.72-75); сертифікати якості на придбаний товар. (а.с.193-195)

Придбане у ТОВ «Бофор» масло підсирне використано ПАТ «Баштанський сирзавод» у власній господарській діяльності, так як основним видом діяльності товариства у перевірений період було перероблення молока та виробництво сиру, що зафіксовано актом перевірки.

Таким чином, ПАТ «Баштанський сирзавод» довело дотримання ним всіх умов на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару у ТОВ «Бофор», до податкового кредиту, а сум витрат до складу валових: фактичності придбання товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на підтвердження придбання товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між ПАТ «Баштанський сирзавод» та ТОВ «Бофор».

Оскільки законодавцем визначений перелік обставин-підстав, з настанням (здійсненням) яких пов'язано виникнення права платника податку на податковий кредит, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а дослідженими доказами по справі у їх сукупності підтверджена правомірність та правильність визначення позивачем за спірними господарськими відносинами за період, який перевірявся, податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковий орган не довів наявність порушень норм податкового та цивільного законодавства, а тому висновки податкового органу зазначені в акті перевірки та в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними.

В акті перевірки, в запереченнях проти позову та в обґрунтовування вимог апеляційної скарги податковий орган зазначає про те, що у ТОВ «Бофор» відсутні основні фонди, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, недостатньо трудових ресурсів для здійснення діяльності, а тому це підприємство здійснює проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання.

Апеляційний суд відхиляє такі доводи апелянта, оскільки ці відомості взято податковим органом з акту перевірки від 10.05.2012р. №185/22-37430326 Сватівської МДПІ Луганської області «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бофор» з питання правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту за серпень 2011 року», без самостійної перевірки зазначених в ньому обставин і без жодного цьому документального підтвердження.

Апеляційний суд зазначає, що отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як акт податкової перевірки не має наперед встановленого обовязкового значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно засвідчує обставини фактичної дійсності.

Відповідно до п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010р., факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В матеріалах справи відсутні докази щодо перевірки апелянтом відомостей, на які податковий орган посилається в акті перевірки №130/15-1/00446500 від 09 серпня 2013 року щодо вчинення контрагентом позивача ТОВ «Бофор» порушень податкового законодавства. Також, ні до суду першої інстанції, ні при апеляційному оскарженні судового рішення не надано доказів винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень відносно контрагента позивача на підставі акту перевірки Сватівської МДПІ Луганської області від 10.05.2012р. №185/22-37430326 із доказами узгодження вміщених у них податкових зобов'язань.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть бути вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків, у звязку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки (надання послуг); податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

При укладені договорів головним для субєкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як субєкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому позивач не має права наполягати на отримані додаткової інформації відповідачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС не надано суду вироку суду, яким би було встановлено, що ТОВ «Бофор» зареєстровано в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що між позивачем і його контрагентом укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що товари вказаним контрагентом позивачу фактично не постачались.

Апеляційний суд вважає, що позивач виконав всі зобов'язання за договором: отримав товар та сплатив продавцю грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи; договір укладений позивачем з метою використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Зазначені обставини ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції відповідачем не спростовані.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ТОВ «Бофор» укладено ПАТ «Баштанський сирзавод» у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, то апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

За таких обставин, висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві та неналежне оформлення первинних бухгалтерських документів ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС від 23 серпня 2013 року №0000121510 та №0000131510 та, у звязку з цим, наявність підстав для їх скасування, є правильним. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 11, 69-72, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 08 грудня 2015 року.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.О.Кравець