Постанова № 54296755, 01.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 грудня 2015 року № 826/4611/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мелагрейн» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мелагрейн» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року № 00010132201 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Компанія «Мелагрейн» (ідентифікаційний код юридичної особи 37147952) з податку на додану вартість на 968 037 грн., з яких 645 358 грн. за основним платежем та 322 679 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року № 0002302203 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Компанія «Мелагрейн» (ідентифікаційний код юридичної особи 37147952) з податку на додану вартість на 1 977 грн. за основним платежем та на 988, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а всього на суму 2 965 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) гривень, 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а отже підлягають скасуванню.

Відповідач заперечень проти позову чи будь - яких інших пояснень щодо заявленого позову не виклав, у судове засідання не прибув, про час, дату і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мелагрейн», код ЄДРПОУ 37147952 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Форца Груп», код за ЄДРПОУ 39117144 за період з 01.06.2014 р. по 30.06.2014р. За результатами перевірки складено акт від 23.09.2014р. № 443/1-22-01/37147952.

Також, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мелагрейн», код ЄДРПОУ 37147952 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Форца Груп», код за ЄДРПОУ 39117144 за період з 01.06.2014 р. по 30.06.2014р. За результатами перевірки складено акт від 26.02.2015р. №106/1-22-03-37147952.

В подальшому, на підставі висновків вищезазначених актів перевірок, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року №00010132201 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 968 037 грн., з яких 645 358 грн. за основним платежем та 322 679 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 02.03.2015 р. № 4279 16/99-99- 10-01-01-25 про результати розгляду скарги спірне рішення скасовано частково, а в частині заниження ТОВ "Компанія «Мелагрейн» суми податку на додану вартість на 1 977, 00 грн. - залишено без змін.

На підставі висновків ДФС України, відповідачем 17 березня 2015 року прийнято податкове повідомлення рішення №0002302203 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 1 977 грн. за основних: платежем та на 988, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а всього на суму 2 965 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) гривень, 50 коп.

Не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень - рішень, позивач звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 23.09.2014р. № 443/1-22-01/37147952 вбачається, що відповідачем за наслідками перевірки встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 645358грн., в т.ч. за червень 2014 року на суму 645358грн.

При цьому, такі доводи відповідача ґрунтуються на відомостях, що відображені у акті перевірки ТОВ «Форца Груп» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків та зборів за період 01.05.2014 по 31.06.2014рр. №907/3-2208/37117144 від 17.09.2014, в ході якої не було підтверджено реальності проведених господарських операцій з реалізації товарів, робіт, послуг з контрагентами - покупцями.

Разом з тим, в ході позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мелагрейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Форца Груп», код за ЄДРПОУ 39117144 за період з 01.06.2014 р. по 30.06.2014р., відповідачем встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 Декларації «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг)» колонка «Б» на суму взаємовідносин з ТОВ «Форца Груп», а саме завищення податкового кредиту на загальну суму 1 977, 00грн. Висновки контролюючого органу знову ж таки ґрунтуються на інформації, що викладена у акті перевірки №907/3-2208/37117144 від 17.09.2014.

Жодних посилань на неналежність первинної документації позивача, оформленої за наслідком здійснення господарських операцій з ТОВ «Форца Груп», акти перевірки не містять.

Надаючи правову оцінку вищенаведених доводам відповідача, суд виходив із наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мелагрейн» зареєстроване розпорядженням Голосіївської РДА м. Києва від 15.06.2010р. № 10741070002036872 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.06.2010 року за № 193651.

Видами діяльності позивача є Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, Оптова торгівля хімічними продуктами, Неспеціалізована оптова торгівля, Транспортне оброблення вантажів, Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з положеннями ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Фактичні обставини справи свідчать, що у періоді, що перевірявся, позивач уклав з ТОВ «Форца Груп» договір від 21.05.2014 №2105/2014-п (надалі також - Договір), відповідно до якого ТОВ «Форца Груп» (Продавець) зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю - ТОВ «Компанія «Мелагрейн» олію соняшникову нерафіновану, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що загальна сума даного Договору визначається як загальна сума всіх партій Товару визначених у Додатках до даного Договору та становить 60 000 000,00 (шістдесят мільйонів) гривень у тому числі ПДВ.

Згідно пункту 3.1. оплата Покупцем здійснюється шляхом безготівкового перерахування суми за кожну партію товару, 100% від загальної вартості кожної партії Товару не пізніше дати, вказаної в Додатках, на поточний рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури наданої Продавцем.

Умовами договору також визначено, що факт поставки та передачі Товару Продавцем Покупцю оформлюється видатковою накладною. Товар, на якій ставиться відмітка про прийняття Товару (п. 3.5. Договору).

Продавець надає Покупцю наступні документи: - рахунок - фактура; - видаткову накладну; - податкову накладну; - оригінал або копія ТТН; - копію посвідчення якості. Покупець надає Продавцю наступні документи: - довіреність на отримання Товару (п. 3.7. Договору).

Матеріалами справи підтверджено, що товар, що був предметом від 21.05.2014 №2105/2014-п, поставлений автотранспортом за адресою: Одеська область., с. Нові Біляри, вул. Індустріальна, 6 відповідно до наступних товарно-транспортних накладних: № 000653 від 30.05.2014 р.; № 000652 від 31.05.2014р.; № 000651 від 31.05.2014 р.; № 000632 від 31.05.2014 р.; № 000633 від 01.06.2014 р.; № 000639 від 02.06.2014 р.; № 000621 від 10.06.2014 р.; № 000628 від 11.06.2014 р.; № 000632 від 13.06.2014 р.; № 000761 від 29.06.2014 р.; № 000755 від 26.06.2014 р.; № 22347 від 28.06.2014 р.; № 000763 від 01.07.2014 р.; № 000775 від 03.07.2014 р.

Водночас, встановлено, що передача позивачу поставленого ТОВ «Форца Груп» товару підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-0000001 від 02.06.2014 р.; № РН-0000002 від 02.06.2014 р.; № РН-0000003 від 02.06.2014 р.; № РН-0000004 від 02.06.2014 р.; № РН- 0000005 від 02.06.2014 р.; № РН-0000006 від 03.06.2014 р.; № РН-0000007 від 11.06.2014 р.; № РН-0000008 від 12.06.2014 р.; № РН-0000009 від 13.06.2014 р.; № РН-0000013 від 27.06.2014 р.; № РН-0000014 від 27.06.2014 р.; № РН-0000015 від 30.06.2014 р.; № РН- 0000017 від 02.07.2014 р.: № РН-0000018 від 04.07.2014р.

ТОВ «Форца Груп2» оформило податкові накладні № 1 від 22.05.2014 р.; № 2 від 28.05.2014 р.; № 3 від 02.06.2014 р.; № 4 від 11.06.2014 р.; № 5 від 13.06.2014 р.; № 8 від 24.06.2014 р.; № 9 від 27.06.2014 р.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до рахунків - фактур, виписаних ТОВ «Форца Груп», а також за передоплатою позивач сплатив останньому за поставлений товар 4 942 114, 40 грн. згідно платіжних доручень: № 22463 віл 28.05.2014 р.; № 22378 від 22.05.2014 р.; № 22512 від 02.06.2014 р.; №22592 від 06.06.2014 р.; № 22626 від 11.06.2014 р.; № 22679 від 16.06.2014 р.; № 22670 від 16.06.2014 р.; № 22768 від 24.06.2014 р.; № 22804 від 27.06.2014 р.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи підтверджено, що в подальшому, придбаний у ТОВ «Форца Груп» Товар був реалізований Laguera Company S.A. та вивезений за межі митної території України, що підтверджується вантажними митними деклараціями № 500010003/2014/005453 від 18.07.2014 р.; № 500010003/2014/005457 від 18.07.2014 р.; № 500010004/2014/001666 від 05.09.2014 р.

Відповідно за продаж товару, Laguera Company S.A. сплатила позивачеві суму грошових коштів у доларах США еквівалентну 5 350 448, 49 грн. (451 375, 50 доларів США).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до декларації з ПДВ за червень 2014 року включена сума податкового кредиту в розмірі 1 976, 90 грн. відповідно до податкової накладної № 5 від 13.06.2014 р., Розрахунку № 1 від 04.06.2014 р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 3 від 02.06.2014 р., Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до декларації) та Реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

В декларації з ПДВ за липень 2014 року, позивач визначив суму податкового кредиту на підставі податкових накладних ТОВ «Форца Груп» № 8 від 24.06.2014 р., № 9 від 27.06.2014 р., № 3 від 02.06.2014р №4 від 11.06.2014р., Розрахунку № 5 від 10.07.2014 р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 27.06.2014 р. № 9 в розмірі 643 380, 67 грн.

При цьому, суд звертає увагу на те, що при встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідності строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Особливості виникнення, зміни та припинення договірних зобов'язань, вимоги до правочинів, умови та наслідки їх недійсності регламентовані нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Отже, правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята ст. 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з частиною третьою ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За наслідком розгляду справи суд прийшов до висновку проте, що податкові та первинні бухгалтерські документи по операціях позивача з ТОВ «Форца Груп» були складені своєчасно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідачем у актах перевірок, на підставі висновків яких прийняті оспорювані податкові повідомлення - рішення, не зазначено жодних зауважень щодо оформлення первинних документів позивача, оформлених за наслідками перевіряємих операцій.

Також суд вважає за доцільне зазначити, що акт перевірки ТОВ «Форца Груп» №907/3-2208/37117144 від 17.09.2014 не може слугувати доказом порушення позивачем норм податкового законодавства, позаяк лише відображенням фактичних висновків податкових інспекторів-ревізорів щодо відповідності діяльності відповідного платника податків вимогам закону.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що чинне законодавство України не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Так, відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України межі юридичної відповідальності мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Таким чином, позивач не зобов'язаний нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

У відповідності до положень п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. "е" п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Відповідно до п.201.4. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент здійснення спірних взаємовідносин), норм Наказу Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014р. № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (що діяв у серпні 2014року) податковою накладною - визнавався податковий документ, який складався продавцем товарів/робіт/послуг у 2-х примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видавався покупцю, а другий залишався у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видавався оригінал, а копія залишалася у продавця.

За вимогами п.201.7 Податкового кодексу України, п.16 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014р. №10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна складалася на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, п.12 вказаного Наказу №10, надавалося право продавцю виписувати одну податкову накладну за щоденними підсумками операцій, якщо податкова накладна не була складена на ці операції, зокрема, у разі: - здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); - виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; - надання платнику податку касових чеків, які містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Підпунктом 201.10. Податкового кодексу України встановлювалося, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний був надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, за виключенням випадків, передбачених розділом XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року № 00010132201 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Компанія «Мелагрейн» (ідентифікаційний код юридичної особи 37147952) з податку на додану вартість на 968 037 грн., з яких 645 358 грн. за основним платежем та 322 679 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року № 0002302203 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Компанія «Мелагрейн» (ідентифікаційний код юридичної особи 37147952) з податку на додану вартість на 1 977 грн. за основним платежем та на 988, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а всього на суму 2 965 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) гривень, 50 коп.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур