Постанова № 54295827, 04.11.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 р. Справа №805/3210/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14:20

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Крилова М.М.

при секретарі: Кузьменко Н.С.

за участю:

представника позивача: Дєдова І.В.

відповідач: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши позовну заяву Слов'янського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Слов'янський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до нього за сприянням у працевлаштуванні звернувся відповідач. За особистою заявою ОСОБА_2 06.11.2012р. їй був наданий статус безробітного та призначено виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Після проведення розслідування страхового випадку позивачем встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» та отримувала відповідний дохід, про що не повідомила Слов'янський МЦЗ, чим порушила вимоги п.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

На підставі вищевикладеного позивач вважає, що отримання ОСОБА_2 допомоги по безробіттю є незаконним та просить стягнути з відповідача одержані матеріальні кошти в якості допомоги по безробіттю в розмірі 2702,91 грн.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач та представник позивача надали свої пояснення в яких визнали позовні вимоги.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2012 року відповідач звернувся до позивача з заявою щодо вирішення питання про його працевлаштування та надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначив, що не має заробітку або інших, передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, пенсію не отримує, він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності тощо.

Згідно персональної картки НОМЕР_1, відповідач зазначений як безробітний.

За період перебування відповідача на обліку в Слов'янському МЦЗ, у якості допомоги по безробіттю йому було перераховано 2702, 91 грн.

Актом від 09.07.2015 року № 44 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що відповідач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» про що не повідомив Слов'янський МЦЗ, чим порушив вимоги п.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Також 16.07.2015 року на адресу відповідача був направлений лист від 16.07.2015 року № 06-11/1796 щодо сплати відповідачем незаконно отриманих коштів у добровільному порядку.

Станом на час розгляду справи ані позивачем, ані відповідачем не надано доказів сплати спірної суми на рахунок Слов'янського МЦЗ.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.4 Закону України від 05.07.2012р. N 5067-VI "Про зайнятість населення", встановлено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України від 02.03.2000р. № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі-Закон № 1533-III), допомога по безробіттю є видом забезпечення за цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону № 1533-III, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно ч. 3 ст.36 Закону № 1533-III, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 1 ст.34 Закону № 1533-III, передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, здійснюється згідно "Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N 7-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за N 232/1624.

Також, суд зазначає, що у відповідності до п.7 та п.8 "Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним", через неповернення виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю у встановлений строк - 15 календарних днів, стягнення цих коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.4 ст.38 Закону № 1533-III, строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Статтею 39 Закону№ 1533-III визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, сума виплаченого відповідачу забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю підлягає стягненню на підставі ч.3 ст.36 Закону № 1533-III через порушення відповідачем ч.2 ст.36 цього Закону.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Слов'янського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення витрат підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання постанови суду на 12 місяців шляхом перерахування коштів рівними платежами у зв'язку з тяжким фінансовим станом, суд враховує, що згідно приписів статті ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України суду надане право одночасно з ухваленням рішення вжити заходів, що стосуються його виконання, а саме, визначити порядок його виконання, надати відстрочку, розстрочити виконання.

Відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Враховуючи наведене, суд одночасно з ухваленням рішення вживає заходів, що стосуються його виконання, а саме, визначає порядок його виконання шляхом розстрочення погашення заборгованості на 12 місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 121, 242-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Слов'янського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Слов'янського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р № 37172001004278, ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 23781904) витрати в сумі 2702 (дві тисячі сімсот дві) грн. 91 (дев'яносто одна) коп.

Виконання постанови розстрочити на 11 місяців шляхом перерахування коштів рівними платежами щомісячно в сумі 225 грн. 24 коп., у 12-му місяці перерахувати кошти в розмірі 225 грн, 27 коп., починаючи з дня набрання постановою законної сили.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Крилова М.М.