Постанова № 54295372, 08.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р. Справа№ 910/17071/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Коршун Н.М.

Алданової С.О.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Карпова А.О. - дов. №870 від 27.08.2015 р.

від відповідача не з'явились

від третьої особи Ковалевської Є.В. - дов. №18/08-15 від 18.08.2015 р.

Вельчинського В.С. - дов. №28/08-15 від 28.08.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

на рішення господарського суду міста Києва

від 17.09.2015 р. (суддя Демидов В.О.)

у справі №910/17071/15

за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»

(далі - ДП «Придніпровська залізниця»)

до Публічного акціонерного товариства «Українська

залізниця» в особі відокремленого підрозділу Філія «Центр

забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця»

(далі - ПАТ «Укрзалізниця»)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Септ»

(далі - ТОВ «А-Септ»)

про зобов'язання виконати умови договору та стягнення

грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2015 р. у справі №910/17071/15 в позові відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача.

Не погодившись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, при його прийняті не досліджено доказів в повному обсязі, що призвело до порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу №910/17071/15 за апеляційною скаргою ДП «Придніпровська залізниця» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 р. апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2015 р. у справі №910/17071/15 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 08.12.2015 року.

В судове засідання з'явилися представники позивача (апелянта) та третьої особи, представник відповідача не з'явився, надіслав клопотання, яким просив на підставі ст. 25 ГПК України залучити до участі у справі його правонаступника, й в зв'язку з цим відкласти розгляд справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 р. клопотання відповідача про залучення до участі у справі №910/17071/15 його правонаступника задоволено, здійснено процесуальне правонаступництво у справі №910/17071/15 та замінено відповідача - Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі відокремленого підрозділу Філія «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця», у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовлено.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення за наведених в скарзі підстав скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники третьої особи в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про: зобов'язання виконати умови договору №ПР/НХ-107/НЮ від 20.01.2010 р. та замінити неякісну продукцію, а саме, високоефективний антибактеріальний пральний порошок «Клівен Вей Пауер» т.м. «A.Sept» для спецодягу та білизни, ТУ У 24.5-34350971-008:2012 у кількості 3990 кг; стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції за поставку неякісної продукції у сумі 5 446,35 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що в жовтні 2014 року та в лютому 2015 року позивач отримав від відповідача товар за договором згідно специфікацій, проте під час проведення в грудні 2014 року та в лютому, березні і червні 2015 року контролю отриманої продукції за відповідними поставками було виявлено, що продукція у кількості 4 035 кг не відповідає ТУ У 24.5-34350971-008:2012 та не може бути прийнятою до експлуатації. На звернення позивача замінити товар відповідач не відреагував тощо.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не погодився з позовними вимогами та зауважив, що на поставлену позивачу продукцію відповідачем надано декларацію про відповідність, паспорт якості та інші товаросупровідні документи, передбачені умовами укладеного між сторонами договору, просив відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В ході розгляду справи судом першої інстанції позивачем уточнено позовні вимоги, згідно яких позивач просив суд: зобов'язати відповідача виконати умови договору й замінити неякісну продукцію, а саме високоефективний антибактеріальний пральний порошок «Клін Вей Пауер» т.м. «A.Sept» для спецодягу та білизни, ТУ У 24.5-34350971-008:2012 у кількості 4 035 кг; стягнути з відповідача на користь позивача штрафні санкції за поставку неякісної продукції в розмірі 5 507,77 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2015 р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ «А-Септ».

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог й прийняв рішення про відмову в задоволенні позову.

Так, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд встановив, що протягом жовтня 2014 року - лютого 2015 року позивач отримав від відповідача товар за укладеним між ними договором, який під час контролю якості комісія з приймання продукції вважала неякісним через можливі порушення технології його виготовлення. Розглядаючи це питання суд дійшов висновку, що в актах приймання продукції за якістю та комплектністю, складених представниками позивача під час приймання товару, містяться припущення щодо можливого порушення технології виготовлення продукції, однак ці припущення не підтверджено жодними документальними доказами. Тому місцевий суд вважав, що позивачем не доведено вимог позовної заяви, натомість матеріалами справи підтверджено, що продукція, яка була первісно поставлена відповідачем позивачу відповідала вимогам якості тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції як підставними та обґрунтованими.

Так, як встановлено матеріалами справи, 20.01.2010 р. між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) укладено договір №ПР/НХ-107/НЮ (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити на умовах Договору та передати у власність, а покупець - прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та ціни якої вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору та надаються додатково.

Як видно з тексту укладеного між сторонами Договору, цей правочин за свою правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом (ст. 673 ЦК України).

Умовами Договору (п. 6.3) встановлено, що приймання продукції за якістю проводиться покупцем відповідно до Інструкції №П-7 від 25.04.1966 р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР (далі - Інструкція).

Матеріалами справи встановлено, що в жовтні 2014 року та в лютому 2015 року покупець отримав від продавця товар по Договору згідно специфікацій: №2.10.14 та № 2.01.15, що підтверджується актом приймання від 25.10.2014 р. за специфікацією №2.10.14 та актом приймання від 02.02.2015 р. за специфікацією №2.01.15.

Вартість товару становить: за актом приймання від 25.10.2014 р. - 174 028,57 грн. (видаткова накладна №ФАС14-1677 від 20.10.2014), а за актом приймання від 02.02.2015 р. - 86 947,96 грн. (рахунок №ФАС15-47 від 28.01.2015).

16 та 18 грудня 2014 року відбувся вхідний контроль продукції за специфікацією №2.10.14, тобто контроль якості товару за поставкою, що відбулася 25.10.2014 р., про що складено акт №222 від 16.12.2014 р., висновок №222 від 16.12.2014 р. та акт №2 від 18.12.2012 року. Зі змісту згаданих документів видно, що комісія з приймання продукції дійшла висновку про факт неякісності видалення забруднень і плям з постільної білизни через можливі порушення технології виготовлення.

25 лютого, 03 березня та 03 червня 2015 року відбувся вхідний контроль продукції за специфікацією №2.01.15, тобто контроль якості товару за поставкою, що відбулася 02.02.2015 р., про що складено акт №16 від 25.02.2015 р., висновок №16 від 26.02.2015 р., акт №1 від 03.03.2015 р., акт №2 від 03.06.2015 р., акт №114 від 27.05.2015 р. та висновок №114 від 27.05.2015 року. Комісія з приймання продукції дійшла висновку про факт неякісності видалення забруднень і плям з постільної білизни через можливі порушення технології виготовлення.

Відповідно до п. 9 Інструкції акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів по виявленню недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, що виявив приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов'язковими для сторін правилами. Коли приховані недоліки продукції можуть бути виявлені лише в процесі її обробки, виробленої послідовно двома або кількома підприємствами, акт про приховані недоліки має бути складений не пізніше чотирьох місяців з дня отримання продукції підприємством, який виявив недоліки.

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам, стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції, одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів ( п. 16 цієї Інструкції).

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, зокрема з повідомлень покупця від 16.12.2014 р., від 26.02.2015 р. та від 27.05.2015 р. про виклик представника постачальника для заміни ним продукції, в ході передачі продукції 25.10.2014 р. та 02.02.2015 р. продавець на виконання умов п. 6.1. Договору серед іншого також передав покупцю супроводжувальну документацію на продукцію, зокрема: паспорти якості, декларації про відповідність, висновки ДСЕЕ та листи ДП «Укрметртестстандарт» про сертифікацію продукції. При перевірці поставленого відповідачем товару 25.10.2014 р. та 02.02.2015 р. позивачем перевірено та підтверджено якість такої продукції, відповідність супроводжувальній документації й не виявлено жодних недоліків, про які в подальшому було заявлено відносно товарів, які позивачем переміщувались між його структурними підрозділами з відповідних належних йому складів в строки до 16.12.2014 р. та 25.02.2015 р. відповідно.

Як правомірно визначив місцевий суд, з доданих до матеріалів справи документів неможливо визначити умови зберігання позивачем отриманої від відповідача продукції, жодними доказами не підтверджено, що передана за актом приймання від 25.10.2014 р. і актом приймання від 02.02.2015 р. продукція є тією самою продукцією, яку відповідач поставив позивачу та яка була прийнята без жодних зауважень з перевіркою їх якості по спірних параметрах, не вбачається умов опломбування тари при транспортуванні спірної продукції та наявності ідентифікуючих маркувань тощо.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України).

З огляду на викладене та положення законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, належним чином не доведеними, відтак суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2015 р. у справі №910/17071/15 - без змін.

Матеріали справи №910/17071/15 повернути за належністю до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Н.М. Коршун

С.О. Алданова