Ухвала суду № 54295150, 09.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року м. Київ К/800/41153/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Сороки М. О., Чумаченко Т. А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Хафусової Владислави Вячеславівни, Державної реєстраційної служби України, за участю третьої особи - Реєстраційної служби Саратського районного управління юстиції в Одеській області, про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" Демянова Ігоря Юрійовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулось до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Хафусової Владислави Вячеславівни (далі - державний реєстратор), Державної реєстраційної служби України, за участю третьої особи - Реєстраційної служби Саратського районного управління юстиції в Одеській області (далі - Реєстраційна служба), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати неправомірними дії державного реєстратора, що полягають у відмові в державній реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за позивачем;

- скасувати рішення № 18521978 від 05 січня 2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов'язати Реєстраційну службу здійснити державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з метою реєстрації права власності звернувсь до Реєстраційної служби із заявою про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі та споруди, які знаходяться по АДРЕСА_1.

Однак 05 січня 2015 року державним реєстратором прийнято рішення № 18521978, яким відмовлено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у державній реєстрації прав та їх обтяжень, з підстав наявного активного запису про арешт всього майна попереднього власника за № 1582907.

Вважаючи хибним висновок державного реєстратора стосовно проведення державної реєстрації прав з метою відчуження нерухомого майна, позивач звернувсь до суду з вимогою про зобов'язання суб'єкта владних повноважень зареєструвати право власності на об'єкт нерухомого майна.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача - Демянов І. Ю., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою реєстрації прав на об'єкт нерухомості - нежитлові приміщення, які знаходяться по АДРЕСА_1, 18 листопада 2014 року ОСОБА_4, що діяла на підставі довіреності звернулась в інтересах позивача до Реєстраційної служби з відповідною заявою.

Однак, державним реєстратором на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року, прийнято рішення № 18521978 від 05 січня 2015 року, яким відмовлено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у державній реєстрації прав та їх обтяжень, у зв'язку з наявним активним записом про арешт всього майна попереднього власника за № 1582907.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор діяв на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Київський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи, ухвалою від 03 вересня 2015 року підтримав позицію суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо обґрунтованості прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень в частині відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, не зважаючи на наявність постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2010 року, згідно з яким зобов'язано Приватне підприємство "Мукомельна компанія "Младо"" повернути ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" належну йому нерухомість, яка зазначена в технічній документації та розміщена по АДРЕСА_1, а саме: склад - літ. "А", автовагова - літ. "Б", надвірні споруди № 1-7, інші споруди № І-ІІІ.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що документом, який підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили стосовно права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2010 року, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що судом зобов'язано Приватне підприємство "Мукомельна компанія "Младо"" повернути ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" належну йому нерухомість, яка зазначена в технічній документації та розміщена по АДРЕСА_1, а саме: склад - літ. "А", автовагова - літ. "Б", надвірні споруди № 1-7, інші споруди № І-ІІІ.

Відповідно до статті 129 Конституції України судові рішення обов'язкові до виконання.

Положеннями частини першої статті 328 Цивільного кодексу України обумовлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Приписами частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Аналогічне положення кореспондується з пункту 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З урахуванням статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, державним реєстратором прийнято рішення від 07 жовтня 2014 року № 16301325, яким відмовлено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Підставою прийняття оскаржуваного рішення слугувала наявність активного запису про арешт всього майна попереднього власника за № 1582907.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачений порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Пунктом 95 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, врегульовано, що державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про:

- державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі прав;

- обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно або іпотеки у Державному реєстрі прав;

- обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

- обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст, - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Частиною першою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

6) заявлене право вже зареєстровано.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду заяви позивача державним реєстратором сформовано Витяг інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, згідно з яким встановлено наявність обтяжень прав на нерухоме майно, а саме арешт нерухомого майна, що підтверджується відповідними записами.

Так, записом про обтяження № 1582903, датованого 20 листопада 2008 року вказано, що у зв'язку з укладеним іпотечним договором на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3802704 від 10 липня 2013 року визначено вид обтяження, а саме заборону на нерухоме майно.

Слід зауважити, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2010 року зобов'язано Приватне підприємство "Мукомельна компанія "Младо"" повернути ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" належну йому нерухомість, яка зазначена в технічній документації та розміщена по АДРЕСА_1, проте записом з Витягу інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 1582907, який датовано після прийняття вищевказаного судового рішення, а саме 20 травня 2011 року наявний активний запис про арешт нерухомого майна.

Підставою виникнення вищезазначеного обтяження слугувала постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 04 травня 2011 року ВП № 26205881, у зв'язку з чим прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3802704 від 10 липня 2013 року, згідно з яким визначено предмет обтяження, - все нерухоме майно у межах суми боргу за виконавчим документом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про правомірність дій державного реєстратора в частині відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення на нерухоме майно було накладено обтяження, що є перешкодою для здійснення суб'єктом владних повноважень реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде знято.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати Верховного Суду України у постановах від 11 листопада 2014 року (справа № 21-357а14).

Разом з цим, слід зазначити, що частиною третьою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5 (2) - 5 (6) частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - Демянова Ігоря Юрійовича залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. О. Сорока

Т. А. Чумаченко