Постанова № 54294950, 07.12.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2015 р. Справа № 922/5484/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 38-1871, від 28 травня 2010 року,

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 451, від 06 жовтня 2015 року,

3-ї особи: ОСОБА_2, довіреність № 3075, від 12 жовтня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №5361 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2015 року у справі № 922/5484/15,

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі",

до Харківської гімназії №39 Харківської міської ради Харківської області ,

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради

про стягнення 45 870,88 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2015 року у справі № 922/5484/15 (суддя Чистякова І.О.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

Розпорядженням голови суду від 20 листопада 2015 року у звязку з закінченням повноважень судді Бондаренка В.П., згідно ст. 126 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", п. 2.3.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України №30 від 26.11.2010 року (з наступними змінами та доповненнями) та на виконання рішення зборів суддів Харківського апеляційного господарського суду №12 від 12.06.2014 року та рішення зборів суддів першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду № 3 від 15.09.2014 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

03 грудня 2015 року від Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх.№16326).

У судове засідання, яке відбулось 07 грудня 2015 року, зявились належні представники сторін, які підтримали свої правові вимоги по справі.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

01 січня 2002 року між позивачем, як енергопостачальною організацією, та відповідачем, як споживачем, укладено договір №159 про постачання теплової енергії (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору позивач зобовязався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором про постачання теплової енергії №159 від 01 січня 2002 року щодо оплати одержаної теплової енергії в гарячій воді за період з жовтня 2010 року по січень 2011 року, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережіпосить стягнути з відповідача - Харківської гімназії № 39 Харківської міської ради Харківської області заборгованість за договором про постачання теплової енергії №159 від 01.01.2002 р. в сумі 45870,88 грн.

13 жовтня 2015 року відповідачем було надано заяву про необхідність застосуваня наслідків спливу позовної давності.

Судом першої інстанції було встановлено, що докази, наявні в матеріалах справи свідчать про те, що відповідач не у повному обсязі сплатив вартість спожитої теплової енергії за Договором №159 від 01.01.2002 р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 45870,88 грн. Разом з тим, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено наявність поважних причин пропуску позовної давності, у зв'язку із чим, з огляду на заяву відповідача про застосування позовної давності, в позові було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною позицією суду першої інстанції позивач в обґрунтуванні апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не було враховано поважність причини пропуску позовної давності-велики обсяги роботи, з огляду на обслуговування усього міста Харкова, та наявність низької чисельності юридичних фахівців.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2002 року між позивачем, як енергопостачальною організацією, та відповідачем, як споживачем, укладено договір №159 про постачання теплової енергії (надалі - Договір).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Стаття 526 Цивільного кодексу передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1.1. Договору позивач зобовязався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з пунктами 10.1, 10.4 Договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до пунктів 6.1-6.3 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск-получення теплової енергії. Споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно пункту 6.4 Договору якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:

-при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;

-у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

У період дії Договору сторонами неодноразово укладалися додатки та додаткові угоди в частині визначення обсягу постачання теплової енергії, переліку особистих рахунків, порядку обліку теплової енергії при наявності вузла обліку, та реквізитів сторін, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно акту підключення споживача до джерела теплової енергії №176/6113 від 01 жовтня 2010 року, на підставі розпорядження виконкому Харківської міської ради №2753 від 28 вересня 2010 року здійснено підключення відповідача до джерела теплової енергії.

В період опалювального сезону 2010-2011 років сторонами підписано акти виконаних робіт по відпуску теплової енергії на загальну суму 55017,40 грн., зокрема:

- від 31.10.2010 р. за жовтень 2010 року - на суму 12166,99 грн.;

- від 30.11.2010 р. за листопад 2010 року - на суму 13491,52 грн.;

- від 31.12.2010 р. за грудень 2010 року - на суму 23143,79 грн.;

- від 31.01.2011 р. за січень 2011 року - на суму 6215,10 грн.

При цьому, відповідач визначав обсяг отриманої теплової енергії на підставі приладів обліку, що підтверджується наявними у матеріалах справи Додатком 4 від 02.03.2007 р. до Договору, рахунками на оплату отриманої теплової енергії за жовтень 2010 року - січень 2011 року, а також розрахунком нарахувань за Договором.

Пунктами 6.1., 6.2. та 6.3. договору, встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск-получення теплової енергії. Споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до умов п. 6.4. договору, якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

На оплату отриманої теплової енергії позивач виставив відповідачу рахунки №17600-1704 від 05.11.2010р., №17600-1704 від 06.12.2010р., №17600-1704 від 06.01.2011р., №17600-1704 від 07.02.2011р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у жовтні 2010 року лише частково погасив вартість отриманої теплової енергії на суму 9146,52 грн.

05 лютого 2013 року позивач направив відповідачу досудове повідомлення від №133/юр про сплату заборгованості у сумі 45870,88 грн.

Відповідач на вказану претензію не відреагував, залишок заборгованості у сумі 45870,88 грн. за період з жовтня 2010 року по січень 2011 року до даного часу не погасив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Натомість, матеріали справи не містять доказів, а споживачем відповідачем, не доведено того, що він виконав своє зобовязання за договором і сплатив кошти за поставлену теплову енергію за спірний період.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку стосовно доведеності факту існування й відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 45870,88 грн.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що 13 жовтня 2015 року відповідачем було заявлено про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності.

В данному випадку колегія суддів зауважує, що частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до приписів ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, згідно із ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 255 Цивільного кодексу України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що відповідач мав сплатити заборгованість за теплову енергію не пізніше 25 числа відповідного місяця, в якому здійснювалося споживання теплової енергії, строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у жовтні 2010 року закінчився 26.10.2013 р., у листопаді 2010 року закінчився 26.11.2013 р., у грудні 2010 року закінчився 26.12.2013 р., у січні 2011 року закінчився 26.01.2014 р.

Між тим під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач та в обґрунтуванні апеляційної скарги, позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але згідно положень частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Чинне законодавство не містить переліку поважних причин, за наявності яких строк позовної давності може бути поновлено.

Слід зазначити, що питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що зазначені позивачем у клопотанні обставини щодо поважності причин пропуску позовної давності не дають можливості дійти висновку про те, що у позивача існували обставини, які унеможливлювали чи істотно утруднювали своєчасне подання позову по даній справі до суду.

Наголошуючи на необхідності визнання поважними причини пропуску позовної давності позивач посилається на важкий фінансовий стан підприємства, значний розмір заборгованості споживачів за спожиту теплову енергію, відсутність достатньої кількості працівників позивача, які займаються стягненням заборгованості в судовому порядку, але при цьому не надає будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що позивачем не доведено яким чином ці обставини вплинули на пропуск ним строку позовної давності при зверненні до суду саме з даним позовом.

Відтак, вказані доводи свідчать лише про наявність недоліків в організації роботи підприємства щодо стягнення дебіторської заборгованості, а отже несвоєчасне подання даного позову сталося з вини самого позивача, тобто з суб'єктивних причин.

Отже, позивачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, як і не доведено наявних фактичних даних про такі обставини.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача про наявність судової практики щодо стягнення з бюджетних установ заборгованості за отриману теплову енергію на користь КП Харківські теплові мережі, оскільки при розгляді справ та прийнятті судових рішень, суд, перш за все, керується приписами чинного законодавства, а не судовою практикою.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 року рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції прийняв до уваги доводи лише однієї сторони і не врахував інтереси позивача, спростовуються аналізом суду обставин справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі скаржник не вказує, яких саме порушень норм матеріального та/або процесуального права припустився суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, а доводи скаржника зводяться до того, що позивач знаходиться в тяжкому матеріальному становищі і наполягає на здійсненні судом апеляційної інстанції переоцінки обставин справи. Проте, такі доводи апелянта в силу приписів ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до частини 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду №10 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Таким чином, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, заявлення відповідачем клопотання про сплив строку позовної давності, а позивачем не наведено поважних причин пропуску позовної давності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно до спірних правовідносин застосував строк позовної давності у звязку з чим у задоволенні позовних вимог відмовив.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у звязку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2015 року у справі № 922/5484/15 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2015 року у справі № 922/5484/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2015 року.

Головуючий суддя Россолов В.В.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.