Постанова № 54294696, 08.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р. Справа№ 910/18278/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Боргун Т.С. - представник

від відповідача: Болєйко - Чечуй В.О. - представник

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 29.09.2015р.

у справі № 910/18278/15 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Комунального підприємства Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортації та політичних репресій "Доля"

до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

про стягнення 124 605, 86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.09.2015р. у справі № 910/18278/15 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на користь Комунального підприємства Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортації та політичних репресій «ДОЛЯ» суму боргу в розмірі 69 386 грн. 27 коп., 3% річних в розмірі 3 290 грн. 62 коп., індекс інфляції в розмірі 50 102 грн. 08 коп. та судовий збір в розмірі 2 492 грн. 12 коп.

На підставі рішення суду з Державного бюджету України підлягає поверненню зайво сплачений Комунальним підприємством Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортації та політичних репресій «ДОЛЯ» судовий збір в розмірі 828 грн. 50 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає рішення місцевого суду незаконним, необґрунтованим, прийнятим при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що пунктом 4.3 розділу 4 Договору № Д3-17/321-2012, укладеного між позивачем та відповідачем, встановлено порядок здійснення оплати, що надані позивачем як пропозиція, умови оплати за договором - по факту після надання послуг при наявності бюджетного фінансування замовника з відстрочкою платежу до 30 календарних днів. Згідно із пунктом 4.4 розділу 4 порядок здійснення оплати у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надання послуг здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів.

Апелянт вважає, що між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди з усіх умов договору, включаючи умови пунктів 4.3, 4.4.

Крім того, платіжним дорученням № 1256 від 26.12.2013 відповідачем були доведені бюджетні кошти на суму 69 751,07 грн. Комунальному підприємству Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортації та політичних репресій «Доля», однак Державною казначейською службою не було проведено оплату, у зв'язку з чим виникла кредиторська заборгованість на суму 69 751,07 грн.

На думку апелянта, враховуючи те, що відповідно до п.10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013, а в частині фінансового зобов'язання - до повного виконання, тобто договір є діючим і відповідач повинен виконати свої зобов'язання за договором протягом 10 банківських днів з дати отримання бюджетних коштів відповідно пунктів 4.4 та 10.1 Договору.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що відповідно до норм ст.ст. 48, 49 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Апелянт зазначає, що у 2014-2015 бюджетні асигнування за програмою КПКВК 2751230 «Пошук і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій» не було передбачено, а тому відповідач був позбавлений можливості здійснювати погашення вищезазначеної кредиторської заборгованості.

На думку апелянта ним не було порушено зобов'язання за договором, оскільки бюджетні кошти ним не отримано, а отже строк виконання зобов'язань за договором не настав.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія встановила наступне.

11 жовтня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №ДЗ-17/231-2013 про надання послуг з впорядкування інтернаціонального кладовища часів Першої світової війни у м. Ужгород Закарпатської області (надалі - договір).

За умовами п. 1.1. договору позивач зобов'язався у 2013 році надати відповідачу послуги з впорядкування інтернаціонального кладовища часів Першої світової війни у м. Ужгород Закарпатської області (далі - послуги), а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуги відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010 - "Послуги щодо благоустрою території", код 81.30.1. (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна цього договору визначена на підставі проведених конкурсних торгів і складає 69 915, 60 грн., в тому числі ПДВ 11 652, 60 грн., яка нараховується згідно з калькуляцією кошторисної вартості (додаток 4 до договору) та погоджується протоколом узгодження кошторисної вартості (додаток 2 до договору), які є невід'ємними частинами до договору.

Згідно п. 3.2. договору ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, а також у разі неналежного фінансування або відсутності фінансування з Державного бюджету.

Позивачем відповідно до умов договору було надано відповідачу визначену договором послугу на суму 69 386, 27 грн., що підтверджується актом здачі-приймання послуг № 1 від 25 грудня 2013 року, підписаного сторонами, а також актом звіряння розрахунків за договором від 11.10.2013 № ДЗ-17/231-2013 станом на 14.05.2014р. з якого вбачається наявність боргу відповідача перед позивачем в розмірі 69 386, 27 грн.

У зв»язку з невиконанням зобов'язань за договором щодо оплати наданих послуг, позивач 03.02.2015р. направив відповідачу претензію №10 з пропозицією оплати наданих послуг за договорами, укладеними між сторонами, у тому числі за договором № ДЗ-17/231-2013 від 11.10.2013р.

Листом від 06.03.2015 № 8/11-42-15 відповідам підтвердив наявність заборгованості за спірним договором в розмірі 69 386, 27 грн., однак у зв'язку із відсутністю асигнувань за бюджетною програмою 2751230 "Пошук і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій" повідомив, що позбавлений можливості погашення заборгованості за спірним договором.

У зв»язку з тим, що відповідач не сплатив заборгованість, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 69 386, 24 грн., індексу інфляції в розмірі 52 282, 55 грн. та 3% річних в розмірі 2 937, 04 грн.

11.09.2015р. позивач через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України, яка була прийнята місцевим господарським судом та згідно до якої позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 122 778, 97 грн., виходячи з якої вирішується спір.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, колегія вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір №ДЗ-17/231-2013 від 11.10.2013р. про надання послуг з впорядкування інтернаціонального кладовища часів Першої світової війни у м. Ужгород Закарпатської області, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором про надання послуг та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не сплачено суму боргу за договором в розмірі 69 386, 27 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Факт наявності боргу у відповідача за договором в розмірі 69 386, 27 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Доводи апелянта про те, що ним були доведені бюджетні кошти на суму 69 386, 27 грн., однак Державною казначейською службою не було проведено оплату, а в подальшому вже Міністерство фінансів України не вирішувало питання погашення кредиторської заборгованості, а отже, на думку апелянта, він в межах компетенції вжив вичерпних заходів щодо забезпечення фінансування бюджетної програми КПКВК 2751230 "Пошук і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій" і у розумінні ст. 614 ЦК України є невинуватою особою, колегія не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Крім цього, відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів, затримка фінансування за рахунок бюджетних коштів чи непроведення оплати коштів державними фінансовими установами не є підставою для звільнення від відповідальності чи обов'язку оплатити виконані роботи, надані послуги.

На підставі вищевикладеного, колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що відсутність бюджетних коштів, затримка фінансування за рахунок бюджетних коштів чи непроведення оплати коштів державними фінансовими установами не є підставою для звільнення від відповідальності чи обов'язку оплатити виконані роботи, надані послуги.

Аналогічної позиції також дотримується Верховний суд України у справі № 11/446 за позовом ТОВ "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій про стягнення коштів, Вищий господарський суд України у своєму листі "Про практику вирішення спорів, пов'язаних з виконанням договорів підряду" від 18.02.2013р. № 01-06/374/2013, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 23.08.2012р. по справі № 15/5027/715/2011, у Постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв" від 17.10.2012р. № 11.

Відповідно до статті 111 Господарського процесуального кодексу України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, а суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, лише з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи факт наявності боргу у відповідача за договором №ДЗ-17/231-2013 про надання послуг з впорядкування інтернаціонального кладовища часів Першої світової війни у м. Ужгород Закарпатської області від 11.10.2013р. у сумі 69 386, 27 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення сумі 69 386, 27 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач також просить суд враховуючи наявність прострочення грошового зобов'язання стягнути з відповідача індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно розрахунку, наданого позивачем та перевіреного апеляційним судом, втрата від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції складає 50 102, 08 грн., а три проценти річних від простроченої суми складає 3 290 грн. 62 коп., а отже вимоги про їх стягнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору ( ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апелянта як на згоду позивача з умовами пунктів 4.3, 4.4 та 10.1 договору № Д3-17/231-2013 з огляду на положення статей 626, 628, 629, 638 Цивільного кодексу України, а також на пропозицію конкурсних торгів КП ЛОР «Доля», оскільки пункти 4.3. та 4.4. договору передбачають оплату за надані послуги у разі наявності бюджетного фінансування взагалі, а не виключно за бюджетною програмою 2751230 «Пошук і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій». Надходження бюджетних коштів до відповідача у січні 2014 року, після підписання актів здачі - приймання послуг №1 від 25 грудня 2013 року, підтверджується матеріалами справи.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість вимог позивача, а доводи викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2015р. у справі № 910/18278/1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2015р. у справі № 910/18278/1 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/18278/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська