Постанова № 54294689, 10.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р. Справа№ 911/2047/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Рудченка С.Г.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.12.2015 року по справі № 911/2047/13 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Київської області від 28.04.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 28.05.2015 року) у справі № 911/2047/13 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Вишгородської міської ради

до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Держземагентства у Вишгородському районі

Київської області

про знесення забудови за рахунок особи, яка здійснила самочинне

будівництво

ВСТАНОВИВ:

Вишгородська міська рада звернулась до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, в якому просить суд зобов'язати відповідача знести за власний рахунок самочинно збудовані споруди кафе-магазину "Березовий гай", розташовані на земельній ділянці 0,20 га на території Вишгородської міської ради.

Позов обгрунтований тим, що рішенням господарського суду Київської області у справі №26/108-12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року визнано незаконним та скасовано розпорядження Вишгородської РДА від 10.01.2005 року про передачу в оренду відповідачу земельної ділянки, а також визнано недійсним договір оренди землі від 18.01.2005 року, за яким відповідачу було надано земельну ділянку 0,20га в оренду на 49 років під розміщення кафе-магазину, відповідача зобов'язано повернути орендовану земельну ділянку до власності держави. Позивач твердить, що в порядку ст. 376 ЦК України приміщення кафе-магазину, збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, є самочинним будівництвом, на яке відповідач право власності не набув, та в порядку ст. 391 ЦК України, ст. 152 ЗК України просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди для власника земельної ділянки - Вишгородської міської ради у користуванні вказаною земельною ділянкою шляхом знесення за власний рахунок особи, яка вчинила будівництво - відповідача фізичної особи ОСОБА_2 самочинно збудованих будівель кафе-магазину.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.07.2013р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2013р. у справі № 911/2047/13 позов задоволено, зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення за свій рахунок самочинно збудованих споруд кафе-магазину, що розташовані на території Вишгородської міської ради в м. Вишгороді на 21 км автомобільної дороги Київ-Овруч, стягнуто з відповідача судовий збір.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2014р. вищезазначені рішення господарського суду та постанова апеляційного суду скасовані із направленням справи № 911/2047/13 на новий розгляд до господарського суду Київської області. Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що позивач не надав, а суд не витребував належних доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка включена до меж міста Вишгород та саме Вишгородській міській раді належить право комунальної власності та відповідні повноваження щодо вказаної земельної ділянки.

Під час нового розгляду рішенням господарського суду Київської області від 28.04.2015 року у справі № 911/2047/13 позов задоволено в повному обсязі. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих споруд кафе-магазину, а саме: банкетного залу загальною площею 70 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 8,5 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 5,3 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 4,6 кв.м.; кафе загальною площею 125,1 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 26,30 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 20 кв.м.; будинку персоналу загальною площею 19,10 кв.м.; навісу будівельною площею 2,80 кв.м.; альтанки будівельною площею 6,40 кв.м.; альтанки будівельною площею 6,40 кв.м.; альтанки будівельною площею 6,60 кв.м.; альтанки будівельною площею 5,30 кв.м.; альтанки будівельною площею 23,5 кв.м.; альтанки будівельною площею 5,30 кв.м.; навісу будівельною площею 29,80 кв.м.; альтанки будівельною площею 8,90 кв.м.; навісу будівельною площею 25 кв.м.; альтанки будівельною площею 5,70 кв.м.; огорожі, трубчатого колодязя, каналізаційних споруд, вимощення; будинку відпочинку загальною площею 7,30 кв.м., що розташовані на території Вишгородської міської ради у місті Вишгороді Київської області на 21 км. автомобільної дороги „Київ-Овруч" за рахунок особи, що здійснила самочинне будівництво - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Вишгородської міської ради 1 720,50 грн. cудового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та направити на повторний розгляд в господарський суд Київської області.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по справі № 911/2047/13 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Куксов В.В.

У зв'язку з перебуванням судді Куксов В.В. та Ільєнок Т.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/2047/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Сулім В.В. та Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 року апеляційну скаргу було повернено скаржнику без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

25.08.2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 повторно звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було передано для розгляду головуючому судді (судді-доповідачу) Яковлєву М.Л.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Яковлєв М.Л., судді: Авдеєв П.В., Ільєнок Т.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2015 року відновлено фізичній особі-підприємецю ОСОБА_2 строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено розгляд справи на 13.10.2015 року.

У зв'язку з припиненням повноважень у судді Авдеєва П.В. розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/2047/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року по справі № 911/2047/13 прийнято апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до провадження зазначеною колегією.

В зв'язку з неявкою представників позивача та третьої особи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 року розгляд справи № 911/2047/13 відкладено на 17.11.2015 року.

17.11.2015 року від Вишгородської міської ради надійшла заява, в якій останній проти апеляційної скарги не заперечує та просить розглядати справу без участі представника.

В зв'язку з неявкою представників третьої особи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 року розгляд справи відкладено на 08.12.2015 року .

У зв'язку з переформуванням колегій Київського апеляційного господарського суду розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/2047/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В., Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року по справі № 911/2047/13 прийнято апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до провадження зазначеною колегією та призначено розгляд справи на 10.12.2015 року.

10.12.2015 року від Вишгородської міської ради надійшла заява про відмову останньої від позову та про припинення провадження у справі, також було подано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача - голова Вишгородської міської ради підтримав подану заяву та просив її задовольнити та припинити провадження у справі.

Колегія суддів дослідивши подану заяву прийшли до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК України.

Отже, правила, які встановлено тільки для розгляду справ у першій інстанції, застосуванню апеляційним судом не підлягають. Зокрема, не повинні застосовуватись апеляційним судом правила про об'єднання позовних вимог (стаття 58 ГПК України), про подання зустрічного позову (стаття 60 ГПК України) та про видачу наказу (стаття 116 ГПК України).

Положення розділів I - XI ГПК мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції суд відповідно до частини першої статті 101 ГПК України повторно розглядає справу та згідно із статтею 103 ГПК України має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Норми ГПК України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції. Апеляційна інстанція не застосовує положення ГПК України щодо затвердження господарським судом мирової угоди та відмови позивача від позову (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»).

Представник третьої особи в судові засідання не з'являвся, причини неявки він не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представників третьої особи, проти чого також не заперечують представники сторін присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 28.04.2015 року по справі № 911/2047/15 - слід скасувати, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голова місцевої державної адміністрації на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень, в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Згідно зі ст. 17 Земельного кодексу України, п. 2 ст.21 Закону України Про місцеві державні адміністрації» державна адміністрація розпоряджається земельними ділянками в межах та відповідно до закону.

Нормами частини 5 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно до ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Згідно з ч. 5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 Земельного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням від 14.10.2004 року № 614 "Про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки під розміщення кафе-магазину приватному підприємцю ОСОБА_2" Вишгородська РДА погодила відповідачу місце розташування земельної ділянки площею 0,2 га за рахунок земель запасу Новопетрівської сільської ради під розміщення кафе-магазину за межами населеного пункту на території Новопетрівської сільської ради та доручила відділу земельних ресурсів виготовити проект відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_2 (а.с. 200, т. 1).

Під час розгляду господарським судом Київської області справи № 26/108-12 було встановлено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 10.01.2005 року № 8 "Про передачу земельної ділянки під розміщення кафе-магазину приватному підприємцю ОСОБА_2", враховуючи позитивний висновок державної землевпорядної експертизи, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ФОП ОСОБА_2, надано в оренду ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,20 га з інших лісових земель на території Новопетрівської сільської ради для розміщення кафе-магазину за рахунок земель запасу, встановлено розмір орендної плати на рівні 10% від її нормативної грошової оцінки 4725,40 грн., що складає 472,54 грн., зобов'язано ФОП ОСОБА_4. зареєструвати договір оренди в установленому законом порядку.

На підставі розпорядження № 8 від 10.01.2005 року "Про передачу в оренду земельної ділянки під розміщення кафе-магазину приватному підприємцю ОСОБА_2" між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки від 18.01.2005 року (а.с. 36-37, т. 1).

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Згідно з умовами договору в оренду на 49 років передається земельна ділянка площею 0,20 га за рахунок земель запасу на території Новопетрівської сільської ради за межами населеного пункту на 49 років під розміщення кафе-магазину. Договір зареєстрований в КРФ Центру ДЗК за № 040534200005 08.02.2005 року.

На орендованій земельній ділянці за адресою міста Вишгород Київської області на 21 км. автомобільної дороги „Київ-Овруч" відповідачем в 2006 році без розроблення проектної документації без отримання дозволу на виконання будівельних робіт господарським способом було збудовано комплекс нежитлових будівель кафе-магазину у складі: банкетного залу загальною площею 70 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 8,5 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 5,3 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 4,6 кв.м.; кафе загальною площею 125,1 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 26,30 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 20 кв.м.; будинку персоналу загальною площею 19,10 кв.м.; навісу будівельною площею 2,80 кв.м.; альтанки будівельною площею 6,40 кв.м.; альтанки будівельною площею 6,40 кв.м.; альтанки будівельною площею 6,60 кв.м.; альтанки будівельною площею 5,30 кв.м.; альтанки будівельною площею 23,5 кв.м.; альтанки будівельною площею 5,30 кв.м.; навісу будівельною площею 29,80 кв.м.; альтанки будівельною площею 8,90 кв.м.; навісу будівельною площею 25 кв.м.; альтанки будівельною площею 5,70 кв.м.; огорожі, трубчатого колодязя, каналізаційних споруд, вимощення; будинку відпочинку загальною площею 7,30 кв.м.

В подальшому відповідачем замовлено та виготовлено технічний паспорт на зазначений об'єкт від 15.02.2011 року (а.с. 43-64, т. 1) та оформлено декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю 06.10.2011р. за № КС 182110527 (а.с. 39-14, т. 1).

У зв'язку з чим, Вишгородська міська рада звернулась до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, в якому просить суд зобов'язати відповідача знести за власний рахунок самочинно збудовані споруди кафе-магазину "Березовий гай", розташовані на земельній ділянці 0,20 га на території Вишгородської міської ради.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного.

По-перше, що Законом України „Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" від 19.05.2011 року № 3392-VI затверджено Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, відповідно до якого документами дозвільного характеру у сфері містобудівної діяльності є дозвіл на виконання будівельних робіт та сертифікат щодо закінченого будівництвом об'єкта. Таким чином, Декларація не є документом дозвільного характеру.

По-друге, відповідно до частини 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Згідно до пункту 1) частини 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Після завершення будівництва державна реєстрація права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна за відповідачем здійснена не була.

По-третє, рішенням господарського суду Київської області від 18.10.2012р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2013р., постановами Вищого господарського суду України від 17.07.2013р. та від 05.03.2015р. позов прокурора Вишгородського району задоволено повністю, визнано незаконним та скасовано розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 10.01.2005р. №8 та визнано недійсним укладений на його виконання договір оренди землі від 18.01.2005р., зобов'язано орендодавця ФОП ОСОБА_2 повернути орендовану земельну ділянку площею 0,20 га до власності держави, стягнуто з відповідачів в дохід державного бюджету України судовий збір.

Рішення обґрунтоване тим, що спірним розпорядженням від 10.01.2005р. №8 було затверджено проект землеустрою, який було розроблено без прийняття розпорядження Вишгородської РДА про погодження місця розташування земельної ділянки та про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, крім того, не розроблявся проект землеустрою по зміні цільового призначення земель лісового фонду, не приймалося рішення про відшкодування збитків і втрат, пов'язаних з вилученням земель лісового фонду. Судом було встановлено, що договір оренди землі від 18.01.2005р не містить всіх необхідних істотних умов, що є підставою для визнання його недійсним.

Враховуючи те, що позивачем належними та допустимими доказами у розумінні ст. 33, 34 ГПК України, доведено суду факт порушення відповідачем прав позивача на спірну земельну ділянку, суд першої інстанції задовольнив позов Вишгородської міської ради та прийняв рішення про зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих споруд кафе-магазину, а саме: банкетного залу загальною площею 70 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 8,5 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 5,3 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 4,6 кв.м.; кафе загальною площею 125,1 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 26,30 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 20 кв.м.; будинку персоналу загальною площею 19,10 кв.м.; навісу будівельною площею 2,80 кв.м.; альтанки будівельною площею 6,40 кв.м.; альтанки будівельною площею 6,40 кв.м.; альтанки будівельною площею 6,60 кв.м.; альтанки будівельною площею 5,30 кв.м.; альтанки будівельною площею 23,5 кв.м.; альтанки будівельною площею 5,30 кв.м.; навісу будівельною площею 29,80 кв.м.; альтанки будівельною площею 8,90 кв.м.; навісу будівельною площею 25 кв.м.; альтанки будівельною площею 5,70 кв.м.; огорожі, трубчатого колодязя, каналізаційних споруд, вимощення; будинку відпочинку загальною площею 7,30 кв.м., що розташовані на території Вишгородської міської ради у місті Вишгороді Київської області на 21 км. автомобільної дороги „Київ-Овруч" за рахунок особи, що здійснила самочинне будівництво на підставі ст.ст. 376, 391 Цивільного кодексу .

Однак, колегія суддів з зазначеним погодитись не може з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, відповідачем в 2006 році без розроблення проектної документації, без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, господарським способом було збудовано комплекс нежитлових будівель кафе-магазину у складі: банкетного залу загальною площею 70 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 8,5 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 5,3 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 4,6 кв.м.; кафе загальною площею 125,1 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 26,30 кв.м.; будинку відпочинку загальною площею 20 кв.м.; будинку персоналу загальною площею 19,10 кв.м.; навісу будівельною площею 2,80 кв.м.; альтанки будівельною площею 6,40 кв.м.; альтанки будівельною площею 6,40 кв.м.; альтанки будівельною площею 6,60 кв.м.; альтанки будівельною площею 5,30 кв.м.; альтанки будівельною площею 23,5 кв.м.; альтанки будівельною площею 5,30 кв.м.; навісу будівельною площею 29,80 кв.м.; альтанки будівельною площею 8,90 кв.м.; навісу будівельною площею 25 кв.м.; альтанки будівельною площею 5,70 кв.м.; огорожі, трубчатого колодязя, каналізаційних споруд, вимощення; будинку відпочинку загальною площею 7,30 кв.м.

15.02.2011 року комунальним підприємством Вишгородське бюро технічної інвентаризації видано ОСОБА_2 технічний паспорт на громадський будинок з вищевказаними будівлями, а Закон України „Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" № 3392-VI, яким було затверджено Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, відповідно до якого документами дозвільного характеру у сфері містобудівної діяльності є дозвіл на виконання будівельних робіт та сертифікат щодо закінченого будівництвом об'єкта було прийнято лише 19.05.2011 року, тобто після отримання технічного паспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 затверджено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

У п. 2 зазначено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (декларація).

У разі прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорії складності, побудованих без наявності дозволу на виконання будівельних робіт до 31.12.2009 року, особливості реєстрації декларації та її форма визначаються Міністерством будівництва та житлово-комунального господарства.

Пунктом 11 зазначеної постанови передбачено, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього. Підключення об'єкта, прийнятого в експлуатацію, до інженерних мереж здійснюється відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" протягом десяти днів з дня відповідного звернення замовника до осіб, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію (п. 13 постанови).

Крім того, у п. 16 зазначено, що відомості щодо зареєстрованих декларацій та виданих сертифікатів вносяться до єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів.

06.10.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області було затверджено декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. Доказів скасування реєстрації до суду не надано.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки декларацію було зареєстровано 06.10.2011 року, то відповідно датою прийняття в експлуатацію об'єкт є 06.10.2011 року.

Крім того, 11.10.2013 року ТОВ «Експерт» було надано висновок № 973 (а.с. 179-189, т. 1) в якому зазначено, що згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої за № КС18211052756 від 06.10.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області об'єкти будівництва за літ. В, Є, І, Ї, К, М, Н, О, Р є закінчені будівництвом в 2006 році за адресою: с. Нові Петрівці, Вишгородського району, Київської області, про що зроблено реєстровий запис № 13 від 31.10.2011 року в Новопетрівській сільській раді.

Також у висновку зазначено, що приміщення кафе «Березовий гай» загальною площею 286,2 кв.м., що розташовані за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Квітнева, 18 (раніше була адреса: с. Нові Петрівці, Вишгородського району, Київської області) не є об'єктом самочинного будівництва.

У постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2014 року зазначено, що під час нового розгляду необхідно витребувати належні доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка включена до меж міста Вишгород та саме Вишгородській міській раді належить право комунальної власності та відповідні повноваження щодо вказаної земельної ділянки.

У судовому засіданні голова Вишгородській міській раді зазначив, що земельна ділянка, включено до меж міста Вишгород, що підтверджується витягом з Генерального плану міста Вишгород від 31.03.2014 року № 33 (а.с. 76, т. 2), спірна земельна ділянка, на якій розташований об'єкт кафе "Березовий гай" ФОП ОСОБА_2 знаходиться в межах міста Вишгорода. Згідно довідки Управління Держземагентства у Вишгородському районі від 02.04.2014 року № 769 (а.с. 88, т. 2), передана в оренду ФОП ОСОБА_2 під розміщення кафе-магазину земельна ділянка площею 0,20 га знаходиться в межах м. Вишгорода.

Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 27.07.2006 року у справі № 81/20-05/10-06 (а.с. 29-34, т. 2) зобов'язано Вишгородський районний відділ земельних ресурсів внести зміни до земельно-кадастрової документації відповідно до меж, прийнятих до обліку земель території Вишгородської міської ради у складі державного земельного кадастру станом на 01.01.2001 року - відобразити в земельно-кадастровій документації межі території Вишгородської міської ради сумарною площею 4968 га., у зв'язку з чим земельна ділянка, на якій розташований об'єкт самочинного будівництва, належить до комунальної власності і повноваження власника від імені територіальної громади реалізує Вишгородська міська рада відповідно до ст.ст. 2,10, 12,16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року № 5245-VІ.

Відповідно до частини 2 ст. 83 ЗК України (в редакції Закону України від 06.09.2012, № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності") у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що спірна земельна ділянка, на якій розташоване кафе-магазин "Березовий гай" знаходиться в межах населеного пункту міста Вишгород, перебуває у комунальній власності та права власності від імені територіальної громади міста Вишгород щодо вказаної спірної земельної ділянки здійснює Вишгородська міська рада.

Таким чином, оскільки земельна ділянка, на якій розташоване кафе-магазин "Березовий гай" знаходиться в межах населеного пункту міста Вишгород, перебуває у комунальній власності та права власності від імені територіальної громади міста Вишгород щодо вказаної спірної земельної ділянки здійснює Вишгородська міська рада, а голова Вишгородської міської ради відмовився від позову та зазначив, що об'єкт кафе-магазин "Березовий гай" не є самочинним будівництвом, то колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Київської області від 28.04.2015 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Київської області від 28.04.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 28.05.2015 року) у справі № 911/2047/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 28.04.2015 року у справі № 911/2047/13 скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Вишгородської міської ради (07300, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, код 04054866) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (02232, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 609,00 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційній інстанції.

4. Видачу наказу на виконання постанови доручити господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи № 911/2047/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

С.Г. Рудченко