Рішення № 54294302, 10.12.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015 Справа № 917/2225/15

за позовом Комунального підприємства "СпецЕко" Комсомольської міської ради, вул. Радянська, буд. 1, м. Комсомольськ, Полтавська обл., 39800

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9", вул. Радянська, 210, м. Лубни, 37500

про стягнення 12 687,38 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: не з’явилися;

від відповідача: не з’явилися.

10.12.2015 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Комунального підприємства "СпецЕко" Комсомольської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" 12 687,38 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 17.05.2013 р. Договору № 17 про надання послуг автомобілями та механізмами, з яких : 5 747,40 грн. основний борг, 838,25 грн. 3% річних та 6 101,73 грн. інфляційні втрати.

Сторони представництво у судове засідання не забезпечили, їх явка в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась. Відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать матеріали справи.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору та приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Позивач надав суду заяву вх. № 16985 від 23.11.2015р., у якій повідомляє суд про сплату відповідачем 26.10.2015 р. основного боргу в сумі 5 747,40 грн., просить суд припинити провадження у справі в даній частині позовних вимог та підтримує решту позовних вимог.

Суд задовольняє дану заяву за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Позивач надав заявою вх. № 17720 від 07.12.2015 р. на виконання вимог суду надав на огляд оригінали документів, залучених в копіях в додатки до позовної заяви та просить суд в подальшому повернути йому оригінали вищевказаних документів в порядку ст. 40 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

17.05.2013 р. між з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" (замовник) та Комунальним підприємством "СпецЕко" Комсомольської міської ради (виконавець) було укладено Договір № 17 про надання послуг автомобілями та механізмами (а.с. 7, надалі – Договір).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- виконавець зобов’язується по заявкам замовника надавати послуги трактором Б82П з навісним обладнанням ДЄМ 121, а замовник зобов’язується здійснювати оплату в розмірі та в порядку, визначеному цим договором (п. 1 Договору);

- вартість послуги розраховується виходячи із загальної кількості відпрацьованих годин одиницею техніки за кожен місяць. За домовленістю сторін вартість однієї машино-години трактора Б82П з навісним обладнанням ДЄМ 121 становить 342,65 грн., в тому числі ПДВ - 57,11 грн. (п. 5 Договору);

- оплата за отримані послуги здійснюється замовником на підставі відповідного рахунку в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця до п’ятого числа місяця наступного за розрахунковим (п. 6 Договору);

- за несвоєчасне внесення плати за послуги, виконавець має право нараховувати пеню у розмірі 0,1 % вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості неоплачених послуг (п. 10 Договору);

- даний договір вважається укладеним 3 моменту його підписання і діє до 30.09.2013 р., в частині розрахунків – до їх повного виконання (п. 16 Договору).

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов’язань з надання послуг замовнику на загальну суму 71 271,20 грн. підтверджується наявними у справі копіями належним чином оформлених актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (а.с. 9-16), а саме : акт № 194-А від 07.06.2013 р. на суму 16 104,55 грн.; акт № 202-А від 14.06.2013 р. на суму 10 622,15 грн.; акт № 217-А від 25.06.2013 р. на суму 4 797,10 грн.; акт № 239-А від 16.07.2013 р. на суму 11 992,75 грн., акт № 248-А від 18.07.2013 р. на суму 5 139,75 грн., акт № 303-А від 22.08.2013 р. на суму 9 251,55 грн., акт № 405-А від 25.10.2013 р. на суму 12 678,05 грн. та акт № 415-А від 31.10.2013 р. на суму 685,30 грн. (оригінали актів оглянуто судом та встановлено, що наявні у матеріалах справи копії відповідають оригіналам).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено часткову оплату вартості отриманих послуг, а саме : відповідачем проведено оплату у розмірі 65 523,80 грн., на момент подання позову заборгованість відповідача за отримані послуги складала 5 747,40 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача та не спростовується відповідачем.

З огляду на те, що відповідач протягом тривалого часу не проводив оплату за отримані ним послуги, 10.02.2015 р. на адресу останнього позивачем було направлено Претензію № 53 з вимогою терміново сплатити вищезазначену заборгованість (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 19).

17.02.2015 р. позивач отримав від відповідача відповідь № 119 від 17.02.2015 р. на вищезазначену претензію, відповідно до якої останній повідомив, що заборгованість перед позивачем виникла з огляду на скрутне фінансове становище підприємства відповідача. При цьому, відповідач повідомляв, що заборгованість буде ним сплачена у березні 2015 р. (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 20).

За даними позивача на момент звернення з даним позовом до суду останній не отримав від відповідача оплати за отриманий ним послуги, заборгованість останнього складала 5 747,40 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 12 687,38 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 17.05.2013 р. Договору № 17 про надання послуг автомобілями та механізмами, з яких : 5 747,40 грн. основний борг, 838,25 грн. 3% річних та 6 101,73 грн. інфляційні втрати.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані позивачем послуги не оплатив, заборгованість на момент звернення до суду складала 5 747,40 грн..

Проте, під час розгляду даної справи відповідачем сплачено 5 747,40 грн. за отримані послуги, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача від 26.10.2015 р. та копією платіжного доручення № 1336_АQ019 від 26.10.2015 р., а тому в частині позовних вимог щодо стягнення 5 747,40 грн. основного боргу між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для припинення провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Клопотання позивача про припинення провадження у справі стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 747,40 грн. судом задовольняється як таке, що відповідає чинним процесуальним нормам.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 831,25 грн. трьох процентів річних та 6 101,73 грн. інфляційних втрат за період 06.08.2013р. по 15.10.2015 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов’язань щодо оплати за отримані послуги по кожному окремому акту), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3"). При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що помилкове включення позивачем до періоду нарахування заявлених ним до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат дат, в які останнім проводились часткові оплати, математично не вплинуло на загальний їх розмір, який підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 831,25 грн. 3% річних та 6 101,73 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5 747,400 грн. основного боргу провадження підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Оскільки, сплата основної заборгованості відповідачем була проведена після порушення провадження у даній справі, понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління № 9" (вул. Радянська, 210, м. Лубни, 37500), ідентифікаційний код юридичної особи 03450436 на користь Комунального підприємства "СпецЕко" Комсомольської міської ради (вул. Радянська, буд. 1, м. Комсомольськ, Полтавська обл., 39800), ідентифікаційний код юридичної особи 36965797 – 831,25 грн. 3% річних, 6 101,73 грн. інфляційних втрат та 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5 747,40 грн. основного боргу.

4. Повернути в порядку ст. 40 ГПК України позивачу оригінали письмових доказів, а саме : Договір № 17 про надання послуг автомобілями та механізмами від 17.05.2013 р. на 2 арк., акт № 194-А від 07.06.2013 р. на 1 арк.; акт № 202-А від 14.06.2013 р. на 1 арк.; акт № 217-А від 25.06.2013 р. на 1 арк.; акт № 239-А від 16.07.2013 р. на 1 арк., акт № 248-А від 18.07.2013 р. на 1 арк., акт № 303-А від 22.08.2013 р. на 1 арк., акт № 405-А від 25.10.2013 р. на 1 арк. та акт № 415-А від 31.10.2013 р. на 1 арк..

Повне рішення складено 14.12.2015 р..

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.