Ухвала суду № 54291323, 03.12.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/3036/2015 Єдиний унікальний номер справи: 668/4042/15-ц

Головуючий в І інстанції: Булах Є.М.

Доповідач: Борко А.Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року грудня місяця 03 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:

Головуючого Борка А.Л.

Суддів: Безрабко В.О.

ОСОБА_1

Секретар Кутузова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 02 жовтня 2015 рокуу цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, зазначаючи, що 18.05.2013 року вона уклала з відповідачем договір № 017-07576-180513 на відкриття поточного рахунку з використанням та обслуговуванням платіжної картки у валюті долар США,відповідно до умов якого позивачу було відкрито рахунок № 26203701473250 з платіжною карткою,на який мали нараховуватись відсотки за укладеними раніше договором депозиту, договором № 012-2160-140514 банківського вкладу від 14.05.2014 року на суму 30000,00 дол. США та за договором № 003-21061-030914 банківського вкладу від 03.09.2014 року на суму 15000,00 дол. США. Процентна ставка на момент укладення договору № 017-07576-180513 від 18.05.2013 року за використання грошових коштів клієнта, розміщених на рахунках банків,становила 7%. На неодноразові звернення позивача до установи банку з вимогою видачі грошових коштів, наявних на картковому рахунку,банк відмовляв у звязку із відсутністю готівки в касі банку та тимчасовими труднощами. На час звернення до суду на поточному рахунку позивача № 26203701473250 обліковуються 15361,10 дол. США, що еквівалентно 361185,91 грн. 10.03.2015 року позивач направила письмову вимогу до банківської установи про повернення коштів з рахунку, однак на час розгляду справи зазначені грошові кошти позивачу не повернуті. У зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на її користь суму заборгованості по вкладу з поточного рахунку згідно договору №017-07576-180513 від 18.05.2013 року в розмірі 15361,10 дол. США, що еквівалентно 361185,91 грн. та зобовязати відповідача виплатити зазначені грошові кошти.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 02 жовтня 2015 рокуу задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції,ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідача,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору банківського вкладу № 012-21060-140514 від 14.05.2014 року, укладеного між сторонами, ОСОБА_2 розмістила у ПАТ «Дельта Банк» вклад у розмірі 30000,00 дол. США.

Зазначені грошові кошти,відповідно до меморіального ордеру № 73366688 від 03.09.2014 року були перераховані на поточний рахунок позивача у сумі -30000,00 дол. США.

Відповідно до договору банківського вкладу № 003-21061-030914 від 03.09.2014 року,укладеного між сторонами, ОСОБА_2 розмістила у ПАТ «Дельта Банк» вклад у розмірі 15000,00 дол. США, що підтверджується меморіальним ордером № TR407718 від 04.09.2014 року.

Відповідно до договору № 017-07576-180513 від 18.05.2013 року, про відкриття поточного рахунку з використанням та обслуговуванням платіжної картки, відповідно до якого ОСОБА_2 був відкритий картковий рахунок № 26203701473250 для нарахування відсотків за депозитними та вкладними договорами.

Зазначений рахунок позивачем використовувався і під час дії договорів банківського вкладу № 012-21060-140514 від 14.05.2014 року, та договору № 003-21061-030914 від 03.09.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи,на момент укладення договору № 017-07576-180513 від 18.05.2013 року тариф на обслуговування поточного рахунку з використанням платіжної картки, процент на позитивний залишок по поточному рахунку в доларах США становив 7% річних,відповідно до рішення тарифного комітету ПАТ «Дельта Банк» № 05 від 04.12.2013 року.

Згідно наявної у матеріалах справи виписки за операціями по картковому рахунку № 26203701473250 за період з 02.02.3015 по 27.02.2015 р. р., виданої ПАТ «Дельта Банк»,баланс рахунку на кінець звітного періоду становив 15361,10 дол. США.

Відповідно до рішення від 02.03.2015 року № 51 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних, вирішено розпочати процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03.02.2015 року по 02.06.2015 рік включно (рішенням № 71 від 08.04.2015 року внесено зміни до рішення №51 від 02.03.2015 року щодо строків тимчасової адміністрації та подовжено її до 02.09.2015 року .

Як вбачається з матеріалів справи,відповідальна особа Фонду гарантування вкладів призначена у ПАТ «Дельта Банк» від 02.03.2015 року, 10.03.2015 року позивач направила письмову вимогу до банківської установи про повернення коштів з рахунку,а з позовом ОСОБА_2 звернулась -30.03.2015 року .

На думку колегії суддів,суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку,що відповідно до письмової вимоги ОСОБА_2 звернулась до ПАТ «Дельта Банк» про повернення їй грошових коштів 10.03.2015 року,тобто вже після запровадження у банку тимчасової адміністрації.

Зазначену вимогу, направлену рекомендованим з повідомленням поштовим відправленням, отримано представником банку 19.03.2015 року.

Відповідно, за положеннями ст.1075, ч.3 ст.1058 ЦК України банк за вимогою вкладника зобовязаний перерахувати депозитні кошти на його рахунок або видати вкладникові.

Як вбачається з матеріалів справи,відповідачем не було проведено у встановлені строки виплату належних вкладнику коштів відповідно до положень ст.1074 ЦК України, в силу яких не допускається обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку.

На думку колегії суддів,зазначеною нормою матеріального права передбачена і можливість обмеження права вкладника розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках,встановлених законом, тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі. Певні обмеження прав, зокрема вкладників грошових коштів, передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , яким визначено процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та врегульовано питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації на певний період, а тому цей Закон є спеціальним, пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах,а отже повинен застосовуватись першочергово.

Таким чином,судом першої інстанції обґрунтовано встановлено,що на правовідносини,які виникли між сторонами, поширюються положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки згідно рішення від 02.03.2015 року № 51 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», вирішено розпочати процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03.02.2015 р. по 02.06.2015 року включно (рішенням № 71 від 08.04.2015 року внесено зміни до рішення № 51 від 02.03.2015 року щодо строків тимчасової адміністрації та подовжено її до 02.09.2015 року ).

З 02.03.2015 року у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти у розмірі вкладу,включаючи відсотки,нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.

Як вірно зазначено судом першої інстанції,п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 ч.6 ст.36 цього Закону передбачено,що обмеження, встановлене пунктом 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. З дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені ст.46 Закону. Уповноважена особа Фонду затверджує перелік вимог кредиторів, після чого задоволення цих вимог здійснюється в порядку черговості, встановленої ст. 52 вказаного вище закону. Зокрема, вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, погашаються у четверту чергу. За договорами, строк яких настав, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фізичним особам - вкладникам перераховується 200 тис. грн.

Відповідно до ч. 2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Згідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною 2 ст.28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти.

Таким чином,у звязку з введенням в банку тимчасової адміністрації, між сторонами виникли правовідносини, врегульовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким фактично передбачено зміну порядку погашення зобовязання банку щодо виплати коштів за вкладами. При цьому виключається можливість повернення коштів безпосередньо з рахунку вкладника, виплата частини коштів проводиться за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з дотриманням певної процедури та порядку повернення коштів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку,що в силу Закону відбулося припинення первісного зобовязання банку з виплати вкладнику коштів відповідно до умов договору та виникло зобовязання по виплаті коштів на умовах і в порядку, встановлених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» .

Таким чином,на думку колегії суддів,суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку,що вимоги позивача про стягнення з банку грошових коштів за договором банківського вкладу,суперечать положенням законодавства та фактично тягнуть за собою його порушення.

Відповідно до ст.16, частини другої статті 13 ЦК України, за яких можливість порушення права інших осіб при захисті права особи, яка звернулася до суду з позовом, є підставою для відмови в позові, в силу якої при здійсненні своїх прав особа зобовязана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до положень статті 11 ЦПК України,суд першої інстанції розглядає справу не лише в межах предмету спору, а й підстав заявлених вимог, якими згідно позовної заяви було невиконання банком умов договору щодо повернення коштів банківського вкладу, і дані вимоги позивачем не змінювалися, що унеможливлює прийняття судом рішення про стягнення грошових коштів в порядку, визначеному Законом, що призведе до виходу судом не лише за межі предмета спору (стягнення коштів банківського вкладу згідно умов договору), а й підстав позову.

Колегія суддів приходить до висновку,що обраний позивачем спосіб захисту не ґрунтується на матеріалах справи і не відповідає вимогам матеріального права, оскільки після введення процедури виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом, стосовно неплатоспроможного банку діючим законодавством передбачено спеціальний порядок захисту прав вкладників та яким не передбачено стягнення коштів з рахунків банку.

У звязку із зазначеним вище на думку колегії суддів,суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку,що позовні вимоги в частині стягнення вкладних коштів позивача з установи банку задоволенню не підлягають.

Крім того,відмова судом в задоволенні позовних вимог не є перешкодою позивачу для звернення до суду з позовом про захист порушеного права в порядку, визначеному Законом, за наявності спору про право, оскільки згідно ч. 4 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»,10.03.2015 року позивач направила письмову вимогу до банківської установи про повернення коштів з рахунку за наявності будь-яких спорів щодо акцептування вимог кредиторів такі спори підлягають вирішенню в судовому порядку. Право оскарження рішень, зокрема працівників Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, передбачено також ст. 54 Закону.

Таким чином,на думку колегії суддів,суд першої інстанції з достатньою повнотою зясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, до уваги не приймаються як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і такі, що висновки суду не спростовують, а тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 02 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді: