Ухвала суду № 54290561, 08.12.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/11917/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1899/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Околота Г. М.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 22 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 22 липня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» були задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №SUC4GA0000000002 від 13 лютого 2008 року у розмірі 173 909,35 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22 липня 2015 року становить 3 829 737 грн. 97 коп., а також 3654 грн. в рахунок повернення судового збору.( а.с. 114-115)

Не погодившись з рішенням суду відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позов безпідставно вказав про отримання нею кредиту у сумі 67350 доларів США, тоді як нею було отримано 60000 доларів США кредиту, у звязку з чим не зрозуміло з якої суми здійснено розрахунок заборгованості. Вказує, що банком не надано достатніх доказів на підтвердження видачі їй кредиту та обґрунтування наявності заборгованості, а також не було надано розрахунку штрафу та пени. Апелянт вважає безпідставним нарахуванням пені у доларах США та врахувавши її вік, економічну ситуацію в країні просить зменшити розмір пені з 113 895,50 доларів США, що значно перевищує розмір заборгованості, до 30 000 грн. Судом не досліджені обставити направлення їй банком повідомлення про дострокове повернення кредиту, який укладений на строк до 13 лютого 2018 року. а також не перевірено, з якої суми здійснені розрахунки заборгованості перед банком.(а.с. 136-137)

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 у засідання суду апеляційної інстанції не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідачем ОСОБА_3 була надана суду заява про відкладання розгляду справи у звязку з її відрядженням, однак колегія суддів вважає, що дана заява задоволенню не підлягає, оскільки 08.10.2015 року за клопотанням відповідача вже відкладався розгляд справи у звязку з її відрядженням ( а.с. 150) , а 22.10.2015 року та 17.11.2015 року у звязку з її неявкою, а тому виходячи з вимог ч.3 ст. 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, ст. 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги , колегія суддів визнає причини неявки відповідача не поважними і відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України вважає, що така неявка відповідача та її представника, які належним чином повідомлені про розгляд справи, не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом , 13 лютого 2008 року між сторонами був укладений кредитний договір №SUC4GA0000000002, за умовами п. 8.1. якого, відповідачу ОСОБА_3 було надано кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 13.02.2008 року по 13.02.2018 року включно, у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 67350 доларів США на наступні цілі:- 60 000 доларів США на споживчі цілі, 7350 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку передбачених п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмір 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.8.2 даного договору. Період сплати з «10» по «15» число кожного місяця.

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється щомісяця в період сплати у сумі 883,64 доларів США згідно Графіку погашення кредиту (Додаток 2 до Кредитного договору) для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту відсоткам, винагороди, комісії (а.с.11-16, 18-19, 208-216).

За умовами кредитного договору , відповідно до підп.8.1.2, у разі порушення термінів сплати передбачених п.8.1.1 (в тому числі сплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені ( в повному обсязі) в останній день місяця в якому відбулося порушення термінів сплати на 120 календарних днів.

Також відповідно до умов договору , а саме п.п.5.1, 8.4 , 5.3, сторони визначили, що у випадку невчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення, але не менше 1 гривні. При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищезазначеної пені банком не нараховуються. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. При порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн.+5% від суми позову. Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобовязань, передбаченої п.п.5.1, 5.2, 5.3 здійснюється протягом 3 років з дня коли відповідне зобовязання повинне бути виконане позичальником.

Відповідно до умов договору , а саме 5.5., термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків, за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Також, п.8.3 кредитного Договору визначено, що забезпеченням виконання позичальником зобовязання за даним Договором виступає іпотека будинку загальною площею 62.00 кв.м, що знаходиться за адресою: Сумська область, м.Суми, вул.Кошія Михайла,буд.39.

Банк свої зобов'язання по наданню позичальнику кредитних коштів виконав в повному обсязі, що підтверджується заявою на видачу готівки, ордером розпорядженням від 13.02.2008 року (а.с. 219-220)

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 неналежним чином виконувала покладені на неї кредитним договором зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 27 жовтня 2014 року складає 227 804,85 доларів США, з яких: 59539 доларів США заборгованість за кредитом; 42 250,59 доларів США заборгованість за відсотками, 1253,08 доларів США заборгованість по комісії, 113 895,50 доларів США пеня, 19,31 доларів США штраф (фіксована частина), 10 846,93 доларів США штраф (відсоток від суми заборгованості).

Порушення позичальником зобовязань за кредитним договором підтверджується розрахунком заборгованості станом на 27.10.2014 року, виписками по рахунку, які знаходяться в матеріалах справи, а також були надані апеляційному суду для перевірки розрахунків і які відповідачем та його представником не спростовані. (а.с.4-9, 206-207)

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» і стягуючи з відповідача заборгованість, суд першої інстанції виходив із доведеності факту невиконання відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань за укладеним кредитним договором і набуття у зв'язку з цим позивачем права достроково стягнути заборгованість за кредитом, нарахованих процентів, пені та штрафу відповідно до умов кредитного договору. При вирішенні справи суд першої інстанції застосував до правовідносин сторін норми ст.ст.526, 527, 549, 612,1050 ЦК України, а також вимоги ч.3 ст. 551 ЦК України, зменшивши розмір пені .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заявлених позивачем позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно положень ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, відповідно до положень ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За таких обставин, а також відсутності доказів належного виконання відповідачем ОСОБА_3 своїх зобовязань за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом, відсотками за користування кредитом, пені та штрафу. При вирішенні справи суд правильно застосував до правовідносин сторін норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3 про те, що судом першої інстанції при ухвалені рішення не було зясовано розмір грошових коштів отриманих нею за кредитним договором, а також не зясована сума, з якої були здійснені розрахунки заборгованості перед банком та не конкретизований розрахунок суми заборгованості , є безпідставними і колегія суддів їх відхиляє, оскільки судом було встановлено, що згідно п. 8.1. кредитного договору банк надав відповідачу кредит у розмірі 67 350 доларів США на наступні цілі, а саме- 60 000 доларів США на споживчі цілі, а 7350 доларів США були надані відповідачу на сплату страхових платежів у випадку та в порядку передбаченому п.п. 2.1.3, 2.2.7. договору.

Відповідач ОСОБА_3 відповідно до умов договору, отримала готівкою грошові кошти у розмірі 60000 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки та ордеру-розпорядження від 13.02.2008 року, які були надані апеляційному суду представником позивача ( а.с. 213, 219-220).

Що стосується наданих Банком згідно договору кредитних коштів на сплату страхових платежів відповідно до договорів страхування укладених , відповідно до п. 2.2.7 договору ( а саме страхування заставного майна, особистого страхування позичальника), то відповідно до п. 2.1.3 договору, ОСОБА_3 доручила банку, щорічно, у разі не предявлення документів, що підтверджують сплату нею чергових страхових платежів, передбачених договорами страхування, перераховувати необхідну суму грошових коштів згідно з укладеними договорами страхування, з отриманої нею у кредит суми на сплату страхових платежів. Оскільки відповідачем ОСОБА_3 не було надано банку документів, які б підтверджували сплату нею особисто страхових платежів за укладеними договорами страхування, то банк , відповідно до умов п. 2.1.3 договору, щорічно перераховував із наданих ним кредитних коштів у розмірі 7350 доларів США, необхідні суми страхових платежів за укладеними договорами страхування.

Таким чином, саме з суми отриманих ОСОБА_3 кредитних коштів у розмірі 60 000 доларів США, а не з суми наданих, відповідно до кредитного договору коштів у розмірі 67350 долари США, позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» був зроблений розрахунок заборгованості по кредиту, який був наданий позивачем суду і перевірений ним. Відповідачем ОСОБА_3 були порушені умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, оскільки нею не своєчасно проводились платежі по кредитному договору в частині погашення основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підлягає стягненню з відповідача заборгованість за кредитним договором, а саме заборгованість за тілом кредиту у розмірі 59539 доларів США; заборгованість за відсотками у розмірі 42 250,59 доларів США, заборгованість по комісії 1253,08 доларів США.

При визначені суми заборгованості суд першої інстанції обґрунтовано брав до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, який долучений до матеріалів справи, з урахуванням встановлено п. 5.5 терміну строку позовної давності тривалістю 5 років, оскільки відповідач ОСОБА_3 розмір цей заборгованості не спростувала.

Не надала вона і будь- яких доказів які б свідчили про те, що заборгованість по тілу кредиту або по сплаті процентів за користування кредитом складають меншу суму , ніж зазначив у своєму розрахунку позивач.

Розмір суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також штрафу за порушення строків виконання зобов'язання, розраховані позивачем у відповідності до умов кредитного договору, а саме п.п. 5.1, 5.2., 5.3., 5.4, 8.4 ( а.с. 4-9, 211)

Тому доводи апеляційної скарги відповідача, що наданий банком розрахунок заборгованості по кредиту є неконкретизованим та необґрунтованим, не заслуговують на увагу, оскільки належних та допустимих доказів підтвердження вказаних доводів відповідач та його представник суду не надали, а також не спростували, в чому саме є неправильність розрахунку наданого позивачем, а також не довели та не надали свого розрахунку заборгованості.

Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно нарахував відповідачу штрафи , не заслуговують на увагу, оскільки ці доводи спростовуються умовами укладеного кредитного договору, відповідно до п. 5.3 якого, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбаченому кредитним договором на строк більше 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн плюс 5% від суми позову.

Факт порушення грошових зобов'язань відповідачкою ОСОБА_5 більш ніж 30 днів підтверджується розрахунком заборгованості, штраф, який просив стягнути позивач розрахований саме у такий спосіб , а тому суд обґрунтовано взяв до уваги при ухвалені рішення розрахунок, який був наданий позивачем і цей розрахунок не спростований відповідачем та її представником в ході розгляду справи.

Посилання апелянта на те, що вона у більшому розміру сплатила суму заборгованості за тілом кредиту ніж передбачено в розрахунку банку, є безпідставними, оскільки доказів переплати суми заборгованості за кредитом у розмірі передбаченому графіком погашення кредиту відповідачем та її представником суду надано не було, а ці доводи сплати ґрунтуються на припущеннях, оскільки як вбачається з наданої представником позивача виписки по рахунку, розрахунку заборгованості, графіку погашення ( а.с. 4-9, 206, 207, 215-216) , які були перевірені апеляційним судом, відповідачем за період з 15.03.2008 року по 12.02.2015 року усього було сплачено грошових коштів у погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 10 835,89 доларів США., незважаючи на те, що згідно графіка погашення кредиту, відповідач щомісячно повинна вносити платіж у сумі 883,64 долари США і на момент подачі позову відповідач вже мала прострочену заборгованість тільки за тілом кредиту у розмірі 28 612, 82 долари США , а також заборгованість за простроченими відсоткам у розмірі 42028,30 доларів США. , оскільки з 01.01.2010 року по 26.09.2014 року відповідач взагалі не платила грошові кошти згідно графіка погашення заборгованості, а з вересня 2014 року по 12.02.2015 року сплатила лише 1076,41 долари США в рахунок погашення заборгованості. ( а.с. 207)

При вирішенні питання щодо стягнення розміру пені та зменшуючи розмір пені до рівня заборгованості за кредитом , суд першої інстанції до спірних правовідносин вірно застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, та врахував матеріальний стан відповідача, а також ті обставини, що розмір нарахованої пені ( 113895,50 доларів США) значно перевищує розмірі заборгованості за кредитом ( 59539,44 долара США), а тому доводи апеляційної скарги, стосовно не врахування судом вимог ч.3 ст. 551 ЦК України є необґрунтованими.

Крім того, також безпідставними є доводи апеляційної скарги про зменшення розміру пені до 30 000 гривен, оскільки суд першої інстанції, крім врахування вимог ч.3 ст. 551 ЦК України також виходив з принципу виваженості, розумності та справедливості, зменшивши розмір пені з 113895,5 доларів США до 60 000 доларів США. Доказів про наявність інших обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання щодо зменшення розміру неустойки, відповідачем ОСОБА_3 суду не надано.

Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно тих обставин, що судом не встановлено , чому нарахування пені було здійснено відповідачем у доларах США, оскільки ці доводи також спростовуються умовами укладеного кредитного договору, відповідно до п. 5.1, 8.4 якого, вбачається, що у випадку, якщо кредит виданий в іноземній валюті , пеня сплачується позичальником в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. Отже відповідно до умов договору, пеня позивачем була нарахована в доларах США, однак сплачуватися повинна в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати, і ці обставини були враховані судом , оскільки загальний розмір заборгованості за кредитним договором , у тому числі у розмір пені , який був зменшений судом , визначений судом у резолютивній частині рішення у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день ухвалення рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не отримувала вимогу щодо дострокового повернення кредиту і таких доказів позивачем суду надано не було, а тому банк не може вимагати повернення всього кредиту, колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивачем апеляційному суду були надані необхідні докази щодо належного повідомлення відповідача про наявність заборгованості та необхідності її сплати, а саме копія позовної заяви від 11.04.2009 року , рішення Зарічного районного суду від 14.04.2010 року, які свідчать про те, що відповідач ще з 2009 року була обізнана про наявність заборгованості за кредитним договором і необхідністю її погашення , оскільки факт звернення банку до суду з позовною заявою і є вимогою до відповідача про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором , а тому позивач, у разі не погашення наявної заборгованості має право вимагати дострокового погашення усієї заборгованості за договором відповідно до п. 2.3. договору. (а.с. 221-229)

Доводи апеляційної скарги про те, що в резолютивній частині рішення зазначена сума заборгованості за кредитним договором станом на 27.10.2015 року і цей період не відповідає дійсності оскільки суд здійснив дострокове стягнення заборгованості за договором укладений терміном до 13.02.2018 року, до уваги колегією суддів не приймається, оскільки ці доводи спростовуються мотивувальною частиною рішення, де судом зазначені встановлені ним обставини та мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність заборгованості відповідача станом саме на 27.10.2014 року і ця заборгованість відповідає розрахунку заборгованості наведеного судом у рішенні.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи відповідача щодо невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права , не можуть бути прийняті до уваги, оскільки всі вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення відповідачем норм матеріального та процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не містять передбачених законом підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.

Висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються вони на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України, підстав для його скасування немає, тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 22 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -