Рішення № 54290249, 14.12.2015, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6016/15-ц

Провадження № 2/591/2243/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 року

Зарічний районний суд м. Суми у складі :

головуючого - судді Шелєхової Г.В.

секретаря Тищенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу ДВС Сумського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та зняття арешту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ставить питання про визнання за ним права власності на автомобіль марки ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_1, та зняття арешту з цього майна, накладеного за постановою державного виконавця Відділу ДВС СМУЮ від 04.03.2006 року. Свої вимоги мотивує тим, що 11 вересня 2011 року придбав спірний автомобіль у ОСОБА_2 07 листопада 2014 року транспортний засіб був затриманий та відправлений на штраф майданчик, на підставі постанови державного виконавця Відділу ДВС СМУЮ про арешт майна боржника ОСОБА_3, який є власником автомобілю.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі.

Державний виконавець заперечив проти позову, надав письмові пояснення, в яких заперечення обгрунтовує тим, що у нього на виконання перебуває виконавче провадження про стягнення боргів з власника автомобілю.

Третя особа у справі в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши пояснення з'явившихся сторін, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:

Судом встановлено, що 07 серпня 2014 року постановою державного виконавця в межах виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ДельтаБанк» заборгованості, накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборону його відчуження (а. с. 67-68).

На запит державного виконавця про наявність майна зареєстрованого за ОСОБА_3 (а. с. 66) Відділ ДАІ УМВС України в Сумській області надав витяг з автоматизованої інформаційно-пошукової системи «Автомобіль», згідно якого за боржнику на праві приватної власності належать два автомобілі, в тому числі ВАЗ 21063, 1990 року випуску, двигун № НОМЕР_2 (а. с. 66).

07 листопада 2014 року інспектором ВОСП-2 був здійснений огляд та затримання автомобіля ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 та яким керував ОСОБА_1, у зв'язку з накладенням арешту на автомобіль, що підтверджується актом огляду та тимчасовим затриманням транспортного засобу (а. с. 6).

Автомобіль було заблоковано на стаціонарному посту ДПС ДАІ с. Клементове, про що було повідомлено начальника ВДВС Сумського МУЮ, що підтверджується копією листа (а.с. 69-70).

10 листопада 2014 року державним виконавцем при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості на користь стягувачів був складений акт опису та арешту майна, а саме транспортного засобу ВАЗ 21063, 1990 року випуску, д.з. НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, шасі № НОМЕР_3 (а.с. 80).

Позивач посилається на те, що 11 вересня 2015 року придбав у ОСОБА_2 вказаний автомобіль марки ВАЗ 21063, при цьому в обґрунтування посилається на розписку, в якій зазначено, що ОСОБА_2 продав йому спірний автомобіль (а. с. 9).

В п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі» визначено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальний за це.

Статтями 316, 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюється законом.

Згідно ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 4 ЦК України цивільні правовідносини, серед іншого, регулюються законами України, актами Президента України та Постановами КМ України.

З п. 3 Рішення Конституційного суду України № 12-рп від 09.07.1998 року (справа щодо офіційного тлумачення терміну "законодавство") вбачається, що в поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, затверджено постановою КМ України № 1388 від 07.09.1998 року зі змінами, яка відповідно до вище вказаного є актом законодавства, що регулює цивільні правовідносини, зокрема і правовідносини реєстрації права власності на автомобіль і регламентує єдину на всій території України процедуру реєстрації транспортних засобів, яка є обов'язковою для власників та представників власників транспортних засобів (п.1-2 Порядку).

Відповідно до п. 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання).

Пункт 8 Порядку передбачає, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Розписка, видана ОСОБА_2 про продаж ОСОБА_1 автомобілю ВАЗ 21063, д. н. НОМЕР_1, не може вважатися належним правовстановлюючим документом на підставі якого виникає право власності, оскільки не є договором купівлі-продажу в розумінні ч.2 ст. 207, ст. 655 ЦК України, адже не містить підписів сторін договору, не вказує про передачу автомобіля у власність, не містить ціни договору, що є істотними умовами вказаного договору. До того ж відповідно до вищевказаного власником спірного автомобілю є ОСОБА_3

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладеноарешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За таких обставин та виходячи з того, що спірний автомобіль не був перереєстрований на іншого власника в органах ДАІ, суд вважає, що позовнівимоги позивача не ґрунтуються на праві власності на спірний автомобіль, відповідно його право власності не порушено, а отже він не може ставити перед судом вимоги про звільнення вказаного майна з-під арешту.

На виконанні у державного виконавця Відділу ДВС Сумського МУЮ перебуває зведене провадження № 45376019 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості. При накладенні арешту на майно боржника державний виконавець діяв на підставі тих обставин, що утворилась заборгованість, а тому порушувались права стягувача на отримання коштів у розмірі, визначеному рішенням суду.

На сьогоднішній день боржник ухиляється від сплати боргів, до відділу ДВС Сумського МУЮ не з'являється. Тому необхідність в забезпеченні виконання рішення та знятті арешту з майна не зникла.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 15, 30, 62, 75, 88, 203 ЦПК України, ст. 57, 60 ЗУ «Про виконавче провадження», В п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009р. Про судове рішення у цивільній справі, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в зв»язку з їх необгрунтованістю.

Сторони можуть оскаржити рішення суду до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду, а у разі відсутності особи у судовому засіданні - з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.В. Шелєхова