Рішення № 54288533, 10.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/2589/13 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/783/6425/15 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Богонюка М.Я., Ванівського О.М.

секретаря: Жукровської Х.І.

з участю: представника позивача - Ковальчук Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 червня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 червня 2015 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 іпн. НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/9723/81/56449 від 31.03.2008 року у розмірі: 40610,71 (сорок тисяч шістсот десять доларів США 71 цент) - заборгованість за кредитом; 7667,88 доларів США (сім тисяч шістсот шістдесят сім доларів США 88 центів) - заборгованість по сплаті відсотків; 14851,44 доларів США (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят один долар США 44 центи) - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, в гривневому еквіваленті по курсу Національного Банку України, станом на час виконання рішення суду.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3441 гривня.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, ухваленим з порушенням норм права, без дослідження усіх доказів у справі, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що судом першої інстанції не встановлено дійсної суми заборгованості відповідача перед позивачем, не встановлено, яку суму коштів передано їй за договором, оскільки документально позивач підтвердив передачу їй лише 23918 доларів США, не враховано погашеної суми коштів, не зазначено чи буде розірвано кредитний договір між відповідачем та позивачем, термін дії якого не вийшов. Не погоджується з висновком районного суду щодо стягнення із неї коштів в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на час виконання рішення суду, оскільки в Україні національною валютою являється гривня та усі платежі в межах України повинні здійснюватись виключно в національній валюті, тому суд повинен був зазначити суму боргу в національній валюті в еквіваленті до іноземної на момент винесення рішення суду, а не на момент виконання рішення.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовити.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які беруть участь у справі, котрі належним чином відповідно до вимог ст.ст.74-76 ЦПК України повідомлені про час та місце розгляду справи, але не з'явилися в судове засідання.

Крім того, дана цивільна справа перебуває на розгляді в судах з 24.07.2013 року, ОСОБА_3 повторно не з'явилася в судове засідання, 26.11.2015 року за клопотанням її представника ОСОБА_5 розгляд справи уже відкладався, свої інтереси вона довірила представляти двом представникам, а тому відповідно до ч.1 ст.305 ЦПК України причини їх неявки колегія суддів не визнає поважними та вважає, що клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи свідчить про зловживання нею своїми процесуальними правами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З матеріалів справи вбачається та районним судом встановлено, що 31.03.2008 року укладено кредитний договір №014/9723/81/56449 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 (прізвище замінено на «ОСОБА_3» внаслідок укладення шлюбу з ОСОБА_7, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 17.02.2009 року), згідно якого відповідачу передано кошти в сумі 54500 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % річних, з кінцевим терміном повернення до 31.03.2028 року. Кредитні кошти надаються траншами, останній з яких відбувається у липні 2008 року.

Надання кредитних коштів проводилося згідно умов кредитного договору у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок позичальника № 22330185(п.3.1договору).

27.04.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №014/9723/81/56449 від 31.03.2008 року, відповідно до якої графік погашення кредиту та сплати інших платежів викладений у новій редакції в додатках №1, 2 до цієї додаткової угоди, які є невід'ємною частиною додаткової угоди.

Згідно п.10.1 кредитного договору №014/9723/81/56449 за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ч.3 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться звичайно.

В ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, та самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно поданого позивачем розрахунку станом на 19.04.2013 року загальна сума заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №014/9723/81/56449 від 31.03.2008 року становить 63130,03 доларів США, з яких: 40610,71 доларів США - заборгованість за кредитом; 7667,88 доларів США - заборгованість по сплаті відсотків; 14851,44 доларів США - пеня за несвоєчасну сплату кредиту.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не встановлено дійсної суми заборгованості відповідача перед позивачем, не встановлено, яку суму коштів передано їй за договором, так як надання кредитних коштів згідно умов кредитного договору проводилося у безготівковій формі, відповідач отримувала їх, що стверджується, зокрема, копією її особового рахунку НОМЕР_3.

Крім того, якби уся сума кредиту у розмірі 54500 доларів США не була отримана відповідачем у 2008 році, то вона б 27.04.2009 року не уклала додаткову угоду №1 до кредитного договору №014/9723/81/56449 від 31.03.2008 року, в якій підтвердила, що станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість за кредитним договором становить 54500 доларів США.

Більше того, ОСОБА_3 сплачувала отриманий кредит, не оспорювала дійсності ні кредитного договору №014/9723/81/56449 від 31.03.2008 року, ні додаткової угоди №1 до нього від 27.04.2009 року.

Неспроможними, на думку судової колегії, є доводи апеляційної скарги у тій частині, що судом не враховано погашеної суми коштів, так як відповідачкою належними та допустимими доказами не доведено, що нею по кредитному договору сплачено іншу суму, ніж відображена у розрахунку заборгованості, який наданий позивачем.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про достатність правових підстав для задоволення позову.

не зазначено чи буде розірвано кредитний договір між відповідачем та позивачем, термін дії якого не вийшов.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що є неправильним висновок районного суду щодо стягнення із неї коштів в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на час виконання рішення суду, оскільки у цій частині суд порушив вимоги ст.11 ЦПК України та вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість у доларах США, зазначаючи відповідний гривневий еквівалент боргу за офіційним курсом гривні до долара США на день здійснення розрахунку, який становить 7, 9930 за 1 долар США.

Відтак, з резолютивної частини рішення слід виключити слова: «в гривневому еквіваленті по курсу Національного Банку України, станом на час виконання рішення суду».

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її повного задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 червня 2015 рокузмінити.

Виключити з абзацу другого резолютивної частини рішення слова «в гривневому еквіваленті по курсу Національного Банку України, станом на час виконання рішення суду».

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: