Ухвала суду № 54286951, 11.12.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/2747/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Боднар О.В., Джуги С.Д.

при секретарі: Маринець Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2013 року за позовом ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ПАТ «Ідея Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_2, яким просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 35 734,06 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивували тим, що згідно укладеного договору № Ю98.929.70152 від 10.12.2010 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2, відповідач отримав кредит в розмірі 9 360,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 28,20% річних з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим графіком щомісячних платежів. Відповідач систематично порушував умови договору, у звязку з чим станом на 19.03.2013 року заборгованість останнього перед банком склала 35 834,06 грн., з яких: прострочений борг 8 060,01 грн. прострочені відсотки 2 624,80 грн., пеня за несвоєчасне погашення платежів 25 139,39 грн. та віндикаційні витрати 10,00 грн.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ідея Банк» суму заборгованості 21 369,62 грн. та суму 358,34 грн. на відшкодування судових витрат (а.с.36-38).

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення, яким у позові ПАТ «Ідея Банк» відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт також зазначив, що станом на березень 2013 року в нього не може бути заборгованості перед банком по кредиту, так як він повернув кошти в розмірі 12 050,00 грн. ще у 2012 році, що підтверджується копіями банківських квитанцій наданих в судді апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 29.01.2015 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2013 року, змінено зменшено суму заборгованості яка підлягає до сплати з врахуванням сум по квитанціям які надані ОСОБА_2 в апеляційному суду.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2015 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 29.01.2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд. В ухвалі суд касаційної інстанції зазначив, що вирішуючи спір, апеляційний суд вважав, що згідно наданих відповідачем квитанцій ним за період з 28 січня 2011 року по 23 квітня 2012 року на погашення кредитної заборгованості було сплачено 12 050 грн. При цьому апеляційний суд послався на розрахунок заборгованості, наданий позивачем, з якого вбачається, що ряд платежів, виконаних відповідачем на виконання умов договору, не було враховано при обчисленні суми заборгованості. Зокрема, апеляційний суд виходив з того, що з квитанцій, наданих відповідачем, вбачається, що 31 березня 2011 року він сплатив 2 400 грн., 6 червня 2011 року - 5 250 грн., 28 жовтня 2011 року - 3 200 грн. При цьому апеляційний суд не дав оцінки тому, що згідно виписки по рахунку в погашення заборгованості за кредитним договором, наданого банком, ОСОБА_2, 31 березня 2011 року сплатив 400 грн., 18 лютого 2011 року сплатив 500 грн., 28 січня 2011 року - 400 грн., 6 серпня 2011 року - 250 грн., 28 жовтня 2011 року - 200 грн., 23 квітня 2012 року - 300 грн. Отже, існують розбіжності між розрахунком, наданим банком та доказами, наданими відповідачем на підтвердження сплати заборгованості.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 грудня 2010 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір за умовами якого позичальник ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 9 360,00 грн. зі сплатою 20,00% відсотків річних від залишкової суми кредиту (на протязі перших трьох місяців дії договору 0,001% річних), за обслуговування кредиту 2,35% щомісячно від початкової суми кредиту (0,00% на протязі перших трьох місяців дії договору) з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим графіком щомісячних платежів до 10.12.2011 року.

Оскільки позичальник не виконував взяті на себе зобовязання за кредитним договором за розрахунком банку утворилась заборгованість у розмірі 35 834 грн. 06 коп.

Відповідач ОСОБА_2 в суд першої інстанції не зявився та подав до суду письмову заяву згідно якої просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги визнав в повному обсязі, однак просив застосувати до вимог про стягнення пені ст. 258 ЦК України, оскільки знаходиться у важкому матеріальному становищі та розмір пені перевищує розмір суми основного боргу.

Задовольняючи частково позовні вимоги банку суд першої інстанції констатував, що заборгованість позичальника ОСОБА_2 перед банком станом на 19.03.2013 року становить 10 684.81 грн. в тому числі 8060,01 грн. це про строчена заборгованість по кредиту та 2 624.80 грн. відсотки, вказана заборгованість підтверджена належними доказами відповідачем в цій частині визнана, що за змістом ч.1 ст. 61 ЦПК України визнанні обставини сторонами не підлягають доказуванню. Разом з тим суд першої інстанції на підставі наявних матеріалів справи та відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України зменшив розмір неустойки до 10684 грн. 81 коп.

В подальшому відповідач ОСОБА_2 подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції при розгляді справи в апеляційній інстанції у січні 2015 року надає нові докази, зокрема ксерокопію платіжних документів і фактично став оспорювати розмір заборгованості вказавши, що по його квитанціям за період з 28 січня 2011 року по 23 квітня 2012 року на погашення заборгованості ним було сплачено 12 050 грн. Зокрема згідно квитанцій наданих відповідачем, вбачається, що 31 березня 2011 року він сплатив 2 400 грн. (згідно платіжного документа наданого банком сума оплати становить 400 грн.); 6 червня 2011 року - 5 250 грн. (згідно платіжного документа наданого банком сума оплати становить 250 грн.); 28 жовтня 2011 року 3 200 грн. (згідно платіжного документа наданого банком сума оплати становить 300 грн.)

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові докази, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції лише у випадку прямо передбаченому ч. 2 ст. 303 ЦПК України. Той факт, що сторона в суді першої інстанції за власною ініціативою не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала письмову заяву про визнання позову по суті в тому числі і щодо суми боргу нарахованих банком не є підставою відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України для дослідження апеляційним судом нових доказів, щодо обставин які були визнанні стороною в суді першої інстанції, та які в силу частини 1 ст. 61 ЦПК України не підлягали доказуванню.

В силу вищенаведеного та відповідно до вимог ч.2 ст. 131 ЦПК України, оскільки вищевказані докази надані ОСОБА_2 з порушенням вимог встановлених як ч. 1 ст. 131 так і ч.2 ст. 303 ЦПК України, такі, колегію суддів апеляційного суду не приймаються до уваги, позаяк відповідачем ОСОБА_2 не доведено несвоєчасність подання вказаних доказів з поважних причин.

З врахуванням вищенаведеного та керуючись статтями 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2013 року яким позов ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено частково, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: Судді: