Рішення № 54278130, 11.12.2015, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4680/15

Справа №754/10771/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2015 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Панченко О.М.

за участю секретаря - Буцко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Київський комерційний банк» про стягнення відсотків, нарахованих після закінчення договору, 3% річних за несвоєчасну виплату депозиту та інфляційне збільшення суми заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача ПАТ «Міський комерційний банк» про захист прав споживача, стягнення процентів, нарахованих після закінчення договору, 3% річних за несвоєчасну виплату депозиту та інфляційне збільшення суми заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що заочним рішенням суду Солом»янського району м. Києва від 16.09.2014 року було частково задоволено його позовні вимоги до ПАТ «Міський комерційний банк» про стягнення коштів, стягнуто з відповідача на його користь суму депозиту в розмірі 145 000 грн., відсотки, нараховані за депозитом у сумі 5388 грн. 90 коп., відсотки, нараховані після спливу договору в розмірі 6757 грн. 40 коп. та 3% річних за несвоєчасну виплату депозиту в розмірі 965 грн. 34 коп. Враховуючи те, що відповідач в повному обсязі з ним не розрахувався, має заборгованість по відсоткам, нарахованим після закінчення договору до моменту введення в ПАТ «Міський комерційний банк» тимчасової адміністрації, він був вимушений звернутися до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача на його користь відсотки нараховані після закінчення договору до моменту введення тимчасової адміністрації в Банку в розмірі 12263 грн. 42 коп.; 3% річних за несвоєчасну виплату депозиту після закінчення договору до моменту введення тимчасової адміністрації в Банку в розмірі 1751 грн. 92 коп.; інфляційне збільшення суми заборгованості після закінчення договору до моменту введення тимчасової адміністрації в Банку в розмірі 13079 грн. 48 коп.

В судових засіданнях позивач неодноразово уточнював вимоги позову, в останньому судовому засіданні подав письмову заяву в якій уточнив позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на його користь відсотки, що нараховані після ухвалення судом рішення та після закінчення депозитного договору, 3% річних за несвоєчасну виплату депозиту та інфляційне збільшення суми заборгованості, а саме: відсотки за період з 17.09.2014 року по 21.11.2014 року (66 днів) 145000х0,21=30450 грн. : 365 = 83 грн. 42 коп. х 66 = 5506 грн. 03 коп.; 3% річних за несвоєчасну виплату депозиту 145000х0,03 = 4350: 365=11 грн. 92 коп. х 66 = 786 грн. 58 коп.; інфляційне збільшення суми заборгованості - 147 днів, індекс інфляції за даний період - 1,087; 145 000 грн. + 5388 грн. 90 коп. = 150388 грн. 90 коп. х 108,7%:100% = 163472 грн. 73 коп. - 150388.90 грн. = 13083 грн. 83 коп., загальна сума заборгованості складає: 5506 грн. 03 коп. + 786 грн. 58 коп. + 13083 грн. 83 коп. = 19376 грн. 50 коп. - 53 грн. 23 грн. = 19327 грн. 27 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні, в останнє судове засідання не з»явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 16.09.2014 року заочним рішенням Солом»янського районного суду м. Києва було задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Міський комерційний банк» про стягнення коштів, стягнуто з відповідача на його користь суму депозиту за договором строкового банківського вкладу від 27.03.2013 року в розмірі 145 000 грн., відсотки, нараховані за депозитом у сумі 5388 грн. 90 коп., відсотки, нараховані після спливу договору в розмірі 6757 грн. 40 коп. та 3% річних за несвоєчасну виплату депозиту в розмірі 965 грн. 34 коп. (а.с. 35-36).

Як вбачається з копії виписки по особовому рахунку з 27.06.2014 року по 27.10.2015 року, що був наданий представником відповідача в судовому засіданні, позивачу було нараховано до виплати суму депозиту та відсотки в сумі 150 388,90 грн. (145 000 грн. + 5388.90 грн.). Згідно копії квитанції від 20.02.2015 року позивачу було виплачено 150 442.13 грн. в рахунок суми по депозиту та відсотки за договором (а.с. 6).

В судовому засіданні також було встановлено, що після ухвалення судом рішення про стягнення з відповідача на користь позивача коштів, відповідачем рішення суду в частині виплати відсотків, нарахованих після спливу договору в розмірі 6757 грн. 40 коп. та 3% річних за несвоєчасну виплату депозиту в розмірі 965 грн. 34 коп. не виконано.

За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов»язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1,4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов»язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, проценти за користування вкладом нараховуються за весь період користування коштами. Оскільки отриманий відповідачем вклад у визначений договором строк не повернутий, позивач має право на отримання процентів за користування вкладом після спливу строку договору, тобто після 28.06.2014 року.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь відсотки, що нараховані після ухвалення судом рішення, - 16.09.2014 року та після закінчення депозитного договору, 3% річних за несвоєчасну виплату депозиту та інфляційне збільшення суми заборгованості, а саме: відсотки за період з 17.09.2014 року по 21.11.2014 року (66 днів) 145000х0,21=30450 грн. : 365 = 83 грн. 42 коп. х 66 = 5506 грн. 03 коп.; 3% річних за несвоєчасну виплату депозиту 145000х0,03 = 4350: 365=11 грн. 92 коп. х 66 = 786 грн. 58 коп.; інфляційне збільшення суми заборгованості - 147 днів, індекс інфляції за даний період - 1,087; 145 000 грн. + 5388 грн. 90 коп. = 150388 грн. 90 коп. х 108,7%:100% = 163472 грн. 73 коп. - 150388.90 грн. = 13083 грн. 83 коп.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає: 5506 грн. 03 коп. + 786 грн. 58 коп. + 13083 грн. 83 коп. = 19 376 грн. 50 коп.

19 376 грн. 50 коп. - 53 грн. 23 грн. (сума яка увійшла у квитанцію від 20.02.2015 року та була отримана позивачем) = 19 327 грн. 27 коп. Вказаний розрахунок заборгованості суд вважає розрахований позивачем правильно і бере його до уваги.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини)».

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Так, у ст.1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.

Зважаючи на все вище викладене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позову є обґрунтованими та доведеними позивачем в судовому засіданні, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки суд задовольняє вимоги позивача, який звільнений від сплати судового збору на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів», то стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 629, 631, 633, 1058, 1060, 1061 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» ЄДРПОУ 34353904 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 відсотки нараховані після спливу договору до моменту введення тимчасової адміністрації у ПАТ «Міський комерційний банк» за період з 17.09.2014 року по 21.11.2014 року в розмірі 5506 грн. 03 коп.; 3% річних за несвоєчасну виплату депозиту в розмірі 786 грн. 58 коп.; інфляційне збільшення суми заборгованості в розмірі 13083 грн. 83 коп., за вирахуванням отриманої позивачем за квитанцією від 20.02.2015 року суми у розмірі 53 грн. 23 коп., а всього стягнути 19 327 грн. 27 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» на користь держави судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.

Головуючий: