Рішення № 54274474, 14.12.2015, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/1870/15-ц

Провадження №2/0274/1062/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2015 р. Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого -судді Хавронюк О. Л. з участю секретаря - Лободи В.Л., представника позивача та третьої особи -ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, її представника -ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бердичеві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

В С Т А Н О В И В:

Позивачем ОСОБА_4 згідно позову та уточнень до нього заявлено вимогу до відповідачки про визнання її втратившою право користування 66/100 частин будинку № 9 по вул.Раскової в м.Бердичеві(далі по тексту -будинку) з тих підстав, що відповідачка зареєстрована в належному йому на праві власності будинку, але не проживає там без поважних причин більше року , що спричиняє йому перешкоди як власнику в належному користуванні будинком.Третя особа ОСОБА_5 в позові до ОСОБА_2 заявляє вимогу про визнання її втратившою право користування 44/100 частин будинку з тих підстав, що відповідачка зареєстрована в належному йому на праві власності будинку, але не проживає там без поважних причин більше року , що спричиняє йому перешкоди як власнику в належному користуванні будинком

В судовому засіданні представник позивача та третьої особи з самостійними вимогами заявлені його довірителями вимоги підтримав . Ствердив , що згідно акту від 21.08.2015 року встановлено факт непроживання відповідачки в будинку з 2011 року,що згідно з ст.405 ЦК України є підставою для визнання її такою, що втратила право користування житловим будинком. З пояснень самої відповідачки вбачається, що ключі від будинку вона залишила з власної ініціативи своєму сину , в міліцію не зверталась .За даними БТІ їй на праві власності з 2009 року належить інший будинок .Представник просить критично оцінити покази свідка ОСОБА_6, так як його покази суперечать поясненям відповідачки, третьої особи .Вказав, що будинок не розділений в натурі, а тому його власникам - позивачу та третій особі чиняться перешкоди в його користуванні, також відповідачка не оплачує комунальні послуги , а позивач не може оформити субсидію .Реєстрація відповідачки в будинку не надає їй право на майно.

Третя особа з самостійними вимогами -ОСОБА_5, допитаний в якості свідка , пояснив наступне. З відповідачкою по справі вони розлучились в 2008 році .Вона сама пішла з будинку, а діти залишились проживати з ним, він її не виганяв.Після розлучення вона приблизно на протязі ще 2 років приходила в будинок, у неї були свої ключі .Він та його батько неодноразово просили відповідачку виписатись з будинку, вона прописана в ньому, комунальні послуги не платить з того моменту,як пішла,будинок не розділений в натурі. У відповідачки є власний будинок по вул.Чапаєва, йому також відомо,що вона проживає у своєї матері.Не заперечив того ,що між ним та відповідачкою склались неприязні відносини,вони не знайшли спільної мови.

Відповідачка заявлені до неї позови не визнала.Ствердила, що з моменту одруження з ОСОБА_5 в 1988 році вони почали спільно добудовувати будинок, їм було подаровано тільку одну кімнату в ньому.Вона є таким же власником будинку як і ОСОБА_5,вона сплачувала комунальні послуги та податки .Після розірвання шлюбу вона проживала в будинку в той час, коли був відсутній її колишній чоловік.За його присутності проживання було неможливим -він застосовував до неї насильство, рвав речі, звинувачував у пропажі цінних речей, створював такі умови,що проживати в будинку було неможливо, всі ці сварки могли закінчитись трагічно.Вона вимушено не проживала в будинку, ключі у неї були, вона віддала їх дітям.Зі слів брата колишного чоловіка та невістки знає, що ОСОБА_5 нещодавно замінив замки. Вона не виписувалась через те,що боялась опинитись на вулиці. До моменту ,коли вони почали ділити майно, до неї ніяких претензій ніхто не завляв.Спори між ними щодо майна почались через три роки після розірвання шлюбу, її вигнали на вулицю з будинку восени 2012 року. Вважає, що позивач звернувся до суду під тиском сина .До органів міліції вона не зверталась тому, що очікувала рішення суду в іншій справі. В 2009 році вона дійсно в кредит придбала житло для дитини, кошти ще не виплатила .

Представник відповідачки зазначив наступне. Доводи позову про те, що реєстрація відповідачки в будинку перешкоджає його власникам отримати субсидію є необгрунтованими,оскільки згідно з чинним законодавством субсидія розраховується виходячи з кількості осіб які зареєстровані або фактично проживають в житловому приміщенні.Сама по собі реєстрація позивачки в будинку не є перешкодою у здійсненні права користування та розпорядження майном. Відповідачка не проживає в будинку з поважних причин - через неправомірні дії ОСОБА_5, про що розповіла відповідачка, її покази підтвердив свідок ОСОБА_6Сторони підтвердили ,що після розірвання шлюбу між ними виникли неприязні стосунки .Позивач не надав доказів того, що відповідачка добровільно залишила житло .Акт від 21.08.2015 року не може бути доказом, оскільки в ньому є посилання на свідків, які судом не допитувались. Відповідачка має право на 22/100 частину будинку ,оскільки в період шлюбу внаслідок спільних трудових та грошових затрат будинок істотно збільшився у своїй вартості , є спільним майном. Відповідачка, як власник майна, не може втратити право користування ним .Відповідачка заявила позов про визнання за нею права власності на 1/2 частин від 44/100 частин будинку , в провадженні суду перебуває цивільна справа про розділ майна подружжя.

Свідок ОСОБА_6 суду ствердив,що є сусідом сторін.Йому відомо, що ОСОБА_2,ОСОБА_5 добудовували будинок- кухню,веранду, гараж, на будівництві він більше бачив батька відповідачки . Приблизно 2 роки назад йому стало відомо, що відповідачку в будинок не пустили, видворили її, а згодом і дітей. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 звернувся в суд, почав ділити майно, йому, як свідку по іншій справі, погрожує, висуває претензії, що він шукає на нього бандитів. Знає зі слів відповідачки, що ОСОБА_5 її залякує, не дає жити.В 2012-2013 року він був очевидцем того,як в будинку горів гараж,потім -машина , а також того, що відповідачка доглядала за позивачем в лікарні .Сам ОСОБА_5 в будинку не живе, приїздить рідко і на нетривалий час . Відповідно до ст.10,60 ЦПК України на сторони покладається обов"язок довести чи спростувати обставини, викладені в позові, надати суду докази та довести перед судом їх переконливість.

Судом на підставі наданих сторонами доказів встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини .

Судом встановлено, що в будинку № 9 по вул.Раскової в м.Бердичеві зареєстровані позивач ОСОБА_4П як власник - з 29.03.1979 року , відповідачка ОСОБА_2 як невістка власника - з 4.11.1998 року , третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_5Г.(далі по тексту третя особа-Дробиш І.Г.) як син власника -з 6.02.1997 року , ОСОБА_7-дружина власника, ОСОБА_8,ОСОБА_9-онуки власника (а.с.8).

Факт права власності позивача ОСОБА_4на 56/100 частин будинку та права власності третьої особи ОСОБА_5 на 44/100 частин будинку стверджено договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва будинку ,реєстраційним посвідченням, договором дарування від 27.10.1998 року (а.с.26-27,104-111).Доводи представника відповідачки про належність їй права на 22/100 частину будинку жодним належним і допустими доказом не стверджено. Суд зазначає, що в разі набуття у встановленому чинним законодавством порядку права власності на частину будинку, відповідачка не буде позбавлена права звертатись до суду за захистом порушених, оспорених чи не визнаних прав.

Судом на підставі пояснень третьої особи ОСОБА_5 ,відповідачки, свідка ОСОБА_6, повідомлення з Бердичівського МВ (а.с.69-74) встановлено, що між колишнім подружжям ОСОБА_5,ОСОБА_2 після розірвання шлюбу, звернення до суду про розподіл майна в 2012 році ,дійсно склались вкрай неприязні стосунки.

Виходячи з положень ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному власником.

Згідно з ч. 4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено ,що відповідач щонайменше з 2012 року не проживає в будинку, який належить позивачу та третій особі на праві власності .Такі обставини стверджуються актом житлово-експлуатаційної організації про відсутність та не проживання відповідача за місцем реєстрації з 2011 року ( а.с.55),поясненнями самої відповідачки про непроживання в будинку з осені 2012 року , поясненнями свідка ОСОБА_6, свідка ОСОБА_5 про не проживання відповідачки з 2011-2012 року в будинку .

Доводи відповідачки щодо поважності причин непроживання в будинку -чинення їй перешкод третьою особою ОСОБА_5, застосування насильства , належними і допустимим доказами , всупереч ст.ст.10,60 ЦПК України, не стверджені.Покази свідка ОСОБА_6,який є сусідом сторін, заявлених вимог не спростовують,не можуть бути взяті судом до уваги як єдиний і беззаперечний доказ поважності причин непроживання відповідачки в будинку.Доводи щодо чинення перешкод ОСОБА_2 з боку третьої особи саме у проживанні в будинку ,заміні замків ,також не знайшли свого підтвердження наявними в справі доказами.

Отже, судом встановлено строк, з якого відповідач не мешкає в будинку , а також перевірено на підставі наявних в справі доказів та не встановлено поважність причин відсутності відповідача .

Згідно зі ст.386,391 ЦК України позивач та третя особа як власники будинку можуть вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якби ці порушення і не були поєднані з позбавленням права володіння. За даних обставин суд приходить до висновку , що права позивача та третьої особи як власників жилого приміщення, порушені і підлягають захисту шляхом визнання відповідача втратившою право користування жилим приміщенням .Суд враховує, що позивачу ОСОБА_4 належить 56/100 частин будинку, а не 66/100 частин,як про це вказано в позові, а тому його вимоги є частково підставними.

Судові витрати позивача ,третьої особи по сплаті судового збору , суд згідно із ст. 88 ЦПКУкраїни, відшкодовує на їх користь з відповідачки.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,212-215, ЦПК України, ст.346,386,391,405 ЦК України

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задоволити частково.

Позов третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задоволити повністю. Визнати ОСОБА_2 втратившою право користування 44/100 ідеальних частин та 56/100 ідеальних частин жилого будинку № 9 по вул.Раскової в м.Бердичеві .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 Петровича243,6 грн. витрат по сплаті судового збору, на користь ОСОБА_5 243,60 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті вимог ОСОБА_4 відмовити за безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в апеляційний суд Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом 10 днів після його проголошення .

Суддя :