Ухвала суду № 54274168, 08.12.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/12439/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В. Провадження № 22-ц/773/1637/15 Категорія: 48 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Грушицького А.І.,

суддів: Свистун О.В., Федонюк С.Ю.,

при секретарі Перебойчуку Р.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру та способу стягнення аліментів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 2 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Постановлено змінити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з розміру 1/4 частини всіх видів заробітку відповідно до постанови суду від 29 жовтня 2003 року на тверду грошову суму в розмірі 643 грн., що становить 1/2 прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 жовтня 2015 року та постановити нове рішення, яким стягувати з нього на користь позивача на утримання сина 400 грн. щомісячно з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав з підстав у ній зазначених, разом з тим не заперечував щодо задоволення заяви позивача про залишення позовної заяви без розгляду.

Позивач в судовому засіданні подала суду письмову заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

Представник позивача просив суд задовольнити заяву позивача про залишення позовної заяви без розгляду.

Заслухавши пояснення сторін, представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, доходів від вказаної діяльності не отримує, а отже, його дохід має мінливий характер, тому є підстави для стягнення аліментів в твердій грошовій сумі. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач спроможний сплачувати аліменти в розмірі 643 грн. на місяць, що становить ? частину прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років.

Висновки суду першої інстанції зроблені без повного зясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як передбачено ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстровану шлюбі, який було розірвано 2 квітня 2004 року (а.с. 2).

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3).

Постановою судді Луцького міського суду Волинської області від 29 жовтня 2003 року постановлено стягувати з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ? неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, починаючи з 20 жовтня 2003 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 4).

19 листопада 2010 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, від якого подружжя має сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 23, 24).

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 18 серпня 2014 року здійснено запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3 за власним рішенням.

Отже, висновки суду першої інстанції в частині наявності у відповідача статусу фізичної особи-підприємця не відповідають обставинам справи.

Згідно довідки-розрахунку, складеної головним державним виконавцем першого відділу ДВС Луцького МУЮ Волинської області ОСОБА_8 до стягнення із відповідача ОСОБА_3 за постановою судді Луцького міського суду Волинської області від 29 жовтня 2003 року у період з січня по червень 2015 року нараховувалися аліменти в розмірі 663 грн. щомісячно.

Визначаючи спроможність відповідача сплачувати аліменти в розмірі 643 грн. суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства, передбачений ст. 11 ЦПК України, фактично погіршивши матеріальне становище дитини сторін, зменшивши розмір аліментів, який нараховувався до подання матірю дитини даного позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Як передбачено ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207цього Кодексу.

Отже, наявні передбачені законом підстави для скасування рішення суду першої інстанції, а враховуючи, що в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 подала заяву про залишення позовної заяви без розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 11, 207, 303, 307, 310, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 жовтня 2015 року в даній цивільній справі скасувати і позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру та способу стягнення аліментів залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді