Ухвала суду № 54272881, 10.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3436/15 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Атлантіс-Пак Україна» до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Дочірнє підприємство «Атлантіс-Пак Україна» (надалі за текстом - «ДП «Атлантіс-Пак Україна») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000502200 від 09.02.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 347 548 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000512200 від 09.02.2015 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 924 416 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (надалі за текстом - «ДПІ у Києво-Святошинському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10.12.2014 р. по 30.12.2014 р. посадовцями ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «Атлантіс-Пак Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 8/10-13-22-02-121/30220957 від 13.01.2015 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 14, 135, 138, 139, 188, 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 838 135 грн. та занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 706 747 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору № 31 від 11.03.2014 р. ДП «Атлантіс-Пак Україна» надало ПАТ «ПентоПак» поворотну фінансову допомогу (позику) на суму 1 500 000 грн. із строком повернення до 31.12.2014 р.

Згідно банківських виписок зазначена сума коштів була перерахована позичальникові 11 березня 2014 р., а станом на 12.06.2014 р. повернуто на рахунок позивача 500 000 грн.

Разом з тим, проценти на суму поворотної фінансової допомоги, що залишалась неповерненою на кінець звітного періоду, позивачем умовно не нараховувались та до складу доходів на включались, що призвело до їх заниження на 28 144 грн., у тому числі: за І квартал 2014 р. на суму 5 610 грн. та за другий квартал - на 22 534 грн.

Згідно оборотно-сальдової відомості ДП «Аталантіс-Пак Україна» у 2012 р. на рахунку 718 «Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів» обліковувалось 43 604 р., однак у податковій звітності ця сума відображена не була.

Оскільки, будь-яких пояснень щодо таких розбіжностей між бухгалтерською та податковою звітністю на запити № 12 від 25.12.2014 р. та № 2 від 30.12.2014 р. позивачем не надано, ДПІ у Києво-Святошинському районі дійшла висновку про заниження ним доходу за 2012 р. на 43 604 грн.

За умовами договору № 06/01-2 від 01.06.2010 р. ТОВ «НПП «Відродження» зобов'язалось передати у власність ДП «Аталантіс-Пак Україна» товар (поліамідну оболонку для ковбасних виробів), а позивач - прийняти і оплатити його.

На підставі названого договору у період з 01.07.2011 р. по 25.04.2012 р. були складені видаткові та податкові накладні на загальну суму 4 230 752 грн. 48 коп., у тому числі 705 125 грн. 41 коп. ПДВ.

За цією господарською операцією позивачем віднесено: до складу витрат - 3 525 626 грн., до складу податкового кредиту - 705 125 грн.

Разом з тим, у згаданих видаткових накладних не зазначено посади та прізвища особи, що їх склала, а також місця складання.

Крім того, до перевірки не надано замовлень на товар, товарно-транспортних накладних, які б свідчили про перевезення товару.

Водночас, згідно наявної в органі ДФС інформації ТОВ «НПП «Відродження» має ознаки фіктивності, оскільки довідку про кількість працюючих за формою 1ДФ не подавало та не має основних фондів, складських приміщень і виробничих потужностей.

Відповідно до видаткової накладної № 27514 від 27.09.2012 р. та податкової накладної № 1429 від 26.09.2012 р. ДП «Аталантіс-Пак Україна» придбало у ТОВ «Техно-Торг» планшет Wacom Intuos4 XL (PTK-1240-C) вартістю 9 732 грн. 79 коп., у тому числі 1 622 грн. 13 коп. ПДВ. і віднесло понесені витрати до складу валових витрат та податкового кредиту, однак письмовий договір на придбання товару не укладався.

Також, у позивача відсутні шляхові листи та товарно-транспортні документи на перевезення товару.

В той же час, в результаті аналізу податкової інформації встановлено, що ТОВ «Техно-Торг» має наступні ознаки фіктивності: кількість працюючих - 1 особа, свідоцтво платника ПДВ анулювано 28.05.2013 р., основні фонди та транспортні засоби відсутні.

За даними акту ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві № 385/3-22-08-35791183 від 11.10.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» задекларовані ТОВ «Техно-Торг» податкові зобов'язання та податковий кредит підлягають зменшено до « 0».

На думку відповідача наведене свідчить про відсутність реальної поставки товарів за договорами укладеними з ТОВ «НПП «Відродження», ТОВ «Техно-Торг» та, як наслідок, про завищення валових витрат та податкового кредиту.

Згідно договорів найму (оренди) квартири від 09.07.2012 р. та від 15.01.2014 р. ОСОБА_2 передала ДП «Аталантіс-Пак Україна» у строкове платне користування трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Фактичне використання орендованого нерухомого майна у період з липня 2012 р. по червень 2013 р. оформлено актами наданих послуг на загальну суму 321 140 грн. 60 коп.

Не дивлячись на те, що операція з оренди квартири не пов'язана з господарською діяльність підприємства, позивач включив понесені витрати у зазначеній сумі до складу адміністративних витрат.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Києво-Святошинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000502200 від 09.02.2015 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 347 548 грн., у тому числі 278 038 грн. за основним платежем та 69 510 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000512200 від 09.02.2015 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 924 416 грн., у тому числі 838 135 грн. за основним платежем та 86 281 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 ПК України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договору № 06/01-2 від 01.06.2010 р., видаткових накладних № 100 від 01.07.2011 р., № 101 від 01.07.2011 р., № 148 від 15.08.2011 р., № 149 від 15.08.2011 р., № 199 від 01.11.2011 р., № 1 від 17.01.2012 р., № 34 від 25.04.2012 р., № 27514 від 27.09.2012 р., рахунку-фактури № СФ-0027514 від 26.09.2012 р., прибуткових накладних № УП0062 від 01.07.2011 р., № УП0063 від 01.07.2011 р., № УП0103 від 17.08.2011 р., № УП0104 від 17.08.2011 р., № УП0142 від 02.11.2011 р., № УП00004 від 18.01.2012 р., № УП00033 від 27.04.2012 р., податкових накладних № 1 від 01.07.2011 р., № 2 від 01.07.2011 р., № 1 від 15.08.2011 р., № 2 від 15.08.2011 р., № 2 від 01.11.2011 р., № 1 від 17.01.2012 р., № 1 від 25.04.2012 р., № 1429 від 26.09.2012 р., інвентарної книги обліку, акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, наказу про введення в експлуатацію основних засобів, платіжного доручення № 4032 від 26.09.2012 р., банківських виписок, а також докази використання отриманих товарів у власні господарській діяльності (копії договорів видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей), які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «НПП «Відродження», ТОВ «Техно-Торг» виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, у ДП «Атлантіс-Пак Україна» наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «НПП «Відродження», ТОВ «Техно-Торг».

Твердження відповідача про те, що видані ТОВ «НПП «Відродження» не містять усіх необхідних реквізитів обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки окремі недоліки первинних документів на можуть бути підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту.

Не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення і доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних.

Наведене може свідчити про порушення правил перевезення вантажу, а не про безтоварність укладеної угоди.

Помилковим є посилання скаржника на те, що контролюючим органом не встановлено факту придбання ТОВ «НПП «Відродження» поліамідної оболонки для ковбасних виробів з метою подальшого її продажу позивачеві.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Той факт, що у травні 2013 р. було анульовано Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Техно-Торг» не впливає на правомірність формування ДП «Атлантіс-Пак Україна» витрат та податкового кредиту, оскільки подальше анулювання Свідоцтва не позбавляє правового значення видані ним за господарськими операціями первинні документи.

Відповідно до пункту 142.1 статті 142 ПК України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи пунктом 4.12 Контракту з керівником ДП «Аталантіс-Пак Україна» від 28.11.2012 р. передбачено, що підприємство забезпечує директора орендованим за свій рахунок житлом.

При цьому, згідно бухгалтерських довідок та податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ (т.6 а.с. 200-248, т.7 а.с. 1-46) компенсаційні виплати у вигляді орендної плати за житло включались до складу загального оподатковуваного доходу керівника підприємства і з цих сум сплачувався податок на доходи фізичних осіб.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що контролюючим органом безпідставно виключено із складу витрат суми, сплачені платником податків на виконання договору найму квартири.

Колегія суддів також враховує, що ні у запереченнях на акт перевірки за вих. № 05/01 від 29.01.2015 р., ні у скаргах на податкові повідомлення-рішення за вих. № 27/02 від 25.02.2015 р., вих. № 41/05 від 07.05.2015 р., ні у позовній заяві позивачем не ставились під сумнів висновки контролюючого органу щодо заниження валових доходів в результаті не включення до їх складу суми процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, та доходу від безоплатно одержаних оборотних активів.

Більш того, у поясненнях (т.2, а.с.13, т.9, а.с.48) позивач прямо зазначає, що він не оспорює викладені в акті перевірки висновки щодо заниження доходу.

Разом з тим, як вірно зазначив окружний адміністративний суд, за даними податкових декларацій з податку на прибуток підприємства (т.2 а.с.55-66) у 2013-2014 роках ДП «Аталантіс-Пак Україна» мало від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а відтак відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 р. № 1236 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 р. за № 2135/22447, контролюючий орган мав прийняти податкове повідомлення-рішення форми «П» про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а не податкове повідомлення-рішення форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, договір що купівлі-продажу планшету мав бути укладений між ДП «Атлантіс-Пак Україна» та ТОВ «Техно-Торг» виключно у письмові формі є помилковим.

Відповідно до частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За змістом же частини 1 статті 657 Цивільного кодексу України у письмовій формі укладаються договори купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що при подачі апеляційної скарги ДПІ у Києво-Святошинському районі відстрочено сплату судового збору, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та правил розподілу судових витрат визначених статтею 94 КАС України із скаржника підлягає стягненню в дохід Державного бюджету 5 359 грн. 20 коп.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року - без змін.

Стягнути з державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 11 грудня 2015 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.