Ухвала суду № 54272413, 09.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року м. Київ К/800/16108/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Переяславська М.В.

відповідача Дрозд І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 рокута ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 рокуу справі№804/12967/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Меноріта»до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меноріта» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Меноріта») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 вересня 2013 року №0000402410.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за І півріччя 2013 року ТОВ «Меноріта».

За результатами перевірки 06 вересня 2013 року складено акт №15/241-36575022.

Під час проведення перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що в порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платником податку занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 11776942 грн. внаслідок методологічної помилки.

За наслідками проведеної перевірки СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів винесено податкове повідомлення - рішення від 26 вересня 2013 року №0000402410, яким ТОВ «Меноріта» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 11776942 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2944235,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги платника податків, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що авансові внески з податку на прибуток, сплачені платником відповідно до статті 57 Податкового кодексу України, є складовою грошового зобов'язання з цього податку за відповідний звітний період, а тому правомірно були враховані товариством при формуванні даних податкової звітності з податку на прибуток за І півріччя 2013 року.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі документами, підставою для висновків податкового органу про допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства стало виявленні під час перевірки зменшення позивачем нарахованої суми з податку на прибуток на суму авансових внесків у розмірі 2298978 грн.

Відповідно до абзацу 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

В абзаці другому пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» та пункті 57.1 статті 57 ПК встановлено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як встановили суди, протягом І кварталу 2013 року позивачем були сплачені авансові внески з податку на прибуток на загальну суму 37340512 грн.

Абзацом 7 пункту 57.1 статті 57 ПК передбачено, що у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому Кодексом.

Таким чином, якщо платник авансових внесків з податку на прибуток задекларував відсутність отриманого прибутку або збитковий результат за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року, то такий платник припиняє сплату авансових внесків з податку на прибуток починаючи з другого кварталу звітного (податкового) року та визначає податкові зобов'язання на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому ПК України.

У зв'язку з тим, що за результатами фінансово-господарської діяльності за І квартал 2013 року позивачем було отримано збиток у сумі 544526 грн., ним було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2013 року та в подальшому - податкову декларацію з цього податку за півріччя 2013 року, в якій зменшено суму податку на прибуток на суму сплаченого авансового внеску в розмірі 11776942 грн.

Заперечуючи проти цього зменшення, відповідач посилається на положення пункту 57.1 статті 57 та пункту 152.9 статті 152 ПК України, які, на думку відповідача, свідчать на користь висновку про те, що сума авансових внесків може зменшувати податкове зобов'язання з податку на прибуток, визначене саме у податковій декларації за 2013 рік.

Втім, які вірно зазначили суди, здійснене відповідачем наведене тлумачення податкових норм не ґрунтується на їх змісті.

Абзацом 2 пункту 87.1 статті 87 ПК встановлено, що сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

При цьому будь-яких часових обмежень щодо використання такого права чинним податковим законодавством не встановлено.

Отже, використання суми надміру сплаченого податку на прибуток (яка утворилася внаслідок сплати платником авансових внесків з цього податку при об'єктивній наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у відповідному звітному періоді) для зменшення податку на прибуток наступного звітного періоду не може утворювати склад податкового правопорушення та слугувати підставою для оспорюваного донарахування.

Відтак попередні судові інстанції цілком обґрунтовано задовольнили позовні вимоги, скасувавши оспорюване податкове повідомлення - рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення - рішення, а доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі №804/12967/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна