Ухвала суду № 54272412, 09.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2015 р. м. Київ К/800/56968/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Петрушенко Л.Л.

відповідача 1 Дрозд І.С.

відповідача 2 не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Елетрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна»на ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 рокуу справі№808/1887/14за позовомПублічного акціонерного товариства «Елетрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна»доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької областіпровизнання дій протиправними та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Елетрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Елетрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна») звернулось до суду з позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач 1, СДПІ щ ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС) та Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (далі по тексту - відповідач 2, УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області), в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо ненадання до УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області висновку щодо відшкодування 141883,00 грн. податку на додану вартість та стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» заборгованість з податку на додану вартість у сумі 141 883,00 грн. та пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо ненадання до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області висновку щодо відшкодування 141883,00 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» заборгованість з податку на додану вартість у сумі 141883,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанцій таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету на користь позивача пені в розмірі 120% облікової ставки НБУ позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить змінити ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у відповідній частині.

Відповідач 1 надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких у її задоволенні просив відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» подало до податкового органу декларацію з ПДВ за червень 2012 року.

Згідно даних, які зазначені у декларації, позивач визначив суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2012 року, у розмірі 23 325 308 грн.

У період з 08 по 23 серпня 2012 року податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування підприємством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання, сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за червень 2012 року.

За результатами перевірки 23 серпня 2012 року складено акт №314/24-2/00186536, в якому зафіксовані порушення: підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвели до завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2012 року на загальну суму ПДВ 141883 грн., заниження суми податку на додану вартість, яку підприємство заявило до відшкодування з бюджету за червень 2012 року в сумі 23325308 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки, відповідачем 07 вересня 2012 року було винесено податкове повідомлення - рішення №0000130024, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за червень 2012 року на суму 141883 грн.

Вищезазначене податкове повідомлення - рішення оскаржено позивачем в судовому порядку, в результаті чого 18 грудня 2012 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000130024 від 07 вересня 2012 року про завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 141883 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» в частині, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що під час розгляду справи було встановлено, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, перерахування якого не здійснено останньому. При цьому суди дійшли висновку, що, оскільки право платника податку порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, належним способом захисту такого порушеного права має бути стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь позивача.

Розглядаючи вимоги про стягнення пені, судами зазначено, що пеня розраховується за весь час прострочення сплати бюджетної заборгованості з моменту виникнення по день погашення такої заборгованості. Отже, оскільки погашення бюджетної заборгованості не відбулось та визначення остаточного періоду для розрахунку строку заборгованості здійснити на даний час не можливо, суди визнали вимогу позивача про стягнення пені за прострочення сплати бюджетного відшкодування передчасною.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з пунктом 200.11 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

У справі, що розглядається, суди встановили, що в судовому порядку підтверджено право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ і підтверджено достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми. Проте відповідачем не подано у визначений законодавством строк до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла такого правового висновку.

У разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування, податковий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

З огляду на викладене, під час постановлення рішення у справі суд апеляційної інстанції не перевірив законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, що є підставою для направлення справи на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Згідно частин 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Елетрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі №808/1887/14 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна