Ухвала суду № 54272363, 25.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Київ К/800/38620/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Андрусяка В.П., Велічанського М.А.,

відповідача - Курдиляса Ю.Л.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Інспекція)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2014

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014

у справі № 806/52/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат комбінат "Радомишль" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Товариство звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2013 № 0000622200, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з ПДВ 1 525 140 грн. (у тому числі на 1 016 760 грн. за основним платежем та на 508 380 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014, позов задоволено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що реальність виконання операцій з придбання позивачем товару (соєвих бобів) у товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко» (далі - ТОВ «Ферко») підтверджується необхідними первинними документами, складення яких відповідає виду даних операцій та змісту розглядуваних правовідносин.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що сформовані платником дані податкового обліку за спірними операціями не відповідають критерію документальної підтвердженості. Також відповідач наголошує на тому, що участь Товариства в операціях з придбання у ТОВ «Ферко» товару та його подальшого експорту через комісіонера мала декларативний характер, зазначені операції були позбавлені розумної ділової мети, позаяк дійсний економічний ефект від виконання цих операцій полягав в одержанні платником податкової вигоди.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих заперечень, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ферко» за періоди діяльності з 01.10.2012 по 31.10.2012, з 01.02.2013 по 28.02.2013 та з 01.03.2013 по 31.03.2013, оформленої актом від 19.09.2013 № 14/22-12/05418365.

Під час цієї перевірки Інспекція дійшла висновку про безтоварний характер операцій з постачання названим контрагентом позивачеві товару (соєвих бобів) за договором поставки від 17.10.2012 № 17102, що, на думку відповідача, виключає право Товариства на податковий кредит за цими операціями.

Вказаний висновок Інспекції мотивований тим, що у рамках проведення зустрічної перевірки ТОВ «Ферко» встановлено здійснення ним безтоварних господарських операцій з підприємствами з ознаками фіктивності, що у сукупності з відсутністю доказів оприбуткування цим суб'єктом господарювання товару (соєвих бобів), його зберігання свідчить про відсутність у названого постачальника активу, який виступав предметом поставки позивачеві.

Також відповідач зазначає, що на письмовий запит Товариство не подано довіреності на одержання продукції, доказів відрядження уповноважених представників позивача для одержання товару та здійснення контролю за виконанням розглядуваних операцій, а також доказів зберігання та сертифікації придбаної продукції.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На підставі наведених положень закону суди сформували обґрунтовану правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами (у тому числі податковими накладними), що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Досліджуючи дотримання платником цих правил оподаткування при відображенні у податковому обліку операцій з придбання соєвих бобів технічного призначення у ТОВ «Ферко», суди встановили, що на підтвердження фактичного виконання цих операцій позивачем подано договір поставки від 17.10.2012 № 17102, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення про перерахування коштів постачальникові на оплату зазначеної продукції. Вказані документи, як встановили суди, оформлені з дотримання вимог чинного законодавства та містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст, обсяг розглядуваних операцій та їх учасників.

Також суди розцінили як доказ реальності розглядуваних поставок факт передачі позивачем цієї продукції комісіонерові - товариству з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» для реалізації на експорт за договором комісії від 17.10.2012.

Правила розподілу тягаря доказування в адміністративному процесі за статтею 71 КАС передбачають покладення на платника обов'язку доведення правомірності формування ним податкового кредиту ПДВ, позаяк саме він виступає суб'єктом, який зменшує суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на суму податкового кредиту, сплаченого (нарахованого) у ціні придбаних товарів, робіт, послуг.

У той же час на податковий орган покладається обов'язок спростування безспірними доказами обґрунтованості відповідних даних податкового обліку. При цьому виникнення у податкового органу сумнівів у правомірності одержання платником податкової вигоди саме по собі не може слугувати підставою для визнання такої вигоди необґрунтованою. На підтвердження своєї правової позиції у спорі контролюючий орган повинен надати конкретні докази, що підлягають дослідженню у сукупності з іншими доказами по справі.

У даному разі належних доказів на спростовування фактів господарської діяльності, засвідчених поданими платником первинними документами, Інспекцією не представлено.

Фактично заперечення контролюючого органу проти податкових наслідків розглядуваних операцій ґрунтуються переважно на матеріалах зустрічної перевірки ТОВ «Ферко». У той же час контролюючим органом не наведено переконливих доводів впливу господарських операцій цього постачальника з третіми особами на його правовідносини з позивачем у справі.

Під час податкової перевірки Інспекцією не досліджувалося питання щодо дійсного походження товару, поставленого Товариству. Акти зустрічної перевірки ТОВ «Ферко» не містять детального опису господарських операцій з іншими суб'єктами господарювання, а тому не можуть слугувати доказами реалізації ТОВ «Ферко» в адресу платника саме тої продукції, що була придбана у фіктивних суб'єктів господарювання.

Так само і порушення ТОВ «Ферко» як самостійним суб'єктом господарювання порядку обліку та оприбуткування придбаної та реалізованої продукції не має правових наслідків для позивача, позаяк вказані обставини перебувають поза межами його контролю та впливу.

Відхиляючи як неспроможні доводи відповідача про відсутність у позивача товарно-супровідної документації на товар, суди об'єктивно виходили з того, що у рамках виконання своїх договірних зобов'язань «Ферко» власними силами та засобами доставив товар до Одеського та Херсонського морських торговельних портів, з яких залучений Товариством комісіонер (товариство з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт») здійснював відвантаження цієї продукції не експорт. Отже, за відсутності у позивача правовідносин з автоперевізником з приводу організації перевезення та оплати транспортних послуг відсутність товарно-транспортної накладної як підтверджувального документа не має юридичного значення для Товариства та не може слугувати перешкодою для відображення податковому обліку операцій з придбання товарів.

Сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, також не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

За таких обставин суди з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією порушення платником правил оподаткування при відображенні у податкового обліку операцій з придбання соєвих бобів у ТОВ «Ферко» та правомірно задовольнили даний позов.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть зміну або скасування судових актів, не виявлено. У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України здійснює заміну Інспекції її правонаступником - Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирські області.

Керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити Малинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області її правонаступником - Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирські області.

2. Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирські області залишити без задоволення.

3. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі № 806/52/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько