Ухвала суду № 54272360, 25.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Київ К/800/44756/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Інспекція)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014

у справі № 815/2152/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2014 № 0000032202, № 0000042202 та № 0000052202.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві підрядних робіт у рамках взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Вістол» (далі - ТОВ «Вістол») підтверджується необхідними первинними документами та, за недоведеності обставин недобросовісності позивача як платника податків у правовідносинах з цим постачальником, виключає правильність висновку Інспекції про необґрунтованість податкової вигоди Товариства за цими операціями.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що установлені перевіркою обставини щодо фактичного виконання спірних операцій у сукупності з фіктивним характером діяльності ТОВ «Вістол» підтверджує номінальне документування спірних операцій виключно з метою отримання позивачем бажаних податкових наслідків.

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень, і просить залишити їх без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Вістол» за період з 01.10.2010 по 30.09.2013, оформлену актом від 20.12.2013 № 1319/15-54-22-02/05471158.

Під час цієї перевірки Інспекція дійшла висновку про фіктивний характер операцій з придбання Товариством підрядних робіт у названого контрагента, що виключає обґрунтованість податкової вигоди (у формі податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні оподатковуваного доходу), на яку претендує позивач за результатами цих операцій.

На обґрунтування цього висновку Інспекція зазначає, що реальність господарських правовідносин між позивачем та названим постачальником не підтверджена, позаяк останній має ознаки фіктивного суб'єкта господарювання, а саме - не перебуває за місцем реєстрації, не має управлінського та технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, транспортних засобів, необхідних для досягнення результатів економічної діяльності та виконання розглядуваних договірних зобов'язань перед позивачем; також Інспекція зазначає, що номенклатура придбаних ТОВ «Вістол» товарів (продукти харчування, напівфабрикати) не відповідає видам реалізованих ним товарів і послуг; перевіркою ТОВ «Вістол» не виявлено наявності у нього витрат, пов'язаних із виконання договірних зобов'язань перед позивачем (як-от на оплату залучених виробничих та трудових ресурсів, необхідних для виконання підрядних робіт у задекларованих обсягах).

Наведені обставини слугували підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 10.01.2014 № 0000032202 про визначення платникові суми завищення від'ємного значення ПДВ за вересень-жовтень 2011 року, травень-червень, серпень, жовтень 2012 року та за травень-червень, вересень 2013 року в загальному розмірі 865 332 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 10.01.2014 № 0000042202, згідно з яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 400 803 грн. за основним платежем та 200 402 грн. за штрафними санкціями;

податкового повідомлення-рішення від 10.01.2014 № 0000052202, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 1403 грн. за основним платежем та на 351 грн. за штрафними санкціями.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при аналізі господарських операцій з поставки ТОВ «Вістол» підрядних робіт позивачеві, суди встановили, що у перевіреному періоді Товариством та названим контрагентом було укладено низку договорів, за якими ТОВ «Вістол» зобов'язалося виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єктах позивача. На підтвердження фактичного виконання зазначених робіт Товариством подано договори підряду, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2В, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3, локальні кошториси, договірні ціни, акти засвідчення прихованих робіт, податкові накладні, платіжні доручення про оплату придбаних робіт у безготівковому порядку.

Слід зазначити, що подання платником усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо Інспекцією не доведено, що такі відомості неповні, недостовірні та/або суперечливі.

Тягар доказування обставин, що свідчать про необґрунтованість податкової вигоди платника, покладається на податковий орган; ці обставини з урахуванням презумпції добросовісності дій платника повинні бути засновані на об'єктивній інформації, що безспірно підтверджує відсутність розумної ділової мети у діях платника та їх спрямованість виключно на створення бажаних податкових наслідків.

Втім у даній справі Інспекцією не надано належного спростування фактам господарської діяльності, які засвідчені поданими Товариством первинними документами.

Так, власне недостатність у постачальника трудових ресурсів та основних фондів не може свідчити про неможливість виконання ним зобов'язань з поставки будівельно-ремонтних робіт Товариству із залученням фізичних осіб на умовах найму. Постачальник як самостійний суб'єкт господарювання планує свою діяльність на власний ризик та самостійно вирішує питання, яким чином та за допомогою яких ресурсів він виконуватиме свої договірні зобов'язання перед контрагентами; вказані обставини перебувають поза межами контролю та впливу позивача у справі як замовника цих робіт.

Суди перевірили наявність у ТОВ «Вістол» ліцензії для провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, та виданих уповноваженими органами дозвільних документів на початок виконання робіт підвищеної небезпеки (у зонах ліній електропередач, у діючих електроустановках). Наведене з урахуванням перевірочних заходів, що здійснюються органом ліцензування та передують видачі ліцензій і довільних документів, обумовлювало відсутність у позивача обґрунтованих сумнівів у реальності ТОВ «Вістол» як суб'єкта господарювання та у його здатності виконати свої договірні зобов'язання.

Відсутність ТОВ «Вістол» за місцезнаходженням не виключає можливість провадження ним господарської діяльності за іншою адресою, а тому не доводить неможливості виконання ним розглядуваних робіт.

Неспроможними є й посилання Інспекції на невідповідність номенклатури придбаних ТОВ «Вістол» товарів видам реалізованих ним товарів (робіт, послуг), а також на відсутність у нього необхідних господарських витрат, позаяк Інспекцією не подано належних доказів на підтвердження цього факту (як-от - довідки про рух коштів по рахункам ТОВ «Вістол»).

За таких обставин, враховуючи подання Товариством необхідних належним чином оформлених підтверджувальних документів, керуючись принципом презумпції добросовісності платника та здійснюючи тлумачення неусунутих сумнівів на користь платника, суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили вимоги Товариства та визнали оспорювані податкові повідомлення-рішення Інспекції незаконними.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані. А відтак процесуальні підстави для скасування судових рішень зі спору та задоволення касаційних вимог Товариства відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014 у справі № 815/2152/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько