Постанова № 54271432, 24.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 876/6298/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Іскра» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова до Публічного акціонерного товариства «Іскра» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

30 березня 2015 року управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з ПАТ «Іскра» на користь позивача заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за жовтень-грудень 2014 року в розмірі 157264 грн. 52 коп..

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 21 травня 2015 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Постановив стягнути з ПАТ «Іскра» заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 157264, 52 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Іскра» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що підприємство не погоджується із заявленою сумою до стягнення.

Так, апелянт не погоджується з наявністю боргу по відшкодуванню пільгової пенсії пенсіонеру ОСОБА_4 в розмірі 573,22 грн. по Списку № 1 за період з 01.10.-31.12.2014 року, оскільки датою припинення відшкодування пільгової пенсії по даному пенсіонеру є 12.10.2014 року.

Крім того, покликається на те, що суми заявлених позовних вимог є необґрунтованими в частині стягнень по пенсіонерах, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, оскільки такі не відповідають сумам, що помісячно виставлялись до відшкодування у розрахунках підприємству.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача заперечили вимоги апеляційної скарги та просять залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до часткового задоволення з таких підстав.

Управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова направило поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового направлення на адресу ПАТ «Іскра» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б-з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 2015 року.

Вказані суми ПАТ «Іскра» відшкодовано лише частково, а відтак, УПФУ звернулося до суду із даним адміністративним позовом про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за жовтень-грудень 2014 року в розмірі 157264 грн. 52 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача існує заборгованість перед УПФ України в Галицькому районі м. Львова з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за жовтень-грудень 2014 року.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, лише частково відповідають фактичним обставинам справи.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Обов'язок з відшкодування відповідних витрат УПФ встановлено Законом №400/97-ВР.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 1 Закону України ,,Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Згідно з абзацом 4 п.1 ст.2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього ж Закону.

Абзацом 3 п.1 ст.4 Закону №400/97-ВР встановлено ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 п.1 ст.2 цього Закону.

Обов'язок відшкодування витрат з виплати пенсій, призначених за ст.13 Закону №1788-ХІІ передбачений п.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, за правилами якого пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону №1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону №1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №1058-IV діяв ОСОБА_14 №400/97-ВР, абзацом 4 п.1 ст.2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст.1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ.

Відповідно до абзацу 4 пп.1 цього ж пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що положення абзацу 4 п.2 прикінцевих положень Закону №1058-IV є спеціальними щодо абзацу 3 п.2 прикінцевих положень цього ж Закону, апеляційний суд приходить до висновку про існування у відповідача обов'язку відшкодовувати органам ПФУ суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «а», «б»-«з» ст.13 Закону №1788-ХІІ.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004 року (далі-Інструкція № 21-1).

Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно п.6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як вбачається із матеріалів справи, надіслані УПФ розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно ч.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ ПАТ отримало, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не звернув увагу на розбіжність сум в розрахунках фактичних витрат, надісланих підприємству для відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій та суми заборгованості, заявленої пенсійним органом до стягнення.

Зокрема, згідно розрахунків фактичних витрат, надісланих ПАТ «Іскра» відповідач зобовязаний відшкодувати витрати на виплату і доставку пенсії, призначеної ОСОБА_9 за жовтень 2014 року 1992, 05 грн., за листопад 2046, 14 грн. та грудень 2072, 71 грн., тобто разом 6110, 90 грн. Однак, УПФУ в Галицькому районі м. Львова, звернувшись до суду з позовом надало розрахунок, згідно якого сума заборгованості ПАТ по відшкодуванню витрати на виплату і доставку пенсії, призначеної ОСОБА_9 становить 6201, 72 грн.

Матеріалами справи підтверджується невідповідність суми заявленої заборгованості сумам, зазначеним у розрахунках по відшкодуванню пенсій, призначених ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_6

Зазначене також підтверджується актом звірення УПФУ в Галицькому районі м. Львова №10 від 20.11.2015 року, підписаний начальником УПФУ та керівником ПАТ «Іскра». Згідно вказаного ОСОБА_2 сума розбіжності між нарахованими підприємству витратами, які підлягають відшкодуванню та заявленою заборгованістю складає 1029, 43 грн..

Оскільки позивач не надав належних та переконливих доказів на підтвердження суми заборгованості в розмірі 157264 грн. 52 коп., апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ «Іскра» на користь УПФУ в Галицькому районі м. Львова заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 156235 грн. 09 коп., виключивши із заявленої позивачем суми суми розбіжності в розмірі 1029, 43 грн..

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.3 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо розміру заборгованості відповідача, що підлягає стягненню не відповідають обставинам справи, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Іскра» задовольнити частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі № 813/1563/15 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Іскра» на користь управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 156235 (сто пятдесят шість тисяч двісті тридцять пять) грн. 09 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складенні постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_16

Постанова в повному обсязі складена 30 листопада 2015 року.