Ухвала суду № 54271247, 18.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2015 рокусправа № 804/8624/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді:Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "РОМБУС-ПРИВАТ" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "РОМБУС-ПРИВАТ" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "РОМБУС-ПРИВАТ" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2014 року № НОМЕР_1 про донарахування податкових зобовязань з орендної плати за землю у сумі 1 673 306,96 грн. та штрафних санкцій у сумі 418 326,74 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останніх, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі повідомлення від 24.10.2014 р. № 229, та наказу від 24.10.2014 р. № 925, Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства Ромбус-Приват з питань правильності нарахування та сплати орендної плати за землю, за період з 01.10.2011р. по 15.03.2014р., за результатами якої складено акт № 3082/2204/33396638 від 11 листопада 2014р.

Перевірка проводилась з 29.10.2014 року по 04.11.2014 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п.286.2 ст. 286 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельну ділянку, розташовану на території Кіровського району за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року на суму 176 237,31 грн.; за 2012 рік на суму 704 949,29 грн.; за 2013 рік на суму 704 949,29 грн. та за період з 01.01.2014 року по 15.03.2014 року на суму 145 916,84 грн. Загальна сума заниження орендної плати за землю склала 1 732 052,73 грн.

На підставі акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування та сплати орендної плати за землю за період з 01.10.2011 року по 15.03.2014 року № 3082/2204/33396638 від 11.11.2014 року та рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області Про результати розгляду скарги № 1626/10/04-36-10-07-14 від 25.02.2015 року, прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.04.2015 року.

Рішенням № 1626/10/04-36-10-07-14 від 25.02.2015 року було встановлено, що ДПІ у Кіровськом районі м. Дніпропетровська не враховано норми пункту 102.1 статті 101 ПК України в частині збільшення грошового зобовязання з орендної плати за жовтень 20Н року на загальну суму 58 745,77 грн. за основним платежем.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідачем проведено саме позапланову невиїзну документальну перевірку позивача згідно статті 79 ПК України, якою не передбачено право платника податків відмовити у допуску до перевірки.

Оскільки перевірка була невиїзною, то позивач не міг висловити свою не згоду з її проведенням та скористатися своїм правом не допустити працівників податкового органу до перевірки, адже Податковим кодексом України не передбачено процедури допуску до невиїзної перевірки, а тому позивач вправі оскаржити дії по проведенню невиїзної перевірки навіть після оформлення її результатів у вигляді акту та податкового повідомлення рішення.

Аналогічну позицію займає і Державна фіскальна служба України у листі від 12.09.2014 року № 4352/7/99-99-10-02-02-17.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Встановлено, що 24.10.2015 року відповідачем було прийнято наказ №925 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства Ромбус-Приват з питань правильності нарахування та сплати орендної плати за землю, за період з 01.10.2011р. по 15.03.2014р..

Як вбачається з тексту наданого наказу підставою для проведення перевірки відповідачем обрано п.п. 78.1.4. п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

З повідомлення про проведення перевірки № 229 від 24.10.2015 року вбачається, що підставою для проведення перевірки відповідачем обрано п.п. 78.1.4. п.78.1 ст. 78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 27.01.2015 року (справа № 21-425а14).

Суд першої інстанції вірно критично поставився до факту неотримання позивачем наказу щодо проведення перевірки до її початку, оскільки доказів отримання наказу після початку перевірки, а саме після 29.10.2014 року, позивачем не надано, в той час як надані документі навпаки свідчать про направлення на адресу ПП Ромбус-Приват наказу №925 від 24.10.2014 року та направлення від 24.10.2014 року №229 до початку проведення перевірки.

Доказів того, що наказ про проведення перевірки отримано після закінчення перевірки матеріали адміністративної справине містять.

Крім того, необхідно зазначити, що направлення на проведення перевірки та/або наказ на проведення перевірки відповідачем не оскаржені ані в адміністративному, ані у судовому порядку, у той час, як положеннями Податкового кодексу України передбачене таке право платника податків у разі незгоди з винесенням вказаних документів.

Щодо посилання позивача на те, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 11.12.2014 року вважається відкликаним з 16.04.2015 року з підстав зменшення суми грошового зобовязання (згідно п. 5.2.1 та п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.11.2012 року № 1236), слід зазначити, що відповідно до вимог абз. 3 п. 56.3 ПК України, скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відповідно до вимог п. 56.6 ПК України, у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Таким чином, у разі часткового задоволення скарги, до ДФС України подається скарга на рішення про результат розгляду скарги, а не на податкове повідомлення - рішення, прийняте ДПІ.

Позивачем подано до ДФС України скаргу від 20.04.2015 року на податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.04.2015 року, однак, слід зазначити, що до ДФС України подаються скарги виключно на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць (зокрема, ГУ ДФС у Дніпропетровській області). Натомість податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.04.2015 року прийнято ДПІ, а не ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Отже, рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області Про результати розгляду скарги № 1626/10/04-36-10-07-14 від 25.02.2015 року до ДФС України позивачем не оскаржувалось.

Щодо посилання позивача на порушення строків прийняття ППР № НОМЕР_2 від 11.12.2014 року, то це жодним чином не обґрунтовує позовні вимоги, тому як у даній справі оскаржується ППР № НОМЕР_1 від 03.04.2015 року, що приймалось на підставі Рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області. При цьому, норми ПК України не містять такої підстави відкликання ППР чи визнання його не чинним, як прийняття ППР з порушенням строків, визначених ПК України.

Підстави прийняття ГУ ДФС у Дніпропетровській області рішення Про результати розгляду скарги № 1626/10/04-36-10-07-14 від 25.02.2015 року, а також формування змісту такого Рішення не залежать від волі ДПІ, а процедура прийняття такого рішення знаходиться поза межами повноважень ДПІ.

Як було зазначено, перевірку Приватного підприємства Ромбус-Приват проведено на підставі пп. 78.1.4 ПК України - виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом за наслідками співставлення показників, що містяться в поданих позивачем деклараціях, та у листі Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області від 27.10.2014 року №26/292, рішенні Господарського суду Дніпропетровської області №904/145/14 від 04.03.2014 року, договорі оренди земельної ділянки з Дніпропетровською міською радою від 20.01.2006 року, було встановлено, що позивачем, з урахуванням вимог ПК України, декларуються недостовірні (занижені) зобов'язання з орендної плати. Такий висновок ґрунтується на достатній кількості документів, необхідних для його прийняття та правильного визначення податкових зобовязань позивача. При цьому, відсутня можливість надання з боку платника будь-яких пояснень чи доказів, що спростовують наявність встановленого правопорушення.

З 01.01.2011 року питання щодо оподаткування земельним податком регулюються ПК України, ЗУ Про оренду землі та договорами оренди. Підставою для передачі земельних ділянок в оренду є рішення міської ради.

Відповідно до пп. 14.1.147 ПК України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб'єктом (платником) - власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, в тому числі орендар. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата (п. 288.3 ПК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обовязковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, як визначено п. 288.1 ПК України, є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 13, 18 ЗУ Про оренду землі).

Відповідно до п. 274.1 ПК України, ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. При цьому, згідно пп. 288.5 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 206 Земельного кодексу України, плата за землю справляється відповідно до закону, а з 01 січня 2011 року будь - які питання щодо оподаткування регулюються ПК України, і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПК України та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Підпунктом 4.1.1, п. 4.1, ст. 4 ПК України закріплено принцип загальність оподаткування, тобто, кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені ПК України, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями ПК України. Відповідно до ст. 6 ПК України, податком є обов'язковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків відповідно до ПК України. Пунктом 8.2 ст. 8 ПК України передбачено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 9 ПК України (на момент виникнення та існування спірних правовідносин), плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів. У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (п. 36.3 ст. 36 ПК України).

Питання оподаткування регулюються ПК України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до вимог п. 5.2 ст. 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не надано жодних документів, що могли б бути підставою для обґрунтованого сумніву щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення - рішення чи спростовували б висновки акта перевірки.

Слід також звернути увагу на факт відсутності з боку позивача заперечень щодо правильності нарахування сум податкового повідомлення рішення від 03.04.2014 року №0000742204, при цьому, позивач просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення рішення, посилаючись лише на грубі процесуальні порушення, які, на його думку, мали місце під час проведення перевірки.

Враховуючи викладені обставини та наявні докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області під час прийняття податкового повідомлення-рішення від 03.04.2014 року №0000742204 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "РОМБУС-ПРИВАТ" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "РОМБУС-ПРИВАТ" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий:С.М. Іванов

Суддя:С.В. Чабаненко

Суддя:А.В. Шлай