Постанова № 54270267, 09.12.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5011/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулося ПАТ Українське Дунайське пароплавство до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в якому просить визнати недійсним та скасувати рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № НОМЕР_1 від 03.08.2015 року у повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі акту перевірки від 15.06.2015 року № 283/15-02-22-01/01125821 «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ Українське Дунайське пароплавство, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року» відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.08.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 5314865 грн. (за основним платежем - 1026 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5313839 грн.) Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення через помилкову кваліфікацію порушення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові та письмових поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечувала в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши чинне законодавство, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області проведена планова виїзна документальна перевірка ПрАТ УДП з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

На підставі вказаної перевірки складений акт планової виїзної перевірки ПрАТ УДП з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року від 15.06.2015 року №283/15-02-22-01/01125821, яким, зокрема, встановлено порушення: пп.«б», пп.«г» п. 176.2, ст.176 Податкового Кодексу України - не відображено суму нарахованого та виплаченого податку на доходи від отриманого доходу фізичним особам в 1-4 кварталах 2014 р.; пп.164.2.2. п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, п.168.1, п.168.3 ст.168, пп.169.2.2 п.169.2, ст.169, пп.«а» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку, на доходи фізичних осіб у сумі 1026,44 грн. за період листопад 2012р., квітень 2013 р., серпень 2014р., вересень 2014 р. та листопад 2014р.; пп. 168.15, п.168.1, ст. 168 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3736340,4грн. за 2012 рік та в розмірі 4106114,17грн. за 2013 рік..

Не погодившись з висновками акту ПрАТ УДП були подані заперечення на акт перевірки від 20.07.2015 року №ЮС-1062.

Ізмаїльська ОДПІ розглянувши заперечення позивача надіслала відповідь від 29.07.2015 року №9993/10/15-02-22.

На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення рішення від 03.08.2015 року №0000201707 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 5314865 грн. (за основним платежем - 1026 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5313839 грн.)

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

В акті перевірки від 15.06.2015 року (п. 3.5.7.2.11) відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено порушення встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб, що призвело до несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3 736 340, 40 грн. за 2012 рік та в розмірі 4 106 114, 17 грн. за 2013 рік (розрахунок у додатку № 8 до акту перевірки).

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою нарахування штрафних санкцій у розмірі 25%, 50%, 75%, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Абзаци перший та другий пункту 127.1 ст. 127 ПК передбачають (як свідчить граматична конструкція абазу першого) відповідальність за правопорушення, що характеризується такими формами бездіяльності:

не нарахування податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків;

не нарахування та несплата (неперерахування) податків платником, у тому числі податковим агентом, податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків;

несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що вказане правопорушення може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в ненарахуванні, неутриманні та/або несплаті (неперерахуванні) податкового зобов'язання. Фактично це правопорушення може проявлятись у відсутності первинних та інших бухгалтерських документів щодо нарахування податку; відсутності факту його утримання із доходів отримувача доходу, а також у відсутності факту сплати такого податку в порядку, визначеному у Податковому кодексі.

У даному пункті акту перевірки не встановлено порушень у питаннях подання до податкового органу форми 1 - ДФ, її заповнення, правильності визначення бази оподаткування та розміру ставок податку.

Із вищезазначеного вбачається, що у періоди з 1 кварталу 2012 року по 4 квартал 2014 року звітність з податку на доходи фізичних осіб подавалось пароплавством до податкового органу без порушень про що свідчать форми 1-ДФ за 2012 рік 2014 рік, а також квитанції про подачу форми 1 ДФ за 2012 рік 2014 рік.

Згідно ст.176, п. 176.2 ПК України, особи, які відповідно до ПК України мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені ПК України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Грошове зобов'язання з цього податку є узгодженим відповідно ст. 54 п. 54.2 ПК України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Строк сплати грошового зобов'язання з цього податку може визначатись двома подіями, передбаченими п. 168.1.2 та п. 168.1.5 ст. 168 ПК України, де зазначається, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Податковим Кодексом для місячного податкового періоду.

Отже, податок який був нарахований та відображений у наданих до податкового органу звітів 1-ДФ є узгодженою сумою податкового зобов'язання з цього податку, яка мала бути сплачена у строк встановлений для місячного податкового періоду, у разі нарахування та не виплати доходу, тобто протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

ПАТ "УДП" сплатило суми податків з доходів фізичних осіб, які були нараховані відповідно звітів 1-ДФ що підтверджується реєстрами платіжних доручень по перерахуванню ПДФО за 2012 2014 роки.

Несвоєчасна сплата податку за своєю суттю не є несплатою податку, оскільки нормами Податкового кодексу України ці поняття не ототожнюються, платник податку несе окрему відповідальність за несплату податку та окрему відповідальність за несвоєчасну сплату податку.

Приписами ст. 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Ця норма передбачає відповідальність за правопорушення, що характеризується одним видом бездіяльності: несплата платником податків суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Отже, ПАТ "УДП" порушено строки сплати узгодженої суми податку до бюджету, а не вчинено несплату податку під час виплату доходів на користь іншого платника податків, відповідальність за що передбачена ст. 127 ПК України.

Таким чином, притягнення до відповідальності позивача за порушення строків сплати податку відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України, яка передбачає накладення штрафу за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахуванні) податкового зобов'язання є неправомірними.

Крім того, в акті перевірки від 15.06.2015 року (п. 3.5.7.2.6) відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено порушення щодо правильності визначення бази оподаткування та розміру ставок податку у листопаді 2012 року, а саме неправомірно була надана соціальна пільга, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 421,44 грн. та у серпні 2014 року - було не утримано податок на доходи фізичних осіб під час виплати особам доходу за товарно-матеріальні цінності, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 605,00 грн.

Представник позивача у ході судового зазначив, що у 4 кварталі 2012 року та 3 кварталі 2014 року ПАТ "УДП" дійсно були допущені помилки при утриманні податку на доходи фізичних осіб у сумі 421,44 грн. та 605,00 грн. відповідно, проте позивач не погоджується із розміром штрафної санкції (75%), що була застосована відповідачем.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою нарахування штрафних санкцій у розмірі 25%; такі ж самі дії вчинені протягом 1095 днів тягнуть за собою нарахування штрафних санкцій у розмірі 50%; дії передбачені абз. 1 цього пункту, вчинені протягом 1095 днів у третє та більше тягнуть за собою нарахування штрафних санкцій у розмірі 75%

Таким чином, за перше порушення, вчинене у 4 кварталі 2012 року податкова інспекція повинна застосувати штрафні санкції у розмірі 25%, та за друге порушення, що мало місце у 3 кварталі 2014 року - штрафні санкції у розмірі 50%.

Отже, притягнення відповідача до відповідальності за порушення строків сплати податку за нормою, п. 127.1 ст. 127 ПК України яка передбачає накладення штрафу у розмірі 75 % за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахуванні) податкового зобов'язання є неправомірним.

Щодо порушень позивачем п.п. б п. 176.2 ст. 176 ПК України та застосування штрафних санкцій за п. 119.2 ст. 119 у розмірі 510 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно п.п. б п. 176.2. ст. 176 ПК України особи, які відповідно до Податкового Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені Податковим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Як вже було встановлено, позивач у періоди з 1 кварталу 2012 року по 4 квартал 2014 року звітність з податку на доходи фізичних осіб подавалось пароплавством до податкового органу без порушень про що свідчать форми 1-ДФ за 2012 рік 2014 рік, а також квитанції про подачу форми 1 ДФ за 2012 рік - 2014 рік.

Отже суд вважає, що позивачем не було порушено п.п. б п. 176.2. ст. 176 ПК України, а тому застосування штрафних санкцій у розмірі 510 грн. є неправомірним.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття оспорюваного рішення у відповідності до вимог ч.3 ст.2 КАС України, суд приходить до висновку, що вони прийняті відповідачем не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому оспорюване рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № НОМЕР_1 від 03.08.2015 року.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

.