Постанова № 54270242, 08.12.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2894/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потоцької Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 року № НОМЕР_1, яке прийняте Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 року № НОМЕР_2, яке прийняте Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

В обґрунтування правової позиції позивач зазначив, що відповідачем не було надіслано податкові повідомлення-рішення від 12.07.2013 року №0003691710 та №0003701710 на адресу позивача, через що позивач не отримував відповідні податкові повідомлення-рішення та не отримував акти перевірок на підставі яких складено відповідні податкові повідомлення-рішення. Про дані податкові повідомлення-рішення позивач дізнався з постанови Одеського окружного адміністративного суду (справа №815/1279/15). Таким чином, через не дотримання відповідачем законодавчих норм податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Крім того, до суду надав первинні документи, які спростовують висновки відповідача.

Представник позивача в судове засідання 30.11.2015 року не зявився. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи. Через канцелярію суду надав заяву № 30985/15 від 30.11.2015 року,про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання 30.11.2015 року не зявився, надав до суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. З огляду на викладене , розгляд справи продовжити у письмовому провадженні.

Суд, дослідивши доводи адміністративного позову та письмових заперечень, наявних в справі та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

У період з 31.05.2013 року по 12.06.2013 року відповідачем проведено перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки було складено акт № 3634/17-1/НОМЕР_3 від 27.06.2013 р. яким встановлено порушення:

- п. 177.2, п.177.4, пп.177.5.3 п.177.5 ст. 177 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2012 рік на суму 49661,78 грн.;

- п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 60423,31 грн.

Податковим органом за наслідками відображених у акті перевірки порушень прийняті податкові повідомлення рішення № НОМЕР_1 (за платежем податок на додану вартість у сумі 75529,14 грн.), №0003701710 (за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 6277,23 грн.) від 12.07.2013 р. (а/с.40-41).

Податковий орган у акті перевірки зазначає, що фактично згідно з даними книги обліку доходів і витрат, декларацій про отримані доходи та інших документів наданих до перевірки в періоді з 01.10.2010 по 31.12.2012 рр. ФОП ОСОБА_2 здійснював такі види господарської діяльності: 96.01 - прання та хімічне чищення; 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Також перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, відображеного у декларації про майновий стан і доходи, з даними про суми валового доходу, встановлено завишення валового доходу, а саме: у 2011 році ФОП ОСОБА_2, в порушення п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України було завищено суму загального оподатковуваного доходу на суму 80 739,53 грн.

До вказаних вище порушень призвело включення до суми загального оподатковуваного доходу операцій з надання послуг прання та хімічного чищення по першій події - складанню актів виконаних послуг, замість отримання виручки.

В актах виконаних робіт, які були використані при перевірці позивача, зазначено виключно найменування послуги «за технічне обслуговування, поточний ремонт побутового устаткування для прання та прання білизни» та «за комплексне технічне обслуговування для підтримки працездатності та справності побутового устаткування для прання та прасування білизни», без наведення найменувань обладнання, яке підлягало обслуговуванню та ремонту, та розрахунку формування вартості послуги. Вартість наданих послуг у кожному акті різна. Інших документів, необхідних для з'ясування суті наданих послуг та пов'язаності їх з послугами, що надавались ОСОБА_3 та отриманням ним доходів (назви основного засобу (обладнання), обєму виконаних робіт, строків виконання робіт) до перевірки не надано.

Крім того, ФОП ОСОБА_2 до перевірки не надано документів що підтверджують наявність у ФОП основних засобів (накладні, податкові накладні, договори оренди, акти приймання-передачі). Відповідно до документів наданих до перевірки, підприємець у перевіряємому періоді не здійснював придбання та введення у експлуатацію основних засобів, нарахування амортизації та ведення бухгалтерського обліку основних засобів (обладнання для прання та прасування).

З урахуванням викладеного податковий орган приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_2, в порушення п. 177.2, п. 177.4 Податкового кодексу України у декларації про майновий стан та доходи за 4 кв. 2011 рік завищено витрати повязані з господарською діяльністю на суму 80 739,53 грн.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доході і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця - п.177.2 ст.177 ПК України.

У відповідності до вимог п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом Ш цього Кодексу.

Так, згідно п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

У відповідності до п.138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із, зокрема, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6,пункту 138.10 цього Кодексу.

Представником позивача надано копії документів, що підтверджують наявність, придбання та використання у підприємницькій діяльності засобів виробництва (основних засобів) та транспортних засобів, а саме: інвентарний список основних засобів станом на 01.04.2011 року; інвентарні картки перелічених засобів; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); банківські виписки за сплату за технічне обслуговування згідно договорів; нарахування амортизації основних засобів прямолінійним методом, строк експлуатації 10 років 120 місяців.

Вказані документи досліджені судом, їм надано належну оцінку, як доказам та встановлено, що у позивача наявні основні засоби, що підтверджується типовими формами первинної облікової документації з обліку основних засобів, зокрема, форма № 03-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів", № 03-9 "Інвентарний список основних засобів", форма № 03-1 "акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів", форма № 03-2 "Акт приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів", затверджених Наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 352.

Означені документи підтверджують наявність основних засобів: прасувальний каток GMP 1600А, машина сушильна ІІС -25 - ОІР люкс, машина сушильна ВС - 25 на які з 2006 року по теперешній час нараховується амортизація.

Крім того, позивачем надані видаткові накладні та платіжні доручення, які також підтверджують придбання основних засобів.

Досліджені докази цілком спростовують доводи податкового органу щодо відсутності у позивача основних засобів, а відтак і неможливості здійснення господарських операцій по технічному обслуговуванню, поточному ремонту побутового устаткування для прання білизни.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що у спірних правовідносинах критерію документальної підтвердженості, встановленому податковим законодавством, відповідають подані первинні документи, оскільки надані платником первинні документи, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарських операцій.

Норми податкового законодавства, що регулюють порядок формування витрат у податковому обліку платника, не обмежують період подання платником необхідних первинних документів на підтвердження сформованих витрат лише часом проведення податкової перевірки.

Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 ПК, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, та порядок використання цих документів податковим органом у разі їх подання платником до прийняття рішення, однак жодним чином не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки (крім випадків, коли законом прямо передбачено необхідність подання конкретних документів під час перевірки).

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. Завдяки цьому забезпечується збір та дослідження доказів судом під час вирішення податкового спору. Саме така позиція висловлена Вищим адміністративним судом у Постанові від 28.10.2015 р. (справа № К/800/32990/15).

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд прийшов до висновку про скасування податкових повідомлень - рішень, через порушення принципу пропорційності та обгрунтованості.

Керуючись ст. ст. 6-8, 11, 71, 86, 128, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 року № НОМЕР_1.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 року № НОМЕР_2.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.