Постанова № 54269758, 30.11.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2015 р. Справа № 805/3225/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Постановлено в нарадчій кімнаті.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Маріупольської міської ради

до

Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області

третя особа 1 Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк

третя особа 2 Приватний нотаріус ОСОБА_1

про

скасування запису про іпотеку будинку, скасування запису про іпотеку земельної ділянки, скасування запису про обтяження будинку, скасування про обтяження земельної ділянки.

Маріупольська міська рада звернулась до суду з позовом до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, третя особа 1 Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк, третя особа 2 Приватний нотаріус ОСОБА_1 про скасування запису про іпотеку будинку, скасування запису про іпотеку земельної ділянки, скасування запису про обтяження будинку, скасування про обтяження земельної ділянки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2015 р. у задоволенні клопотання про виключення Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області зі складу відповідача та вступ у справу, в якості третьої особи а було відмовлено.

Позивач у судове засідання не зявився, клопотанням підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Третя особа 1 - Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» у судове засідання не зявився проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Третя особа 2 Приватний нотаріус ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Маріупольською міською радою отримано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 16.05.2015 року та від 09.06.2015 року про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно. В рішенні про відмову зазначено, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав , повязаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, а саме: в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна вищевказаний обєкт має зареєстровану заборону на відчуження та іпотеку. Позивач вважає, що наявність вказаних заборон та обтяжень порушує права територіальної громади як власника. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав клопотання та просив перевести його в статус третьої особи, оскільки в п.71 Постанови кабінету міністрів України від 17.10.2013 року № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» чітко визначено, що державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно з зняттям ним заборони, накладеною під час посвідчення договору іпотеки.

Третя особа 1 - Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» позовні вимоги не визнав, вважає зобовязання за іпотечним договором дійсними та такими , що не підлягають вилученню з відповідних реєстрів записів про іпотеку будинку та земельної ділянки, та записи про заборону відчужень будинку та земельної ділянки. Вважає позов необґрунтованим та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа 2 Приватний нотаріус ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що у задоволені позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Як встановлено судом Маріупольська міська рада звернулась до Жовтневого районного суду м. Маріуполя з заявою про визнання спадщини відумерлою. Рішенням по справі від 16.12.2014 року спадщина (кадастровий № 1412300000:04:010:0263) розташована за адресою: вул. Грецька, 134, м. Маріуполь Донецької області до складу якої входить житловий будинок загальною площею 71,4 кв.м, земельна ділянка 0,0529 га, що відкрилась після смерті ОСОБА_2, визнана відумерлою. Право власності визнано за територіальною громадою в особі Маріупольської міської ради.

З відповідною заявою Маріупольська міська рада звернулась до реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області про державну реєстрацію права власності.

Рішеннями від 16.05.2015 року та від 09.06.2015 року державний реєстратор прав на нерухоме майно відмовив у державній реєстрації права власності на земельну ділянку (кадастровий № 1412300000:04:010:0263) та житловий будинок житловий будинок загальною площею 71,4 кв.м, ( вул. Грецька, 134, м. Маріуполь Донецької області) посилаючись на те, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав , повязаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, а саме: в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна вищевказаний обєкт має зареєстровану заборону на відчуження та іпотеку.

Як зазначено в поясненні третьої особи 1- Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»-01.08.2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав, а Позичальник (ОСОБА_2) прийняв грошові кошти в сумі 35 000 доларів США зі строком повернення до 30.07.2015 року. З метою забезпечення виконання зобовязань за договором між Банком та Позичальником було укладено іпотечний договір №73Вз/2007 від 01.07.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом. Згідно п.1.3. Іпотечного договору ОСОБА_2 передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно, будинок з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: вул. Грецька, 134, м. Маріуполь Донецької області, та земельну ділянку, на якій розташоване зазначене нерухоме майно площею 0,0529 га кадастровий № 1412300000:04:010:0263.

02.12.2013 року Публічному акціонерному товариству «ВТБ Банк» стало відомо, що Позичальник ОСОБА_2 - помер. Відповідно до ч.2 статті 1281 ЦК України 13.01.2014 року Банк звернувся до Першої Маріупольської державної контори про реєстрацію претензії про погашення суми заборгованості за кредитним договором спадкоємців вищевказаного майна.

Претензія була направлена Маріупольській міській раді. Листом від 16.07.2014 року (вих.05-1830-02) Банк отримав відповідь якою повідомлялось про відсутність правових підстав для звернення з вимогою до органу місцевого самоврядування про погашення суми заборгованості у ПАТ «ВТБ Банк».

Позивач вважає, що наявність заборони на відчуження та іпотеки на майно яке належить йому на праві власності за законом порушує його право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Також, строк предявлення претензії банківською установою пропущено.

Суд не погоджується з такою позицією позивача та зазначає наступне.

Спірні правовідношення виникли при реалізації Маріупольською міською радою свого законного права (Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя) на реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відносно якого в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна зазначені відомості про іпотеку (іпотечний договір №73Вз/2007 від 01.07.2007 року) та заборона на нерухоме майно (арешт нерухомого майна).

Державна реєстрація прав проводиться шляхом внесення записів до Державного реєстру прав, яку проводить орган державної реєстрації прав та нотаріус, як спеціальний субєкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про обєкти та субєктів цих прав.

Обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб, або яка виникає на підставі договорів.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого право набувача, сторони правочину. Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якими встановлено обтяження.

На виконання Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» (статті 11, 15) Кабінет міністрів України затвердив Порядок реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно п.37 Порядку одним з документів що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Для проведення Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна(п.40 Порядку).

Законом України «Про іпотеку» передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою, підлягає державній реєстрації відповідно до закону(стаття 4).

Державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача або боржника. Разом з заявою подаються документи, які встановлюють виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відповідальність за достовірність відомостей, які містяться в документах, наданих для проведення реєстрації прав несе заявник.

Тобто з аналізу правових норм вбачається, що Державна реєстраційна служба не є особою, наділеною законом, встановлювати обєкти права, субєктів цих прав, надавати права на нерухоме майно та заборону використання речових прав встановлену законом.

Державна реєстраційна служба є особою, яка на підставі наданих відомостей складає інформаційну систему щодо речових прав на нерухоме майно, встановлює підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно та заборону використання речових прав, і визначає процедуру проведення державної реєстрації.

Стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» надає право державному реєстратору приймати рішення про відмову в державній реєстрації прав на виключних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідачем прийняті рішення про відмову в державній реєстрації прав від 16.05.2015 року та від 09.06.2015 року, які мотивовані тим що документи, подані для проведення державної реєстрації прав , повязаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, а саме: в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна вищевказаний обєкт має зареєстровану заборону на відчуження та іпотеку.

Однак, в матеріалах справи наявні документи які підтверджують, що позивач звернувся з заявою про проведення державної реєстрації права власності.

Водночас суд зазначає, як було вказано вище обєкт має зареєстровану заборону на відчуження та іпотеку, а тому, враховуючи норми п.2 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень», яким вказано, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом міністрів України; п.40 Порядку реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, де зазначено наявність документу, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна. Позивачем для реєстрації права власності подані документи, що не відповідають вимогам встановленим цим законом. А відтак, у відповідача виникають законні підстави згідно пункту 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» для відмови державної реєстрації права власності.

Щодо скасування зареєстрованих обтяжень.

Як встановлено судом, в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна майно, для реєстрації право власності на яке звернувся позивач, має зареєстровану заборону на відчуження та іпотеку. Обтяження виникло на підставі Іпотечного договору № №73Вз/2007 від 01.07.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом. Згідно п.1.3. Іпотечного договору ОСОБА_2 передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно, будинок з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: вул. Грецька, 134, м. Маріуполь Донецької області, та земельну ділянку, на якій розташоване зазначене нерухоме майно площею 0,0529 га кадастровий № 1412300000:04:010:0263.

Суд зазначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом України «Про іпотеку». Іпотека виникає на пiдставi договору, закону або рiшення суду. Взаємнi права i обов'язки iпотекодавця та iпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрацiї iпотеки вiдповiдно до закону.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дiйсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на пiдставi договору, що набрав чинностi.

Іпотека має похiдний характер вiд основного зобов'язання i є дiйсною до припинення основного зобов'язання або до закiнчення строку дiї iпотечного договору.

Якщо прiоритет окремого права чи вимоги на передане в iпотеку нерухоме майно виникає вiдповiдно до закону, таке право чи вимога має прiоритет над вимогою iпотекодержателя лише у разi його/її виникнення та реєстрацiї до моменту державної реєстрацiї iпотеки.

Прiоритет права iпотекодержателя на задоволення забезпечених iпотекою вимог за рахунок предмета iпотеки вiдносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог iнших осiб на передане в iпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрацiї iпотеки. Зареєстрованi права та вимоги на нерухоме майно пiдлягають задоволенню згiдно з їх прiоритетом - у черговостi їх державної реєстрацiї.

Згідно статті 4 вищевказанного закону обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації. Відомості щодо припинення іпотеки підлягають державній реєстрації відповідно до закону.

Як було зазначено вище державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача або боржника. Разом з заявою подаються документи, які встановлюють виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень(стаття 17).

Таким чином, у разі виникнення чи переходу обтяжень речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є особа, якою встановлено обтяження, або особа, в інтересах якої встановлено обтяження. У разі припинення обтяження речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є особа, якою припинено обтяження, або особа, в інтересах якої припинено таке обтяження.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що законодавством у сфері реалізації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено порядок державної реєстрації припинення речових прав на нерухоме майно. і суд не може своїм рішенням підміняти діяльність органів на яких законом покладено приймання таких рішень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, предметом адміністративного судочинства є правовідношення, які виникають у сфері публічно правових взаємовідносин у звязку з реалізацією права зацікавлених осіб на судовий захист та направлені на захист від порушень з боку органів владних повноважень при здійснені ними владних управлінських функцій.

Тобто, до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, які прийняті у межах повноважень та на підставі відповідних норм права, є формою реалізації владних повноважень, закріплених у нормативно правових актах, за своєю природою є управлінськими, потребують обовязкового виконання.

Таким чином, звертаючись до суду з вимогою скасувати запис про іпотеку будинку, скасувати запис про іпотеку земельної ділянки, скасувати запис про обтяження будинку, скасувати запис про обтяження земельної ділянки позивач невірно визначив спосіб захисту порушених прав, тому суд вважає, що в задоволені позовної заяви слід відмовити.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Маріупольської міської ради до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, третя особа 1 Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк, третя особа 2 Приватний нотаріус ОСОБА_1 про скасування запису про іпотеку будинку, скасування запису про іпотеку будинку, скасування запису про іпотеку земельної ділянки, скасування запису про обтяження будинку, скасування про обтяження земельної ділянки відмовити повністю.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті 30 листопада 2015 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.