Рішення № 54264305, 08.12.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/9068/15

Справа № 522/18163/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л. В.

при секретарі Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 01.09.2015 року звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просить стягнути з відповідачів на її користь суму боргу у розмірі 1337601,74 (один мільйон триста тридцять сім тисяч шістсот одна) гривень 74 копійки, судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що 26 грудня 2011 року позичала ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 78000 доларів США строком до 26 серпня 2013 року, проте заборгованість до даного часу не повернута, з огляду на що позивачка вважає, що відповідачі мають сплати на її користь 3% річних, починаючи з 03.10.2014 року по 13.08.2015 року та суму індексу інфляції за весь час прострочення заборгованості. Відповідач ці кошти добровільно не сплачує, тому позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Представники позивача ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності від 03.08.2015 року) та ОСОБА_5 (діє на підставі довіреності від 10.11.2015 року) у судове засідання 08.12.2015 року не зявились, надали суду заяви, за якими позов підтримали та просили задовольнити, а просили справу розглядати за їх відсутності.

Відповідачі та представник відповідача ОСОБА_6 (діє на підставі ордеру серії ОД №138334) у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином. Від відповідачів жодних клопотань до суду не надходило. Від представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_7 (діє на підставі довіреності від 04.06.2015 року) надійшли до суду письмові заперечення, за якими позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні, заперечували проти розрахунку позивача.

Суд у звязку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки у судове засідання, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ч.4 ст.169 ЦПК України, у порядку ст. ст. 224-225 ЦПК України при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ст.197 ЦПК України, у разі неявки всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі необхідно постановити із задоволенням позову. Судом встановлені наступні фактичні обставини на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

26 грудня 2011 року ОСОБА_2 було складено розписку, зі змістом якої вона отримала від ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 78000 доларів США, яку зобовязалась повернути до 26 серпня 2013 року. З розписки вбачається, що грошові кошти отримані ОСОБА_2 за згодою її чоловіка ОСОБА_3, що підтверджується здійсненим ним надписом на розписці, датованим 26 грудня 2011 року.

Даний факт знайшов підтвердження в рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 25.04.2014 року у справі №522/3679/13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, яке набрало законної сили 14 липня 2014 року (с. Нікітіна С.Й.) (а.с.5). Даним рішенням було стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у солідарному порядку суму грошових коштів у розмірі 624000 гривень та судові витрати у розмірі 3 670,40 гривень.

За рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.10.2014 року у справі №522/13724/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів, яке набрало законної сили 02 червня 2015 року на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області по справі №22-ц/785/1947/15, якою вказане рішення залишено без змін, солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 було стягнуто на користь ОСОБА_1 суму процентів за користування позикою за весь період користування позикою до 02 жовтня 2014 р. у розмірі 223948, 08 грн. та суму 3% річних за період з 26 серпня 2013 року по 02 жовтня 2014 року у розмірі 33876, 74 грн. (а.с.6-11).

З копії ухвали ВССУ від 05 серпня 2015 року у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2015 року вбачається, що вказані рішення першої та апеляційної інстанції залишені без змін.

Будь-які докази повного чи часткового виконання Відповідачами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2014 року у справі №522/3679/13 та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2014 року у справі №522/13724/14-ц у матеріалах справи відсутні та відповідачами не надані.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Зобовязання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України.

Наявність судових рішень про задоволення вимог кредитора, які не виконані боржниками, не припиняє правовідносин сторін Договору позики, не звільняє боржників від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобовязання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України (п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Не сплачуючи заборгованість Відповідачі порушують вимоги діючого законодавства України, а саме: ст. 526 ЦК України яка передбачає, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства; ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. ст. 629 ЦК України, згідно якої, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Як передбачено ч.1 ст.612 ЦК, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У звязку з тим, що зобовязання за займом ОСОБА_2 досі не виконане, Позивач відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України має право на отримання суми нарахованої інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6червня2012р. у справі №6-49цс12, від 24жовтня2011р. у справі №6-38цс11).

Згідно зі ст.524 ЦК зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з частинами1 та 2 ст.533 ЦК грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Як відзначає ВСУ (аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві), зважаючи на зміст зазначеної статті та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суди у разі предявлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті повинні зазначити в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню у цій іноземній валюті з вказівкою на конвертацію цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу. Беручи до уваги правову природу трьох процентів річних, передбачених ст.625 ЦК, як особливої міри відповідальності, правильною є практика судів, які стягують їх виключно в національній валюті Україні гривні.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Відповідно до ч.3ст.10 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. У цьому випадку судом не встановлено обставин, за яких позивач може бути звільнений від доказування обставин, на які він посилається.

Згідност. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та вважає за можливе стягнути на її користь суму 3% річних від простроченої заборгованості та у розмірі 43186, 73 грн. та індексу інфляції за період з вересня 2013 року по липень 2015 року у розмірі 1294415, 01 грн.

Позивач надав наступний розрахунок 3% річних від простроченої заборгованості:

Сума заборгованості 78000, 00 дол. США

Період начислення 3% річних з 03.10.2014 року по 13.08.2015 року 315 днів.

(78000, 00 дол. США х 315 днів х 3%) ? 365 = 2019, 45 дол. США.

Згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 2019, 45 дол. США та за курсом НБУ станом на 13.08.2015 року становить 43186, 73 гривень.

За розрахунком позивача, сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції склала 1294415, 01 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ч. 4 ст. 65 СК України, договір укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Таким чином, вимога позивачки щодо покладення солідарного обовязку з виконання зобовязань ОСОБА_2 на ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Відповідно до змістуч.1ст. 88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3654, 00 грн. (квитанція №16 від 31.08.2015 року), тому з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у рівних частках, а саме, по 1827,00 грн. з кожного

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61,88, ч.4 ст.169, Ч.2 197, 209, 212-215,218 224-225 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 15,16, 509, 525, 526, 530, 533, 610-612, 625, 1046, 1048-1050 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3% річних за період з 03.10.2014 року по 13.08.2015 року у розмірі 43186, 73 гривень та суму індексу інфляції за період з вересня 2013 року по липень 2015 року у розмірі 1294415, 01 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до палати по цивільним справам апеляційного суду Одеської області шляхом подачі через Приморський суд м ОСОБА_4 на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Домусчі Л. В.

08.12.2015