Ухвала суду № 54260431, 09.12.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого: Квятковського А.С.

Суддів: Іващука В.Я., Піскунова В.М.

При секретарі судовго засідання: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду в м.Рівне матеріали кримінального провадження №12015180060000011 за апеляційними скаргами прокурора Корицької Ю.О. та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Березнівського районного суду від 22 жовтня 2015 року по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жовтня місяця, 30 числа, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, за ч.1 ст.122 КК України

З участю прокурора: Бернадської-Ісаєвої С.П.

Обвинуваченого: ОСОБА_3

Захисника: ОСОБА_4,

Потерпілого: ОСОБА_2

Представника потерпілого: ОСОБА_5

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Березнівського районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним за ч.1ст. 122 КК України та призначено покарання 2 роки обмеження волі.

На підставіст.75, 76 КК України ОСОБА_3звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і 6 місяців та на нього покладено обовязки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів КВІ, перідично з"являтися в органи КВІ для реєстрації.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь Рівненської центральної міської лікарні 7040 грн. 25 коп., Березнівської центральної районної лікарні 134 грн 48 коп. витрат за лікування потерпілого внаслідок кримінального правопорушення,

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілог ОСОБА_2 7426 грн. 39 коп. матеріальної шкоди, 1000 грн витрат на правову допомогу та 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Як встановив суд, 04 січня 2015 року приблизно о 21 год. 30 хв., у житловому будинку №34 по вул.Кірова в с.Н. Моквин Березнівського району Рівненської області між ОСОБА_3, який перебував в стані алкогольного сп"яніння та його гостем- Шпоняком В.О., виникла словесна суперечка щодо куплених останнім алкогольних напоїв та розподілу між ними. В подальшому цей конфлікт перейшов між ними у бійку, в ході якої ОСОБА_3 кулаком правої руки наніс ОСОБА_2, один удар по обличчю в ділянку носа. Після цього, ОСОБА_3 взяв до рук дерев"яну швабру, якою наніс ще два удари в праву частину лобної ділянки голови ОСОБА_2, в результаті чого останній, втративши координацію, впав на дерев"яну підлогу кухонної кімнати вказаного житлового будинку.

Внаслідок цих протиправних дій Горбатю.ка Р.В. йому заподіяно забій головного мозку середнього ступеня з післятравматичним цефалічним та легким астено-невротичним синдромом, перелом кісток носа і синці повік обох очей, що в комплексі відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

В поданій апеляційній скарзі прокурор Корицька Ю.О., не оспорюючи доведеність винності, правильність кваліфікації дій обвинуваченого та міру покарання вважає вирок місцевого суду незаконним та необґрунтованим в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 у звязку із допущенням істотних порушень вимог кримінального-процесуального закону.

В обгрунтування зазначає, що судом першої інстанції в мотивувальній частині вироку не наведено жодних підстав з яких певна кількість товарних чеків взята до уваги, а інша відкинута. При цьому не вмотивовано, яким чином суд прийшов до висновку щодо задоволення цивільного позову саме в частині відшкодування матеріальної шкоди. Вказує, що при вирішенні цивільного позову потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди та зменшення суми в десятикратному розмірі суд не врахував, що останній тривалий термін перебував на лікуванні і на сьогоднішній день стан його здоровя не відновився. Крім того, при ухваленні вироку судом в резолютивній частині не вирішено питання стосовно речових доказів.

Просить вирок змінити, стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_6 моральну та матеріальну шкоду в повному обсязі, згідно позовних вимог та вирішити питання стосовно речсових доказів у даному кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 не оспорює доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним у звязку з невідповідністю призначеного ОСОБА_7 покарання внаслідок мякості. В обгрунутвання зазначає, при ухваленні вироку суд в порушення вимог ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 не навів переконливих доказів про доцільність застосування інституту звільнення від відбування покарання, не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого та наявність обтяжуючих обставин.Вказує, що висновок суду про наявність помякшуючих обставин, зокрема щирого каяття є помилковим, оскільки за весь час досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений не вибачився за скоєне, а тому у вчиненому не розкаявся. Стверджує, що з моменту скоєння злочину ОСОБА_3 не відшкодував завдані збитки. Вказує, що в порушення п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року, судом при ухваленні вироку належним чином не вмотивовано застосування інституту звільнення від відбування покарання.

Крім того, вважає незаконним висновок суду про вирішення питання в частині цивільного позову. Вказує, що місцевий суд жодним чином не обґрунтував рішення щодо зменшення суми відшкодування шкоди, оскільки в результаті спричинених тілених ушкоджень йому було завдано значної матеріальної та моральної шкоди. На даний час у звязку з погіршенням здоров"я вирішується питання про встановлення йому групи інвалідності, а тому вказані вимоги у позовній заяві є обґрунтованими.

Просить вирок в частині призначення покраання скасувати та призначити покарання за ч.1 ст.122 КК України 2 роки обмеження волі, а вирок в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди змінити та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, прохання потерпілого ОСОБА_2, який свою апеляційну скаргу підтримав частково лише в частині вирішення цивільного позову, і просить задовольнити його в повному обсязі та стягнути із засудженого 14 312грн. майнової шкоди та 15000грн. моральної шкоди, а вирок в частині призначеного покарання задишити без зміни і про задоволення апеляційної скарги прокурора, його представннка ОСОБА_5 про задоволення цивільного позову потерпілого, пояснення засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 про необгрунтованість апеляційних скарг та залишення вироку суду без зміни, думку прокурора Бернадської-Ісаєвої С.П. про повне задоволення апеляційних скарг в частині цивільного позовузалишення та зміну вироку в цій частині, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Дії обвинуваченого за ч.1 ст.122 КК України суд першої інстанції кваліфікував вірно.

Відповідно вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інестанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. При апеляційному розгляді потерпілий ОСОБА_2 відмовився від своїх вимог про скасування вироку в частині призначеного покарання і просив залишити його без зміни.

Колегія суддів вважає, що призначаючи покарання ОСОБА_3, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, та з урахуванням обставин, що помякшують покарання, зокрема щирого каяття дійшов обгрунтованого висновку про можливість його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства та звільнення його від покарання на підставі ст.75 КК України. Таке покарання, на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Що ж до вимог в апеляційних скаргах прокурора та потерпілого ОСОБА_8 про зміну вироку в частині вирішення цивільного позову у даному кримінальному провадженні колегія суддів вважає їх частково обґрунтованими. На переконання колегії суддів, при ухваленні вироку, суд першої інстанції всупереч вимогам п.2 ч.3, п.2 ч.4 ст.374 КПК України не зазначив у мотивувальній частині вироку підстави для відмови у задоволенні вимог у цивільному позові. При ухваленні вироку, відповідно вимог ст.129 КПК України цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково в частині майнойвих та моральних вимог. Однак, зменшуючи розмір сум, які підлягали стягненню, судом не наведено обгрунтованих мотивів щодо прийнятого судового рішення. Крім того, суд не вирішив питання стосовно речяових доказів у справі про що доречно зазначив у скарзі прокурор.

Як убачається з предявленого до початку судового розгляду у даному кримінальному провадженні позову (а.с.10), потерпілий ставив вимоги про стягнення на його користь майнової шкоди в розмірі 14024 грн. 90 коп., та моральної в розмірі 15000 грн., а також 1000 грн процесуальних витрат. Після пред"явлення основного позову у зв"язку з продовженням лікування потерпілим подано заяву про збільшення позовних вимог на 287грн. і викладено прохання про стягнення майнової шкоди в сумі 14312грн.

Згідно ст.127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому внаслідок кримінального правопорушення.

Задоволивши позов ОСОБА_2 про стягнення лише 7426грн. у відшкодування витрат понесених ним на лікування, суд зазначив, що ці витрати обгрунтовано призначенням лікарів. а вчастині стягнення молральної шкоди вказав, що 2000грн. є шкода завдан непраавомірними діями обвинуваченого, виходячи з характеру та обсягу моральних страждань потерпілого. Проте, такий висновок суду колегія суддів вважає необгрунтованим.

У відповідності з вимогами ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим, немайновим правам фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнано винним у спричиненні потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Згідно матеріалів кримінального провадження та наданих медичник карток хворого потерпілий тривалий час, неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в медичних закладах з діагнозом закритої черепно мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеня з післятравматичним цефалічним та легким астено-невротичним синдромом, переломом кісток носа і синціів повік обох очей. При апеляційному розгляді потерпілим ОСОБА_2 надано оригінали квитанцій та фіскальних чеків про сплату ним понесених витрат, у тому числі й витрат на придбання пального в сумі 444грн., а всього на 14312грн.

Колегія суддів вважає, що задоволенню підлягає майнова шкода в сумі 13381грн., що підтверджується наданими фіскальними чеками на придбання ліків, медикаментів, шприців, тощо. В решті вимог слід відмовити за безпідставністю, оскільки витрати по придбанню пального на АЗС на суму 444.15грн. нічим не обгруновані і не надано належних доказів про цільове використання саме для мети лікування потерпілого. Не підлягають задоволенню і стягненню суми по наданих аптечних чеках аптеки №1 "Фарм-А" с. Моквин Березнівського району на суму 542,94 грн., які визнано недійсними та благодійні внески на суму 31грн. згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №65751.

Що стосується моральної шкоди, колегія суддів вважає, що при розвязанні цивільного позову про стягнення моральної шкоди слід враховувати вимоги ст.ст. 1167, 1168 ЦК України та розяснення, які містяться в п.9 Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» де зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням конкретних обставин справи.

Колегія суддів вважає, що виходячи із засад розумності, виваженості, ступеню моральних страждань потерпілого, його стану здоровя, яке на даний час погіршилось і він потребує продовження лікування, обмеженість у працездатності, а також з урахуванням матеріального становища потерпілого та обвинуваченого рішення в частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає зміні за необхідності збільшення суми відшкодування в сумі 5тис. грн..

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які могли б бути підставою для зміни чи скасування вироку при перевірці в апеляційному порядку колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_2 та прокурора Корицької Ю.О. задовольнити частково.

Вирок Березнівського районного суду від 22 жовтня 2015 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3, засудженого за ч.1 ст.122 КК України в частині вирішення цивільного позову змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 13381 грн. у відшкодування майнової шкоди та 5000 грн моральної шкоди. В решті вимог відмовити за безпідставністю.

Речові докази деревяну швабру і постільну білизну знищити.

В решті вирок залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий: А.С. Квятковський

Судді: В.Я. Іващук

ОСОБА_9