Ухвала суду № 54260399, 08.12.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Демянчук С.В., Ковалевича С.П.

секретар судового засідання: Коробчук А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_1 та Кредит» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 жовтня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_1 та Кредит» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене майно,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу в який доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що вимога про нарахування до складу заборгованості відсотків за користування кредитом та пені за період після вступу в силу рішення суду від 10 грудня 2009 року суперечить вимогам закону, оскільки з позовних вимог вбачається немайновий спір та вимога позивача про звернення стягнення на заставне майно в рахунок наявної на день подачі позову заборгованості, а не стягнення коштів за кредитним договором.

Крім того, судом першої інстанції помилково зазначено, що внаслідок дострокового стягнення всієї кредитної заборгованості строк договору закінчився, адже строк встановлений в п.3.2 додаткової угоди №1 від 03 березня 2009 року до кредитного договору.

Також, не досліджено належним чином відомості та сам розрахунок заборгованості за кредитним договором де відображена дата останньої сплати за кредитним договором 26 березня 2014 року, а сам кредитний договір з додатковою угодою до нього закінчився 14 квітня 2014 року. До суду з позовом банк звернувся 20 лютого 2015 року.

Просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідач просить її відхилити, а рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що 14 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №Ф1-06/39078-35 та додаткова угода №1 від 03 березня 2009 року згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 39 600,00 дол. США із сплатою по процентній ставці 9,9% річних, зі строком повернення до 14 квітня 2014 року (а.с.4-9).

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №Ф1-06/39078-35 від 14 квітня 2006 року між ТОВ «ОСОБА_1 та Кредит » та ОСОБА_2 укладено договір застави та договір про внесення змін №1 від 03 березня 2009 року до договору застави, згідно з яким в заставу ТОВ Банку "ОСОБА_1 та Кредит", було передано транспортний засіб марки SUBARU модель OUTBACK, 2006 року випуску, колір чорний, шасі (кузов, рама) №JF1BPELUAG050904, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований Рівненським МРЕВ 14 квітня 2006 року (а.с. 10-11).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2009 року позовні вимоги ВАТ «ОСОБА_1 та кредит в особі філії «Північно-західне регіональне управління «ВАТ» ОСОБА_1 та Кредит»» задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 278 214,27 грн. та судові витрати в розмірі 1952 грн., всього 280 166 грн. 27 коп.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 20 травня 2010 року рішення суду від 10 грудня 2009 року залишено без змін.

Постановою ВДВС Рівненського міського управління юстиції від 18 липня 2011 р відкрито виконавче провадження №27595514 щодо примусового виконання рішення суду від 10 грудня 2009 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що у позивача відсутнє порушене субєктивне право.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язанняприпиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановленихдоговоромабо законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст.526,599 ЦК України.

Із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, яким є й судовий наказ, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановленуст. 625 ЦК України.

Таким чином, саме з дати набрання рішенням законної сили і виникло право на звернення стягнення на предмет застави. Фактично позивач, стягнув суму боргу ще у 2009 році, однак, маючи порушене право на повернення наданих в кредит грошових коштів, банк не реалізував свого права на звернення стягнення на предмет застави, в межах строку позовної давності, який сплинув20 травня 2013 року, так як строк загальної позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.

Крім того, матеріали справи містять акт приймання-передачі заставного автомобіля від 12 вересня 2014 року, яким засвідчено факт передачі банку транспортного засобу та другого комплекту ключів, тобто, відповідачем було виконано умови договору застави, яким у п. 9 передбачено, що заставодержатель має право самостійно здійснювати реалізацію предмета застави і право власності на майно переходить від заставодавця до нових набувачів (а.с. 64).

Таким чином, у позивача відсутнє порушене субєктивне право, оскільки відповідачем було виконано умови договору застави, що підтверджується відомостями з офіційного інтернет-ресурсу Держінформ'юст системи електронних торгів арештованого майна «СЕТАМ», відповідно до яких 23 вересня 2015 року транспортний засіб марки SUBARU OUTBACK, який виступав в якості забезпечення кредитного договору №Ф1-06/39078-35 від 14 квітня 2006 року, виставлений відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції саме для стягнення коштів на користь ПАТ «Банк» ОСОБА_1 та Кредит» шляхом реалізації майна боржника.

Отже, порушеного суб'єктивного права у ПАТ «Банк «ОСОБА_1 та Кредит» для звернення стягнення на предмет застави не виникло.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, апеляційна скарга не спростовуює правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.307,308,313-315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_1 та Кредит» відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий А.М. Шеремет

Судді : С.В. Демянчук

ОСОБА_3