Ухвала суду № 54258741, 07.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10327/15 Справа № 199/4667/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Хлус Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про повернення суми коштів за договором строкового банківського вкладу, -

В С Т А Н О В И Л А:

25 червня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, за яким просила суд стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь суму депозитного вкладу у розмірі 14800 дол. США та відсотки за користування депозитним вкладом у розмірі 1531,90 дол. США, а також судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 12.01.2014 року між нею та відповідачем було укладено договір строкового банківського вкладу «Стандарт» №SAMDNWFD0070056572600 за умовами якого вона передала відповідачу грошові кошти для розміщення на депозитному вкладі, а відповідач зобовязався виплатити їй суму вкладу та проценти, нараховані за умовами договору. За договором сума вкладу склала 14800 доларів США. Позивач виконала умови договору депозитного вкладу. Відповідно до договору вклад оформлювався на строк до 12.01.2015 року включно. 02.03.2015 року вона звернулася до відповідача із запитом щодо розблокування та виплати грошових коштів з депозитного вкладу № SAMDNWFD0070056572600. Станом на травень місяць 2015 року відповідач вимоги щодо повернення вкладу та сплати відсотків не виконав. У звязку з чим просила суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2015 року ухвалено: позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 суму банківського вкладу та проценти за договором банківського вкладу №SAMDNWFD0070056572600 від 12 січня 2014 року в розмірі 16331 долар США 9 центів; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір в розмірі 3654 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просив скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 січня 2014 року між сторонами у регіональному відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк», що знаходиться у м. Сімферополі, було укладено договір банківського вкладу №SAMDNWFD0070056572600 (вклад «Стандартний»), за умовами якого позивач передала для розміщення на депозитному вкладі банку 14800 доларів США з процентною ставкою 10% річних, на строк до 12.01.2015 року включно, який було автоматично пролонговано. 02.03.2015 року позивачка звернулася до відповідача із запитом щодо розблокування та виплати грошових коштів з депозитного вкладу № SAMDNWFD0070056572600. Утім, відповідач в порушення вимог договору та вимог Закону на звернення позивача від 02.03.2015 року про повернення банківського вкладу свої обовязки щодо його повернення, не виконав, - не повернувши позивачу депозитний вклад. Як передбачено п. 9 договору банківського вкладу, - вкладник має право достроково розірвати договір, повідомивши про це банк за два банківських дня до дати розірвання договору. З відповідною заявою про розірвання договору банківського вкладу та повернення відповідних суми даного вкладу та нарахованих по ньому відсотків, позивач звернулася 19 травня 2015 року. Проте надана вимога також відповідачем залишилася без задоволення. Таким чином, зобовязання за умовами договору та вимогами Закону відповідачем залишилися не виконаними позивачу не повернуто суду вкладу у розмірі 14800 доларів США та не сплачено відсотки, які відповідно до розрахунку складають 1531,90 доларів США. Розрахунок відсотків позивачем зроблено арифметично правильно, та відповідачем не оспорений.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач не надав позивачу належної якості банківські послуги, не виконав свої зобов'язання по депозитному договору, не повернув позивачу вклад та проценти за користування коштами, вкладеними ним на депозитний рахунок банку. З таких обставин для суду вбачаються підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми вкладу та процентів по банківському вкладу. При цьому, доводи позивача щодо відсутності підстав для стягнення саме з нього даних сум судом не враховуються, оскільки як вже встановлено судом договір банківського вкладу було укладено саме між позивачем та Регіональним відділенням ПАТ КБ «ПриватБанк», що на час укладання було структурною одиницею ПАТ КБ «ПриватБанк» та діяло від його імені, отже і зобовязання за договором в результаті виниклих форс-мажорних обставини має нести ПАТ КБ «ПриватБанк». Так, відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій (частина 1 статті). Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частина 2 статті). Відповідно до абзацу другого п. 1.6. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.12.2003 N 516, банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти: у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті. Таким чином, за відсутності заяви позивача про повернення вкладу в національній валюті у звязку з тим, що валютою вкладу (депозиту) є долар і грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок надійшли в доларах згідно квитанції від 12 травня 2014 року, то згідно п. 1.6. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України 03.12.2003 N516, відповідач зобовязаний повернути нараховані проценти у валюті вкладу (доларах). Офіційний курс долара до гривні встановлений Національним банком України на момент ухвалення рішення та становить 2228.0585 грн. за 100 доларів США.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо повернення банківського вкладу.

Колегія суддів встановила та це підтверджується матеріалами справи, що 12 січня 2014 року між сторонами у регіональному відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк», що знаходиться у м. Сімферополі, було укладено договір банківського вкладу №SAMDNWFD0070056572600 (вклад «Стандартний»), за умовами якого позивач передала для розміщення на депозитному вкладі банку 14800 доларів США з процентною ставкою 10% річних, на строк до 12.01.2015 року включно (а.с.7-8). Станом на травень 2015 року зобовязання по поверненню банківського вкладу банком виконані не були.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невідємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідність ч.1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частини 2 ст.1060 ЦК України - за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Посилання апелянта на те, що він не повинен виконувати зобовязання за договорами, кошти за якими вносились у відділенні банку на території АР Крим, котра на даний період часу окупована, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки договір вкладу був укладений між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», як юридичною особою, місцезнаходженням якої є м. Дніпропетровськ.

Згідно зі ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до п.5 Постанови Правління Національного Банку України від 06 травня 2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», банки, в тому числі ПАТ КБ «Приватбанк», зобовязані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Доводи апелянта про те, що зобовязання за укладеним з позивачем договором повинні виконуватись АНО «Фонд захисту вкладників» за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АР Крим є безпідставними, оскільки ст.58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобовязаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст.527 ЦК України встановлено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти зобовязання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобовязання.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду та стосуються переоцінки доказів у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_3