Рішення № 54257412, 02.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 812/8840/12-ц Головуючий у 1-й інстанції: Боровікова А.І.

Провадження № 22-ц/778/2866/15 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

Дзярука М.П.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2015 року та на додаткове рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визначення ідеальних часток у праві спільної власності, визначення порядку користування спільним майном,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення порядку користування спільним майном та поділ спільного майна (визначення ідеальних часток у праві спільної власності), який в ході розгляду справи було уточнено.

В обґрунтування позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 зазначали, що сторонам по справі на праві спільної сумісної власності належать 19/25 частин квартири спільного заселення за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з кімнати 5 площею 8,50 кв.м., кімнати 6 площею 16,20 кв.м., кімнати 7 площею 12,20 кв.м., балкону площею 0,83 кв.м. Кімната 5 є ізольованою, кімнати 6 та 7 - суміжні між собою. Підсобні приміщення перебувають у спільному користуванні з власником решти 6/25 частин квартири. Через конфліктні відносини, які склалися між сторонами, виникла потреба у визначенні порядку користування спільним майном та його поділі.

З результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 18.03.2013 року позивачі уточнили позовні вимоги, просили суд:

1. Визначити порядок користування сторонами 19/25 частинами квартири спільного заселення АДРЕСА_1, з наданням позивачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спільне користування кімнату 2 площею 16,2 кв.м., позначену на плані в технічному паспорті номером 6; кімнату 3 площею 12,2 кв.м., позначену на плані в технічному паспорті номером 7 з балконом площею 0,83 кв.м., а відповідачу ОСОБА_3 - в особисте користування кімнату 1 площею 8,5 кв.м., позначену на плані в технічному паспорті номером 5. У спільному користуванні залишити коридор 1 площею 7,6 кв.м., ванну 2 площею 1,9 кв.м., туалет № 3 площею 1,0 кв.м., кухню № 4 площею 6,6 кв.м.

2. Поділити 19/25 частин квартири спільного заселення АДРЕСА_1, належні сторонам на праві спільної сумісної власності, відповідно до визначеного порядку користування.

Виділити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спільну сумісну власність 53/100 частини квартири спільного заселення АДРЕСА_1, що складаються з кімнати 2 площею 16,2 кв.м., позначеної на плані в технічному паспорті номером 6; кімнати 3 площею 12,2 кв.м., позначеної на плані в технічному паспорті номером 7 з балконом площею 0,83 кв.м.

Виділити ОСОБА_3 у власність 23/100 частини квартири спільного заселення АДРЕСА_1, що складаються з кімнати 1 площею 8,5 кв.м., позначеної на плані в технічному паспорті номером 5.

3. Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на 53/100 частин квартири спільного заселення АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 23/100 частини квартири спільного заселення АДРЕСА_1.

4. Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості його частки у спільному майні в сумі 19 681,95 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2013 року позов було задоволено повністю.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 07 серпня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку користування 19/25 частинами квартири залишено без змін. В іншій частині рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2013 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 07 серпня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як зазначено в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року, вирішуючи спір та визначаючи порядок користування спірною квартирою, суд першої інстанції не дав належної оцінки обставинам справи та не перевірив, яка частина у житловій площі квартири належить кожному із співвласників, не встановив ідеальну частку кожного з них, не з'ясував, чи можливо виділити ці частки їм у користування та чи відповідає частка, виділена відповідачу, його частці у спільному майні, а відтак, чи не порушує це його права. Крім того, не перевірив доводів відповідача про те, що його ідеальна частка складає 12,3 кв.м., тоді як площа виділеної йому у користування кімнати складає 8,5 кв.м., що на 3,8 кв.м. менше його ідеальної частки, ухвалив передчасне рішення про задоволення позову з порушенням норм процесуального права. Апеляційний суд цих недоліків не усунув, залишив рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

При новому розгляді справи позивачі уточнили позовні вимоги, просили суд:

1. Визначити ідеальні частки сторін у праві спільної власності на 19/25 частин квартири спільного заселення АДРЕСА_1, визнавши їх рівними: по 19/75 частин квартири кожному з позивачів та відповідачеві;

2. Визнати за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 за кожним право власності на 19/75 частин квартири спільного заселення АДРЕСА_1;

3. Визначити порядок користування належними сторонам 19/25 частинами квартири спільного заселення АДРЕСА_1, з наданням позивачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спільне користування кімнати 2 площею 16,2 кв.м., позначеної на плані в технічному паспорті квартири номером 6; кімнати 3 площею 12,2 кв.м., позначеної на плані в технічному паспорті квартири номером 7 з балконом площею 0,83 кв.м., а відповідачу ОСОБА_3 - в особисте користування кімнати 1 площею 8,5 кв.м., позначену на плані в технічному паспорті квартири номером 5. У спільному користуванні залишити коридор 1 площею 7,6 кв.м., ванну 2 площею 1,9 кв.м., туалет № 3 площею 1,0 кв.м., кухню № 4 площею 6,6 кв.м.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2015 року позов задоволено.

Визначено ідеальні частки сторін у праві спільної власності на 19/25 частин квартири спільного заселення АДРЕСА_1, визнано їх рівними: по 19/75 частин квартири ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 19/75 частин квартири спільного заселення АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 19/75 частин квартири спільного заселення АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 19/75 частин квартири спільного заселення АДРЕСА_1.

Визначено порядок користування належними сторонам 19/25 частинами квартири спільного заселення АДРЕСА_1, з наданням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спільне користування кімнати 6 площею 16,2 кв.м., кімнати 7 площею 12,2 кв.м. з балконом площею 0,83 кв.м., а ОСОБА_3 - в особисте користування кімнати 5 площею 8,5 кв.м. У спільному користуванні залишено коридор 1 площею 7,6 кв.м., ванну 2 площею 1,9 кв.м., туалет 3 площею 1,0 кв.м., кухню 4 площею 6,6 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 судові витрати в сумі 214 грн. 60 коп.

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, просила суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 судові витрати за проведення судової експертизи в сумі 2 500 грн.

Додатковим рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, у сумі 2 500 грн.

Не погоджуючись із рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2015 року в частині визначення порядку користування 19/25 частинами квартири, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині визначення порядку користування належними сторонам 19/25 частинами квартири спільного заселення АДРЕСА_1, з наданням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спільне користування кімнати 6 площею 16,2 кв.м., кімнати 7 площею 12,2 кв.м. з балконом площею 0,83 кв.м., а ОСОБА_3 - в особисте користування кімнати 5 площею 8,5 кв.м.; з залишенням у спільному користуванні коридору 1 площею 7,6 кв.м., ванної 2 площею 1,9 кв.м., туалету 3 площею 1,0 кв.м., кухні 4 площею 6,6 кв.м. та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог в цій частині.

На додаткове рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року ОСОБА_3 також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить додаткове рішення суду скасувати, у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За положеннями ч. 4 ст. 338 ЦПК України, яка визначає підстави для скасування рішення судом касаційної інстанції та передачі справи на новий розгляд, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

На підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно апеляційної скарги ОСОБА_3 рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2015 року оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог про визначення порядку користування 19/25 частинами квартири спільного заселення АДРЕСА_1, а тому апеляційний суд відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

Так, ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог про визначення порядку користування належними сторонам 19/25 частинами квартири, суд виходив із того, що позивачі, як співвласники спірної квартири, мають право на встановлення порядку користування житлом. Суд обґрунтовував свої висновки тим, що у складі 19/25 частин квартири жилих кімнат, які б відповідали частці кожного зі співвласників (тобто площею 12,3 кв.м.) немає. Надання у користування відповідачу ізольованої кімнати площею 8,5 кв.м. не порушує встановлені державою гарантії житлових прав громадян, та запропонований експертом порядок користування квартирою відповідає вимогам закону та не порушує охоронюваних законом прав та інтересів сторін чи третіх осіб, адже у власності відповідача залишається та частка у праві власності на квартиру, яка має належати йому за законом.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторонам на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1, виданого Комунарською районною адміністрацією Запорізької міської ради 09.01.2007р., належать 19/25 частин квартири спільного заселення АДРЕСА_1. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло до складу належних сторонам на праві спільної сумісної власності 19/25 частин квартири входять: кімната № 5 площею 8,50 кв.м., кімната № 6 площею 16,20 кв.м., кімната № 7 площею 12,20 кв.м., балкон площею 0,83 кв.м. Підсобні приміщення: коридор № 1 площею 7,60 кв.м., ванна кімната № 2 площею 1,90 кв.м., туалет № 3 площею 1,00 кв.м., кухня № 4 площею 6,60 кв.м. залишаються у спільному користуванні. Загальна площа приватизованих приміщень у квартирі спільного заселення становить 50,65 кв.м., у т.ч. житлова площа - 36,9 кв.м. (т. 1, а.с. 7).

Відповідно до копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, квартира складається з чотирьох жилих кімнат: кімнати 5 площею 8,5 кв.м., кімнати 6 площею 16,2 кв.м.; кімнати 7 площею 12,2 кв.м., кімнати 8 площею 12,2 кв.м. Кімнати 5 і 8 є ізольованими, кімнати 6 і 7 - суміжні. До кімнати 6 прилягає балкон площею 0,83 кв.м. Крім жилих кімнат до складу квартири належать: коридор 1 площею 7,6 кв.м., ванна кімната 2 площею 1,9 кв.м., вбиральня 3 площею 1,0 кв.м., кухня 4 площею 6,6 кв.м.

Кімната 8 площею 12,2 кв.м. приватизована та належить на праві власності іншому співвласнику квартири спільного заселення - ОСОБА_6

Загальна площа всієї квартири - 67,03 кв.м., у т.ч. жила площа - 49,1 кв.м., підсобна - 17,1 кв.м. (т. 1, а.с. 3-5).

Згідно висновку № 9/13 судової будівельно-технічної експертизи від 18.03.2013р., встановити порядок користування сторонами 19/25 частинами квартири спільного заселення АДРЕСА_1 відповідно до ідеальної частки кожного співвласника (по 19/75 частин), кожної сторони не представляється можливим.

Виходячи з розташування чотирикімнатної квартири в багатоповерховому житловому будинку, планування, етажності і розмірів приміщень, частин квартири спільного заселення співвласників, наявність суміжних кімнат, згоди позивачів на спільне проживання у суміжних кімнатах, наданих документів, на розгляд суду представляється можливим запропонувати лише один варіант встановлення порядку користування квартирою. Межа порядку користування квартирою на схематичному плані (див. додаток № 1) показана червоним кольором; зеленим кольором вказані приміщення позивачів (ОСОБА_4, ОСОБА_5.); коричневим кольором вказані приміщення відповідача (ОСОБА_3.), помаранчевим кольором вказані приміщення: коридор 1 площею 7,6 кв.м., ванна 2 площею 1,9 кв.м., туалет № 3 площею 1,0 кв.м., кухня № 4 площею 6,6 кв.м, що залишаються в спільному користуванні співвласників.

Відповідно до запропонованого варіанту порядку користування чотирикімнатною квартирою АДРЕСА_1 долі співвласників мають наступний вигляд:

- позивачі (ОСОБА_4, ОСОБА_5.) - 53/100 частини,

- відповідач (ОСОБА_3.) - 23/100 частини.

Сума у розмірі 19 681,95 грн. може бути визначена судом як грошова компенсація на користь відповідача ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 32-45).

Експерт ОСОБА_7 у засіданні суду першої інстанції пояснив, що в частині визначення порядку користування 19/25 частинами спірної квартири висновок судової експертизи не суперечить уточненим позовним вимогам і є єдиним можливим з технічної точки зору порядком користування 19/25 частинами квартири. Запропонований експертом порядок користування не відповідає ідеальним часткам сторін у праві спільної власності в умовах їхньої рівності, водночас, запропонована відповідачу кімната є єдиною ізольованою кімнатою у складі 19/25 частин квартири та за площею перевищує як рівень середньої забезпеченості житловою площею в м. Запоріжжі, так і мінімальний розмір житлової площі на кожного члена родини на території Запорізької області.

Протягом тривалого часу позивачі та відповідач не можуть вирішити добровільно яким чином користуватися квартирою.

Відповідно до ст.ст. 355, 356, 358 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За положеннями ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" № 20 від 22 грудня 1995 року роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Таким чином, порядок користування жилими приміщеннями у квартирі, яка належить на праві власності кільком особам, може бути встановлений у випадку, коли такі приміщення відповідають за розміром часткам цих осіб у квартирі.

Згідно зі ст. 155 ЖК України власника квартири не може бути позбавлено права користування жилим приміщенням крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Отже, оскаржуваним рішенням за кожною зі сторін по справі визнано право власності на 19/75 частин квартири спільного заселення АДРЕСА_1 і рішення в цій частині сторонами не оскаржується.

Таким чином, частка житлової площі на кожного із співвласників становить по 12,3 кв.м.

Позивачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (кожному з них) на праві власності належить по 19/75 частин квартири, а вдвох вони мають у власності 38/75 частин цієї квартири. Позивачі зазначали, що не заперечують проти їх спільного проживання у суміжних кімнатах з наданням відповідачу ізольованої жилої площі.

Площа виділених позивачам у користування кімнат складає 28,4 кв.м. (16,2 кв.м. + 12,2 кв.м.), що на 3,8 кв.м. більше їх часток, а площа виділеної відповідачу у користування кімнати складає 8,5 кв.м., що на 3,8 кв.м. менше його ідеальної частки.

Вирішуючи спір в частині визначення порядку користування квартирою, суд першої інстанції вказані вище положення закону залишив поза увагою, у порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України не врахував, що в даному випадку неможливо визначити порядок користування 19/25 (19/75 + 19/75 + 19/75) частинами спірної квартири, що належать сторонам, з дотриманням прав кожного із співвласників на володіння, користування та розпорядження належною йому часткою.

Так, виділивши у користування позивачів житлові кімнати площею 28,4 кв.м. (16,2 кв.м. + 12,2 кв.м.), що не відповідає їх часткам у праві власності, суд порушив права іншого співвласника - відповідача, якому на праві власності у вказаній квартирі належить 19/75 частин квартири. Суд не врахував, що позивачам загалом на праві власності належить лише 38/75 частин квартири, а тому вони мають право на користування лише 24,6 кв.м., а виділені в користування позивачів кімнати розміром 28,4 кв.м. значно перевищують їх частку у власності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог про визначення порядку користування квартирою.

З урахуванням наведеного, на підставі ст.ст. 307, 309 ЦПК України судова колегія вбачає підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку користування 19/25 частинами квартири спільного заселення АДРЕСА_1, з наданням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спільне користування кімнати 6 площею 16,2 кв.м., кімнати 7 площею 12,2 кв.м. з балконом площею 0,83 кв.м., а ОСОБА_3 - в особисте користування кімнати 5 площею 8,5 кв.м., з залишенням у спільному користуванні коридору 1 площею 7,6 кв.м., ванної 2 площею 1,9 кв.м., туалету 3 площею 1,0 кв.м., кухні 4 площею 6,6 кв.м. з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню з позивачів понесені ним і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 316 грн. 79 коп. (114,70 грн. + 80,29 грн. + 121,80 грн.) (т. 1, а.с. 67, 83, 115, 205), тобто по 158,40 грн. з кожного.

Крім того, в разі відмови позивачам у задоволенні позовних вимог про визначення порядку користування квартирою, останні не мають права на компенсацію за рахунок ОСОБА_3 судових витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи, в розмірі 2 500 грн. Тому, додаткове рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року підлягає скасуванню, у задоволенні заяви ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення необхідно відмовити.

При скасуванні додаткового рішення суду із зазначених підстав апеляційний суд не дає правової оцінки щодо обґрунтованості доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки вони базуються на порушенні вказаних норм в разі задоволення позову, а, як зазначалося вище, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2015 року по цій справі задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2015 року по цій справі в частині визначення порядку користування 19/25 частинами квартири спільного заселення АДРЕСА_1, з наданням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спільне користування кімнати 6 площею 16,2 кв.м., кімнати 7 площею 12,2 кв.м. з балконом площею 0,83 кв.м., а ОСОБА_3 - в особисте користування кімнати 5 площею 8,5 кв.м., з залишенням у спільному користуванні коридору 1 площею 7,6 кв.м., ванної 2 площею 1,9 кв.м., туалету 3 площею 1,0 кв.м., кухні 4 площею 6,6 кв.м. скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2015 рокупо цій справі залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на додаткове рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року по цій справі задовольнити.

Додаткове рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2015 року по цій справі скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір по 158 (сто п'ятдесят вісім) грн. 40 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: